Справа № 0909/4757/2012
10 грудня 2012 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Хільчука І.І.,
секретаря Олексюк Г.І.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Харука Б.Б.,
представників третьої особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліснохлібичинської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання приватноправових рішень органу місцевого самоврядування недійсними, -
12 вересня 2012 року позивач звернувся з даним позовом до суду, підтримуючи який в судовому засіданні він та його представник пояснили, що позивач являється власником будинковолодіння АДРЕСА_1. Право власності на дане будинковолодiння ним було набуте у зв'язку із оформленням права на спадщину за законом після смерті його рідного брата ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Так, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом у його власність перейшло: житловий будинок зазначений в плані літерою «А», житловою площею 71,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, з наступними господарськими будівлями та спорудами: «Б,Ж» - стайні, «В» - комора, «Г» стодола, «Д» - вбиральня, «3» - навіс, «И» - гараж, «К» - літня кухня, «№» - колодязь, «1-4» - огорожа, «І» - вимощення, що належало померлому на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Коломийської районної ради 10.11.1987 р. на підставі рішення № 220 від 14.10.1987 року та зареєстрованого Коломийським МБТІ 10.11.1987 року за № 140 в книзі № 1.
Право власності на успадковане будинковолодіння ним було зареєстровано 30.07.2010 року в Коломийському МБТІ.
За період життя ОСОБА_8 в його постійному користуванні знаходилася земельна ділянка площею 0,54 га. Дана земельна ділянка знаходилася за адресою АДРЕСА_1 i в натурі на місцевості по периметру була обнесена межовими знаками, в тому числі i огорожею. Частина земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_8 знаходилася під належними йому на праві власності житловим будинком та господарськими будівлями та спорудами.
За період життя покійний ОСОБА_7 своїм правом на безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність шляхом приватизації не вспів скористатися. Але згідно довідки, виданої Лiсохлiбичинською сільською радою № 914 від 09.09.2011 року, за господарством, яке знаходиться в АДРЕСА_1, числиться земельна ділянка розміром 0,54 га.
Оскільки, ОСОБА_7 за життя належало право користування земельною ділянкою, яка до того ж є виділеною в натурі на місцевості межовими знаками, якими є паркан, постійно ним оброблялася, сплачувався земельний податок, частина земельної ділянки знаходиться під об'єктами приватного нерухомого майна, то відповідно вважає, що у відповідності до норм законодавства, до нього також перейшло право на використання даної земельної ділянки та право реалізації його юридичного закріплення. В зв'язку із цим 09.11.2010 року після набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом він звернувся до Лiсохлiбичинської сільської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію земельних ділянок.
16 листопада 2010 року на підставі його заяви Лiсохлiбичинська сільська рада прийняла рішення, згідно якого надала йому дозвіл на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку та господарських споруд i ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
В процесі виготовлення технічної документації на земельні ділянки, йому стало відомо, що при оформленні ним права власності на земельні ділянки та його суміжником ОСОБА_6 відбувається накладка бажаної ОСОБА_6 земельної ділянки, визначеної в технічній документації, на належну йому реально існуючу на місцевості земельну ділянку, що знаходиться під об'єктом його нерухомого майна .
При цьому стало відомо, що 09.09.2010 року рішенням Лiсохлiбичинської сільської ради №610-32/2010 року «Про надання дозволу на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки гр. ОСОБА_6» сільська рада вирішила дати дозвіл на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,5 га. для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_2.
11 лютого 2011 року Лісохлібичинська сільська рада рішенням №4/2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6» вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд площею 0,1430, яка розташована в селі Лісний Хлібичин, та передати її у власність гр. ОСОБА_6
В зв'язку із виникненням даного накладення двох земельних ділянок на одну, яка реально знаходиться на місцевості та оформлення права власності на яку надано сільською радою двом суміжним землекористувачам, він звернувся до Лiсохлiбиченської сільської ради із заявою про врегулювання даного спору.
Однак, йому було роз'яснено, що незважаючи на те, що по своїй суті рішення від 09.09.2010 року №610-32/2010 року «Про надання дозволу на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки гр. ОСОБА_6» є незаконне, оскільки, частина земельної ділянки, на яку складено технічний звіт, знаходиться під об'єктом нерухомого майна, що знаходиться у його власності i фактичному користуванні, але враховуючи вимоги законодавства, сільська рада не вправі відміняти раніше прийняті нею рішення шляхом прийняття рішень про скасування попередньо прийнятих, а тому іншого способу у громадян, чиї права порушуються рішеннями органів місцевого самоврядування як скасування таких рішень в судовому порядку не існує.
Крім того, 11 листопада 2011 року Лiсохлiбичинська сільська рада прийняла рішення «136-10/20111 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1», взявши до уваги теодолітні зйомки, технічну документацію на житловий будинок по АДРЕСА_1, та свідоцтво про оформлення спадщини громадянином ОСОБА_1, повернула накладну частину земельної ділянки площею 0,0163 га ОСОБА_9, відповідно зменшивши земельну ділянку суміжного землекористувача ОСОБА_6, яка числиться за житловим будинком по АДРЕСА_2, що становить 0,15 га., та вирішила призупинити друк акту на право власності на земельну ділянку гром. ОСОБА_6, про що повідомили листом ДП «Центр державного земельного кадастру».
Оскільки, на даний час він є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд, по АДРЕСА_1, то відповідно передача земельної ділянки у власність ОСОБА_6, на якій знаходиться належний йому на праві власності гараж, завдасть перешкоди в користуванні своїм майном, а тому просить суд визнати недійсними та скасувати рішення Лiсохлiбичинської сільської ради від 09 вересня 2010 року № 610-32/2010 року "Про надання дозволу на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки гр. ОСОБА_6", яким сільська рада вирішила дати дозвіл на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га. для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_2, та рішення Лiсохлiбичинської сільської ради № 4/2011 від 11 лютого 2011 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,1430 га.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що суміжні землекористувачі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 збудували житлові будинки на земельній ділянці свого тестя і діда ОСОБА_10.
За господарством ОСОБА_10 станом на 01 червня 1980 року числилась земельна ділянка площею 0,50 га. В 1980 р. ОСОБА_10 помер. За гр. ОСОБА_8 станом на 01 січня 1980 р. числилась земельна ділянка - 0,10 га; станом на 01 червня 1981 р. - 0,30 га; станом на 01 червня 1982 р. - 0,50 га; станом на 01 червня 1992 р. - 0,54 га.
ОСОБА_10 був складений заповіт в користь ОСОБА_4, а тому згідно погосподарської книги № 4 особовий рахунок 313, станом на 01.01.1986 р. за гр. ОСОБА_6 по АДРЕСА_2, числиться земельна ділянка - 0,15 га.
Отже, на земельній ділянці гр. ОСОБА_10, що становила 0,50 га, побудовані житлові будинки ОСОБА_8, номер житлового будинку АДРЕСА_1, першочергово була виділена земельна ділянка 0,10 га та ОСОБА_6, номер житлового будинку АДРЕСА_2, виділена земельна ділянка - 0,15 га.
На даний час Лiсохлiбичинська сільська рада не вправі відміняти раніше прийняті нею рішення шляхом прийняття рішень про скасування попередньо прийнятих, а тому іншого способу у громадян, чиї права порушуються рішеннями органів місцевого самоврядування як скасування таких рішень в судовому порядку не існує. Просить справу розглядати на погляд суду згідно чинного законодавства.
Представники третьої особи в судовому засіданні заперечили проти позову та пояснили, що в будинку під АДРЕСА_2 проживала сім'я рідного діда дружини ОСОБА_6 ОСОБА_10. Поряд із старим будинком ОСОБА_10 на одному подвір'ї збудували житловий будинок його донька - ОСОБА_11 та зять ОСОБА_8, цьому будинку присвоїли адресу - АДРЕСА_1. В 1970 році ОСОБА_6 одружився і в 1971 році переїхав за згодою ОСОБА_10 проживати разом з дружиною в житловий будинок АДРЕСА_2. В 1988 році за згодою ОСОБА_10 поряд з старою хатою вони з дружиною почали будувати новий будинок, який закінчили будувати в 1991 році та перейшли туди жити. Старий будинок вже не підлягав до ремонту і його розібрали приблизно в 1995 році. На старий будинок від ОСОБА_10 був заповіт, однак спадок вона не оформляла, оскільки на старий будинок відразу було оформлено право власності на ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом на право власності на жилий будинок від 10 листопада 1987 року. Перед видачею свідоцтва Коломийське БТІ провело інвентаризацію нерухомого майна та видало 20 травню 1987 року технічний паспорт. Із даного технічного паспорту вбачається, що житловий будинок складається із однієї кімнати, кухні та коридору, окрім того в складі будинковолодіння інвентаризовано також навіс, комору і огорожу. При цьому комора споруджена із дощок та добудована до будинку. Саме на цю комору вказує ОСОБА_1, як на гараж, який він вважає успадкованим ним майном.
Такі твердження є безпідставними, з огляду на те, що дана тимчасова споруда була ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зведена приблизно в 1975 році, використовувалась як комора і була безпосередньою прибудовою до старого будинку по АДРЕСА_2. Тому твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_8 будував та використовував комору є безпідставним. Дана споруда є невідокремленою, вона була прибудовою і не була ними знесена тільки тому, що використовувалась для зберігання різних необхідних інструментів і речей.
Нову хату обгородили огорожею, ОСОБА_8 також обгородив свою хату і по межі із старим будинком у нього також стоїть паркан, який на даний час позивач уже частково демонтував.
ОСОБА_1 успадкував житловий будинок померлого брата ОСОБА_8, який пережив свою дружину ОСОБА_11 і безпідставно вважає, що також може претендувати і на земельну ділянку, яка знаходиться під старим будинком та коморою.
Таким чином ні спадкодавець, ні спадкоємець не були користувачами земельної ділянки, яка була необхідною для обслуговування старого будинку по АДРЕСА_2 , а тому не можуть бути підставними вимоги щодо передачі у власність земельної ділянки за нормами статті 118 ЗК України, як користувачам такої землі. Також не може позивач претендувати і на набуття права на земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки у померлого ОСОБА_8 право власності на неї не виникало, жодних рішень сільської ради не приймалось, державні акти не видавались, а тому успадкувати таке право неможливо.
Право власності на об'єкт нерухомого майна ОСОБА_1 набув 30.07.2010 року. Станом на цей час ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України вказували, що якщо об'єкт нерухомого майна, на який перейшло право власності, знаходиться на земельній ділянці, право на яку не оформлено, то до набувача прав власності переходить право на земельну ділянку, яка знаходиться під об'єктом нерухомого майна та ділянку, яка є необхідною для обслуговування такого об'єкту.
А тому застосування даної норми права до спірних правовідносин, як підставу набуття права на земельну ділянку площею 0,54 га , є неправильним.
Дані правовідносини також врегульовані Постановою Пленуму Верховного Суду
України від 30.05.08. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", де в п. 10 вказано, що відповідно до ст.1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Правило ст.1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. Доказів надання спадкодавцю земельної ділянки площею 0,54 га не надано, межі такої ділянки в натуру не виносились та ніким не встановлювались.
Проте відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Коломийської районної ради Івано-Франківської області 14 жовтня 1987 року ОСОБА_6 є власником житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2.
Згідно погосподарських книг Лісохлібичинської сільської ради за господарством ОСОБА_6 з 1986 року обліковується земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку в розмірі 0,15 га. Даний факт додатково підтверджується листом сільської ради № Б-5 від 25.01.2010 року. Ніхто ніколи земельну ділянку у нього не вилучав, а тому вона законно перебуває у його користуванні до цього часу, а тому і виникло право на її приватизацію.
Рішенням Лісохлібичинської сільської ради ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо посвідчення права власності на земельну площею 0,1430 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного рішення та у відповідності до чинного земельного законодавства України між ОСОБА_6 та спеціалізованою землевпорядною організацією ПП «Колорит» було укладено Договір № 019/11 -ТД від 21.02.2011 року по виконанню проектно-вишукувальних, топографо-геодезичних і землевпорядних робіт по виготовленню та оформленню технічної документації щодо посвідчення права власності на земельну ділянку для отримання бланків Державних актів на право власності на землю.
24.02.2011 року ПП «Колорит» було виготовлено та оформлено технічну документацію.
20.06.2011 року та 12.07.2011 року ПП «Колорит» направлено для перевірки та обробки земельно-кадастрову інформацію щодо земельної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 2623283601010020074 на магнітних носіях для внесення до бази даних АС ДЗК.
Як вбачається із Акту приймання-передачі № 13 бланків державних актів на право власності на земельну ділянку, додатків до державного акту на право власності на земельну ділянку між управлінням Держкомзему у Коломийському районі та філією ДП «Центр ДЗК» від 22.09.2011 року, 02.11.2011 року заповнений бланк державного акту серії ЯЛ № 638003 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 з кадастровим номером 2623283601010020074 було прийнято на реєстрацію. Таким чином для підтвердження права власності на земельну ділянку було вчинено всі необхідні дії.
Згідно постанови КМУ № 749 від 18.08.2010 р. визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці здійснюють територіальні органи Держкомзему. Кадастровий номер земельної ділянки вважається присвоєним з моменту відкриття територіальним органом Держкомзему Поземельної книги. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності.
Як вбачається з вищенаведеного факт присвоєння земельній ділянці свідчить про відкриття Поземельної книги та одночасно фактом державної реєстрації земельної ділянки, про що робиться відповідний запис до Книги записів реєстрації державних актів на право власності.
З урахуванням норм чинного земельного законодавства, зокрема ЗК України про те, що право власності на земельну ділянку набувається з моменту виносу меж в натурі та державної реєстрації права власності, ОСОБА_6 на сьогоднішній день є повноважним власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 2623283601010020074. Державний акт, що підтверджує таке право, видрукувано, зареєстровано, внесено до бази даних автоматизованої системи законно, підставне, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.
Сама видача Державного акту на право власності на земельну ділянку призупинена на підставі листа Лісохлібичинської сільської ради. Однак, це ніяким чином не позбавляє його права власності на земельну ділянку.
З огляду на це він являється власником спірної земельної ділянки, його право на неї належним чином зареєстроване, як це передбачено статтею 125 ЗК України в новій редакції, де вказано, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації.
Таким чином оспорюване позивачем рішення органу місцевого самоврядування, як акт індивідуальної дії, вичерпав свою дію внаслідок його виконання, оскільки ОСОБА_6 вже реалізовано право на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проект затверджено, а на підставі цього в установленому порядку зареєстровано право власності.
Твердження позивача, що його гараж знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_6, жодними доказами не обгрунтувані, зроблено необгрунтовані розрахунки площі накладки земельних ділянок, які ніким не підтверджені та належним чином не обґрунтовані, а тому вибраний позивачем спосіб захисту права не дає можливості визначити, яке саме право він бажає захистити, а також вказує на неправомірність рішення, яке вже є виконаним, а тому просять суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником будинковолодіння АДРЕСА_1. Право власності на дане будинковолодiння ним було набуте у зв'язку із оформленням права на спадщину за законом після смерті його рідного брата ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Так, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом у його власність перейшли: житловий будинок зазначений в плані літерою «А», житловою площею 71,6кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, з наступними господарсько-побутовими будівлями та спорудами: «Б,Ж» - стайні, «В» - комора, «Г» стодола, «Д» - вбиральня, «3» - навіс, «И» - гараж, «К» - літня кухня, «№» - колодязь, «1-4» - огорожа, «І» - вимощення, що належало померлому на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Коломийської районної ради 10.11.1987 р. на підставі рішення № 220 від 14.10.1987 року та зареєстрованого Коломийським МБТІ 10.11.1987 року за № 140 в книзі № 1.
Право власності на успадковане будинковолодіння ним було зареєстровано 30.07.2010 року в Коломийському МБТІ про, що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
За життя ОСОБА_8 в його постійному користуванні знаходилася земельна ділянка площею 0,54 га. Дана земельна ділянка в натурі на місцевості по периметру була обнесена межовими знаками в тому числі i огорожею. Частина земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_8 знаходилася під належними йому на праві власності житловим будинком та господарсько-побутовими будівлями та спорудами.
Однак за період життя покійний ОСОБА_7 своїм правом на безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність шляхом приватизації не скористався.
Відповідно до ст.118 ЗК України громадяни мають право на безоплатну передачу їм у власність земель, які перебувають у їх користуванні і згідно довідки, виданої Лiсохлiбичинською сільською радою № 914 від 09.09.2011 року про те, що за господарством по АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка розміром 0,54 га, тому відповідно до ст.1218 ЦК України до складу майна, яке спадкується входять ycі майнові права та обов'язки, на які мав право за життя спадкодавець.
Оскільки, ОСОБА_7 за життя належало право користування земельною ділянкою, яка до того ж є виділеною в натурі на місцевості межовими знаками, якими є паркан, постійно ним оброблялася, сплачувався земельний податок, частина земельної ділянки знаходиться під об'єктами приватного нерухомого майна, то відповідно до норм законодавства до ОСОБА_1 також перейшло право на використання даною земельною ділянкою та право реалізації його юридичного закріплення. В зв'язку із цим 09.11.2010 року після набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом він звернувся до Лiсохлiбичинської сільської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію земельних ділянок. А , 16 листопада 2010 року на підставі заяви ОСОБА_1 Лiсохлiбичинська сільська рада прийняла рішення, згідно якого надала йому дозвіл на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку та господарських споруд i ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
В процесі виготовлення технічної документації на земельні ділянки ОСОБА_1 стало відомо, що при оформленні ним права власності на земельні ділянки та його суміжником ОСОБА_6 відбувається накладка бажаної ОСОБА_6 земельної ділянки, визначеної в технічній документації, на належну йому реально існуючу на місцевості земельну ділянку, що знаходиться під об'єктом його нерухомого майна i необхідна для його обслуговування.
При цьому стало відомо, що 09.09.2010 року рішенням Лiсохлiбичинської сільської ради №610-32/2010 року «Про надання дозволу на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки гр. ОСОБА_6» сільська рада вирішила дати дозвіл на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,5 га. для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_2.
11 лютого 2011 року Лісохлібичинська сільська рада рішенням №4/2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6» затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд площею 0,1430, яка розташована в с. Лісний Хлібичин, та передано її у власність гр. ОСОБА_6
В зв'язку із виникненням даного накладення двох земельних ділянок на одну, яка реально знаходиться на місцевості та оформлення права власності на яку надано сільською радою двом суміжним землекористувачам, позивач звернувся до Лiсохлiбичинської сільської ради із заявою про врегулювання даного спору. Однак, йому було роз'яснено, що незважаючи на те, що по своїй суті рішення від 09.09.2010 року №610-32/2010 року «Про надання дозволу на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки гр. ОСОБА_6» є незаконне, оскільки, частина земельної ділянки, на яку складено технічний звіт, знаходиться під об'єктом нерухомого майна, що знаходиться у його власності, i у фактичному користуванні, але враховуючи вимоги законодавства, сільська рада не вправі відміняти раніше прийняті нею рішення шляхом прийняття рішень про скасування попередньо прийнятих, а тому іншого способу у громадян, чиї права порушуються рішеннями органів місцевого самоврядування як скасування таких рішень в судовому порядку не існує.
Крім того, 11 листопада 2011 року Лiсохлiбичинська сільська рада прийняла рішення «136-10/20111 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1», взявши до уваги теодолітні зйомки, технічну документацію на житловий будинок по АДРЕСА_1, та свідоцтво про оформлення спадщини громадянином ОСОБА_1, яким повернула накладну частину земельної ділянки площею 0,0163 га ОСОБА_9, відповідно зменшивши земельну ділянку суміжного землекористувача ОСОБА_6, яка числиться за житловим будинком по АДРЕСА_2, що становить 0,15 га., та вирішила призупинити друк акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6, про що повідомила листом ДП «Центр державного земельного кадастру».
У відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377, ч. 3 ст. 415 ЦК України до особи яка набула право власності на житловий будинок будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, в обсязі та на умовах попереднього землевласника та землекористувача. Таким чином, до ОСОБА_1 перейшло й право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будинковолодіння АДРЕСА_1.
Оскільки, на даний час позивач є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд, по АДРЕСА_1, то відповідно передача земельної ділянки у власність ОСОБА_6, на якій знаходиться належний ОСОБА_1 на праві власності гараж, завдасть перешкоди в користуванні майном, що суперечить законодавству.
Відповідно до ст.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за № 7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивiльно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 3К до набувача від вiдчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. 3 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до ст. 377 ЦК i ст. 120 3К в редакції 3акону України від 5 листопада 2009 р. № 1702-VІ.
А тому ОСОБА_1 претендує на спірну земельну ділянку у зв'язку із успадкуванням частини будинковолодiння, на якій воно розміщене, в порядку статей 120 ЗК України, 377 ЦК України, а не у зв'язку із спадкуванням земельних ділянок.
3ахист прав громадян та юридичних ociб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, i запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.
У відповідності до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Оскільки при винесенні рішень Лiсохлiбичинської сільської ради було допущено помилки, які було визнано представником відповідача в судовому засіданні, то суд приходить до висновку, що необхідно визнати недійсними та скасувати рішення Лiсохлiбичинської сільської ради від 09 вересня 2010 року № 610-32/2010 року "Про надання дозволу на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки гр. ОСОБА_6 та рішення Лiсохлiбичинської сільської ради № 4/2011 від 11 лютого 2011 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,1430 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2".
Наведене стверджується: копією свідоцтва про право на спадщину /а.с.7/, копією листа прокуратури Коломийського району /а.с.8/, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с.9/, копіями рішень Ліснохлібичинської сільської ради /а.с.10-12, 14, 83/, копією довідки Ліснохлібичинської сільської ради № 914 від 09.09.2011р. /а.с.13/, копія кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_6 /а.с.15/, копією схеми земельної ділянки /а.с.16/, копіями технічних паспортів /а.с.17-19, 43-45, 58-59, 79-82/, копією план-схеми земельної ділянки /а.с.40/, копією повідомлення Ліснохлібичинської сільської ради від 06.07.2012р. /а.с.46/, копією свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок /а.с.47/, копіями акту від 14.11.2010р. та 20.07.2010 р. /а.с.51, 56/, копія витягу з погосподарських книг /а.с.53, 68-74/, копією довідки Ліснохлібичинської сільської ради від 01.12.2010 р. № 115 /а.с.54/, копією плану погодження меж земельної ділянки /а.с.55/, копією план-схеми накладки земельних ділянок /а.с.57/, копією заповіту /а.с.61/.
На підставі ст.,ст. 30, 118, 120, 125, 152, 155 ЗК України, ст.,ст. 377, 415, 1218 ЦК України, ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Постанови Кабінету Міністір України № 844 від 05.08.2009 року, Роз'яснень від 08.10.2009 № 844 Державного комітету земельних ресурсів України "Щодо питання реалізації постанови КМУ від 05.08.2009р." та керуючись ст.,ст. 214-216, 218 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати Рішення Лiсохлiбичинської сільської ради від 09 вересня 2010 року № 610-32/2010 року "Про надання дозволу на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки гр. ОСОБА_6", яким сільська рада вирішила дати дозвіл на виготовлення технічного звіту по складанню кадастрового плану із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га. для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_2.
Визнати недійсним та скасувати Рішення Лiсохлiбичинської сільської ради № 4/2011 від 11 лютого 2011 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,1430 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2".
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення встановленого строку апеляційного оскарження.
Суддя: ХільчукІ. І.