ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" грудня 2012 р. Справа № 2а-3539/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.
при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.
за участю представника позивача Переняка О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1050,20 грн.,-
16.11.2012 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (далі - позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1050,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення статті 16 Податкового кодексу України, абзацу 6 пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не сплачено єдиний податок за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності за 2011 рік у розмірі 1050,20грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду справи за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с21).
Частина 4 статті 33 КАС України передбачає, що у разі відсутності осіб, які не беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місце проживання) зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно до вимог частини 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відтак, суд доходить висновку, про можливість розгляду справи у відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.05.2006 року ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як фізична особа-підприємець та 16.05.2006 року взятий на облік державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську як платник податків, відповідно до довідки № 23291/29-032 від 16.05.2006р.(а.с.5-6,8).
15.12.2010 року відповідачем подано до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності(а.с.9), згідно якої, до ОСОБА_2 в 2011 році застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, про що останньому видано свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_2 (а.с.11).
Судом встановлено, що податковий борг по єдиному податку перед бюджетом у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 виник в результаті не сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за 2011 рік в сумі 1050,20 грн.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України єдиний податок належить до місцевих податків.
Згідно підрозділу 8 розділу ХХ "Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку" Податкового кодексу України з 01.01.2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва застосовується Указ Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами).
Відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно абзацу 3 пункту 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно до абзацу 6 пункту 2 вказаного Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 підрозділу 8 розділу ХХ "Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку" Податкового кодексу України єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.
За приписами абзацу 2 пункту 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Ставка єдиного податку на місяць у відповідності до обраного відповідачем виду діяльності (посередництво в сфері страхування та фінансової діяльності, роздрібна торгівля) згідно додатку до рішення ХХІ сесії Івано-Франківської міської ради від 10.12.2007 року "Ставки єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб на території Івано-Франківської міської ради" становила 200,00 грн.
Як вбачається з розрахунку єдиного податку за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року від 20.12.2010 року відповідачу нараховано на 2011 рік єдиний податок в розмірі 2400,00 грн. (а.с.10).
Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1096 «Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507»(яка діяла на момент виникнення заборгованості), суб'єкт малого підприємництва сплачує 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, а 57 відсотків - на рахунки органів ПФУ як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В свою чергу, згідно з пунктом 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сплата єдиного податку є обов'язком відповідача, що передбачений частиною 5 статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Заборгованість відповідача підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача (а.с.12.-14), з якої вбачається, що станом на 31.12.2011 року за відповідачем рахується заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб, нарахована з 01 січня 2011 року в розмірі 1050,20 грн., із врахуванням переплати за попередній період в сумі 1,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобов'язань з єдиного податку в розмірі 1050,20 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 1050,20 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Оскільки спір вирішено на користь позивача - суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, враховуючи норми частин 2, 4 ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місцезнаходження - індекс АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України заборгованість по сплаті єдиного податку в розмірі 1050 (одна тисяча п'ятдесят ) гривень 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитин Н.М.
Постанова складена в повному обсязі 07.12.2012 року.