30.08.2012 Справа № 1017/5627/12
Справа № 1017/5627/12
Провадження № 2/1017/460/12
30 серпня 2012 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Каліновської А.В.,
при секретарі Харченко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»про виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 17708 гривні 60 копійок та 1000 гривень моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28 липня 2010 року по 30 листопада працювала вагерем-зашивальником та різноробочою очисної дільниці в ТОВ «ВІК -Р.С.Ф». 1 грудня 2011 року була звільнена з роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з роботи з нею не було проведено повного розрахунку, оскільки не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 2991 гривні 03 копійок. Вказана заборгованість їй була виплачена 24 квітня 2012 року у сумі 1500 гривень, 12 червня 2012 року в сумі 36 гривень 34 копійки та 22 червня 2012 року в сумі 1454 гривні 69 копійок. Невиплата заробітної плати негативно вплинула на здоров'я позивача та його майновий стан, завдала моральної шкоди, яку вона оцінила у 1000 гривень.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, в поясненнях послалася на обставини, викладені в поданій до суду позовній заяві, просила їх задоволити.
Відповідача про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, однак свого представника до суду не направив, причини неявки не повідомив.
Зі згоди позивача, в силу ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивача з 28 липня 2010 року було прийнято на роботу різноробочою з випробувальним терміном 1 місяць, 12 вересня 2010 року переведено на роботу вагарем пакувального цеху, 2 листопада 2010 року переведено на роботу різноробочою очисної дільниці, 25 вересня 2011 року переведено на роботу зашивальником пакувального цеху, а 1 грудня 2011 року звільнено з роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються довідкою № 246 від 12 липня 2012 року та копією трудової книжки позивача, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Встановлено, що на час звільнення позивача відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі в розмірі 2991 гривню 03 копійки. Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, заборгованість по заробітній плати перед позивачем відповідачем погашено. В підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем додана довідка відповідача № 242, видана 10 липня 2012 року.
Однак на момент звільнення розрахунок з позивачем у встановленому порядку не було проведено.
Встановлено, що розрахункові кошти позивачу не виплачено при звільненні з вини відповідача, факт відсутності вини у невиплаті розрахункових коштів відповідачем не доводився. Спір щодо розміру розрахункових коштів між сторонами не виникав. Вказані обставини є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, строк якої триває з часу звільнення з 1 грудня 2011 року по 22 червня 2012 року.
Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Позивачем надано розрахунок розміру середньомісячного заробітку за час затримки заробітної плати, що становить 17708 гривень 60 копійок, який не перевищує суми розрахунку відповідно до вищезазначеного Порядку, що проведений судом.
В силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи вищезазначене, позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає тільки за умови, якщо вона стала наслідком порушення законних прав працівника.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом враховано, що відповідач був зобов'язаний при звільненні позивача з роботи видати йому розрахункові кошти, а позивач мав законне право на їх отримання в день звільнення.
Порушення вказаного права позивача та затримка виплати розрахункових коштів заподіює їй моральної шкоди. Після звільнення з роботи позивач не мав коштів на проживання, порушився звичний спосіб її життя, доводилось вишукувати кошти для утримання сім'ї, що вимагало додаткових зусиль для організації життя. Не своєчасне отримання коштів призвело до несвоєчасної сплати комунальних послуг, що призводило до заборгованості та попереджень про відключення від постачання, хвилювання та перебування у постійному стресі, що негативно відобразилося на її внутрішньому стані.
З урахуванням вказаних обставин та на підставі статті 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку суд з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, а також вимог розумності та справедливості, визначає в розмірі 1000 гривень.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21,31 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 131, 209, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226, 228 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»(р/р 26006010043199 в ПРАТ «Укрексімбанк»міста Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36263844) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Тлумацьким РВ УМВС в Івано-Франківській області 17 вересня 1999 року, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 17708 ( сімнадцять тисяч сімсот вісім) гривень 60 копійок та моральну шкоду в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень, всього 18708 ( вісімнадцять тисяч сімсот вісім) гривень 60 копійки.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»в дохід держави судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст.233 ЦПК України.
Суддя підпис А.В. Каліновська
згідно з оригіналом
Суддя А.В.Каліновська