04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2012 р. Справа№ 5011-62/3970-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів: Мальченко А.О.
Сухового В.Г.
при секретарі судового засідання Кац О.В.
від позивача: Коротун О.М., довіреність № 25/62 від 18.06.2012 року,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи 1: не з'явився,
від третьої особи 2: Кукла Г.М., довіреність б/н від 07.12.2012 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд»,
на рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року,
по справі № 5011-62/3970-2012 (суддя Любченко М.О.),
за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний
банк «Київ»,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія
«Техбудлізинг»,
2) товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд»,
про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
ПАТ «АКБ «Київ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Центробуд-трейд» про визнання договору купівлі-продажу недійсним (т. І, а.с. 2-6)
Рішенням господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року по справі № 5011-62/3970-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (т. ІІ, а.с. 41-43).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Екобуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року по справі № 5011 62/3970-2012 скасувати та прийняти по нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «АКБ «Київ» задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки не взяв до уваги, що третя особа-1 не виконала в повному обсязі грошові зобов'язання перед третьою особою-2, погоджені угодою № 2, а тому відповідно не набула право на майно, визначене в угоді № 2.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Екобуд» прийнято до провадження у складі суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. (т. ІІ, а.с. 58).
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 30 жовтня 2012 року у зв'язку з перебуванням суддів Шапрана В.В., Андрієнка В.В., Буравльова С.І. у відпустці для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-62/3970-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г. (т. ІІ, а.с. 118).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 30 жовтня 2012 року (т. ІІ, а.с. 119).
В судовому засіданні 30 жовтня 2012 року розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-62/3970-2012 відкладено на 13 листопада 2012 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи-1.
В судове засідання 13 листопада 2012 року представники відповідача та третьої особи-1 не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 11 грудня 2012 року.
В судовому засіданні 11 грудня 2012 року представник ТОВ «Екобуд» надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити повністю.
Представник ПАТ «АКБ «Київ» також надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року у справі № 5011-62/3970-2012 - без змін.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
01 березня 2007 року між ТОВ «Центробуд-трейд» (продавець) та АКБ «Київ», найменування якого змінено на ПАТ «АКБ «Київ» (покупець), укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав (т. І, а.с. 21-23).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець продає, а покупець купує майнові права на чотири нежитлових приміщення (офіси) загальною площею 544,38 кв. м, які будуються у будинку за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 3.
Пунктом 1.2 договору від 01 березня 2007 року встановлено, що майнові права, які є предметом спірного правочину, належать відповідачу на підставі інвестиційного договору №2 від 21 квітня 2005 року, укладеного між ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» та ТОВ «Центробуд-трейд».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», в свою чергу, здійснювало реалізацію майнових прав відповідачу на підставі угоди № 2 від 25 квітня 2002 року, що була укладена між забудовником ТОВ «Екобуд» (третя особа-2) та інвестором ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» » (третя особа-1), (т. І, а.с. 25-28), пунктом 1.1 якої забудовник зобов'язався за рахунок інвестора виконати дії, пов'язані із забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями по вул. Кудрявський узвіз, 3 в м. Києві, а інвестор прийняв обов'язок інвестувати 88% кошторисної вартості будівництва об'єкту.
Згідно з п. 1.3 та 1.4 угоди № 2, розподіл квартир, офісів і машино-місць між забудовником та інвестором проводиться згідно з додатком №2, який є невід'ємною частиною цієї угоди. Внесення інвестицій на будівництво об'єкту інвестором надає йому право на отримання у власність площ квартир, офісних приміщень, кількість машиномісць автомобільних стоянок на умовах визначених п. 1.1 та 1.3.
Згідно з пунктом 2.2 угоди № 2 від 25 квітня 2002 року інвестор забезпечує забудовника коштами, виходячи з вартості одного квадратного метра площ, зазначених в п.2.1 договору, що передаються від забудовника інвестору за домовленістю сторін, що складає відповідно: а) квартир -2823,72 грн.; б) машино-місць -1644,52 грн.; в) офісних приміщень - 2802,90 грн.
Також, між » третьою особою-2 та третьою особою-1 підписано додаток № 5Б до угоди № 2, з якого вбачається, що загальна вартість будівництва складає 38 431 800 грн., 88% якого зобов'язувалось фінансувати ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», що фактично становить 33 819 984 грн. (т. І, а.с. 44).
Додатковою угодою від 15 вересня 2004 року до угоди № 2, вартість будівництва була збільшена на 1 500 000 грн., тобто до 39 931 800 грн. (88% складає 35 139 984 грн.), (т. І, а.с. 43).
Пунктами 3.1.6. та 3.1.11 угоди №2 встановлено, що ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» може набути право власності на приміщення, згідно додатку № 2 до угоди № 2 (т. І, а.с. 29), лише після повної сплати інвестиційного внеску.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач не набув право власності на майнові права, що були предметом купівлі-продажу за договором №1 від 01 березня 2007 року, оскільки ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» не виконала свої зобов'язання перед «Екобуд», внаслідок чого не набула права власності на майно, яке повинно було перейти за інвестиційним договором № 2 до відповідача, тому спірний договір укладений з порушенням приписів ст. 658 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу, погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
В позовній заяві позивач посилається ст.658 Цивільного кодексу України та зазначає, що продавець не є власником товару.
Колегія суддів господарського апеляційного суду зазначає, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення за період з 2002 року по 2006 рік (т. І, а.с. 94-133)., відповідно до яких обсяг залучених ТОВ «Екобуд» коштів від ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» на будівництво офісно-житлового комплексу по вул. Кудрявський Узвіз, 3 у місті Києві склав 35 550 000 грн. (додатковою угодою до угоди № 2 встановлена сума 35 139 984 грн.).
В матеріалах справи відомості про укладання між третіми особами будь-яких інших правочинів стосовно інвестування будівництва по вул. Кудрявський узвіз, 3 у м. Києві, окрім угоди № 2 від 25 квітня 2002 року відсутні, тому колегія суддів дійшла висновку, що платіжними дорученнями здійснено перерахування коштів саме за угодою № 2.
За таких обставин, ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» повністю виконало свої зобов'язання за угодою № 2 від 25 квітня 2002 року, що підтверджує право третьої особи 1, у відповідності до пунктів 3.1.6, 3.1.11 зазначеного правочину, набути право власності на проінвестовані приміщення.
Вищевказаним спростовуються доводи скаржника, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що третя особа-1 (ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг») не виконала в повному обсязі грошові зобов'язання перед третьою особою-2 (ТОВ «Екобуд»), погоджені угодою № 2, а тому відповідно не набула право на майно визначене в угоді 2.
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає:
«1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.»
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає: спірним договором сторони погодили купівлю-продаж майнових прав, які належать відповідачу відповідно до умов інвестиційного договору № 2. Оскільки ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» виконала умови угоди № 2 та проінвестувала визначенні умовами вказаного договору 88% вартості будівництва, то відповідно набула права на вказане майно. Відповідач також виконав умови інвестиційного договору № 2, що не заперечується сторонами, тому він також набув право на визначене в договорі майно. Тому, колегія суддів не знайшла підстав визнавати спірний договір купівлі-продажу недійсним.
Також, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що безпідставним є посилання позивача на преюдиційний характер рішення господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року по справі №41/299, яким встановлено, що ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» проінвестувала будівництво лише на суму 11 012 521 грн., що складає 27,58% від загальної вартості будівництва об'єкту, а відтак ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» та відповідач не набули майнових прав на нежитлові офісні приміщення, які є предметом договору купівлі-продажу майнових прав від 01 березня 2007 року.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Приписами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності судового акту. Оскільки суб'єктний склад учасників судового процесу по справам №41/299 та №5011-62/3970-2012 є відмінним, то факти, встановлені рішенням у такій справі, не мають преюдиціального значення у даній справі.
Також колегія суддів зазначає, що судом враховано, що відповідно до наявних у матеріалах справи документів, обсяг залучених ТОВ «Екобуд» коштів від ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» за період з 2002 року по 2006 рік склав 35 550 000 грн., що свідчить про виконання у повному обсязі зобов'язань третьої особи 1 перед третьою особою 2 за угодою №2 від 25 квітня 2002 року, а саме проведення інвестування у розмірі 88% кошторисної вартості будівництва житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями по вул. Кудрявський узвіз, 3 в м.Києві.
Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, і не впливають на результат розгляду справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року по справі № 5011-62/3970-2012 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга ТОВ «Екобуд» на рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. І ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» на рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року по справі № 5011-62/3970-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13 червня 2012 року по справі № 5011-62/3970-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-62/3970-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя Чорногуз М.Г
Судді Мальченко А.О.
Суховий В.Г.