Категорія №11.5
Іменем України
10 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9528/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Тихонова І.В.
при секретарі: Калашникові Д.О.
за участю сторін:
представника позивача: Зубарєва К.О.,
представник відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.11.2012 ВП № 35221203, зобов'язання вчинити певні дії,
30 листопада 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції, в якому просить суд визнати дії посадових осіб відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача скасувати постанову ВП № 35221203 про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язати відповідача винести нову постанову про відкриття виконавчого провадження щодо рішення № 906 про стягнення боргу в розмірі 170 грн. з ФОП ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог позивач указав наступне.
Позивачем до відповідача для примусового виконання було передано рішення № 906 про застосування штрафних санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, до ФОП ОСОБА_2 в розмірі 170 грн. Постановою державного виконавця відповідача від 14.11.2012 ВП № 35221203 відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що в рішенні про застосування штрафних санкцій не вказано строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Позивач вважає ці дії незаконними, оскільки в рішенні № 906 про застосування штрафних санкцій до ФОП ОСОБА_2 були вказані всі дані, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі в четвертому абзаці зазначено: "У разі несплати суми штрафу в установлений строк рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності". Також зазначено дату набрання чинності рішенням -06.11.2012.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, до його початку надав суду письмові заперечення проти позову, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606).
Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 6 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Судом встановлено, що 27.09.2012 УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області прийнято рішення № 906 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. (аркуш справи 5).
УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області звернулося до ВДВС Станично-Луганського районного управління юстиції з заявою про примусове виконання вказаного рішення. 14.11.2012 державним виконавцем ВДВС Станично-Луганського районного управління юстиції винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) ВП № 35221203 у зв'язку з невідповідністю виконавчого документу вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме -в рішенні відсутній строк пред'явлення (арк. справи 6).
Відповідно до частини 14 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 № 1058-IV рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
Стаття 17 Закону № 606 визначає перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Так, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону № 606 державною виконавчою службою підлягають виконанню рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Пункт 6 частини 1 статті 26 Закону № 606 визначає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 606 у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд вважає посилання відповідача на відсутність у поданому до примусового виконання рішенні позивача від 27.09.2012 № 906 строку пред'явлення виконавчого документа до виконання безпідставними. Як встановлено судом, рішення УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 27.09.2012 № 906 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. містить строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме -в четвертому абзаці рішення від 27.09.2012 № 906 зазначено, що "У разі несплати суми штрафу в установлений строк рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності", та зазначено строк набрання рішенням чинності "06.11.2012"(арк. справи 5).
Відтак, рішення УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 27.09.2012 № 906 має належну форму та зміст для цього виду виконавчого документа та відповідає вимогам статті 18 Закону № 606, у тому числі пункту 6 цієї статті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 14.11.2012 ВП № 35221203 винесена відповідачем неправомірно, а відтак є такою, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача винести постанову про відкриття виконавчого провадження, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Законом № 606 державному виконавцю надано право вирішувати питання про відкриття виконавчого провадження. Дії державного виконавця щодо прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження самі по собі не мають правових наслідків. Такі наслідки в даному випадку має безпосередньо оскаржувана постанова, яка перешкоджає позивачу здійснювати передбачені законом функції.
Скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним способом захисту порушеного права.
Крім того, в силу норм статті 2 Закону № 606 обов'язок примусового виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Права державного виконавця, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", є дискреційними та не можуть тлумачитись як безумовні обов'язки, а суд не вправі зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження"можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судових витрат звільнений.
Керуючись статтями 2, 17, 18, 71, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.11.2012 ВП № 35221203, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.11.2012 ВП № 35221203.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови в повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СуддяІ.В.Тихонов