Провадження № 22-ц/490/8411/12 Справа № 2/419/1189/12 Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія
06 грудня 2012 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Лисичної Н.М., Калиновського А.Б.
при секретарі - Горлаковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,-
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа: ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту -відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, а саме визнати договір купівлі-продажу автомобіля MERSEDES-BENZ SPRINTER, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 10.11.2008 року дійсним та законним, визнати право власності на цей автомобіль за ОСОБА_2 та звільнити його з-під арешту.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності та звільнення автомобіля а з-під арешту. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10.11.2008 р. він уклав усний договір купівлі-продажу автомобіля MERSEDES-BENZ SPRINTER, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ОСОБА_3, що було оформлено розпискою відповідача та довіреністю. Відповідач передав ключі та технічну документацію на автомобіль, що підтверджує виконання угоди. Через наявність заборгованості за кредитом ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк»та відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню заборгованості, на зазначений автомобіль було накладено арешт, що порушує його права, як фактичного власника.
Суд першої інстанції, пославшись на недодержання сторонами вимог ст.. 210, 334 ЦК, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, докази, що надані сторонами та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства оскільки за правилами ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля.
Проте, п.п. 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від 7 вересня 1998 року, передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.
Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків. Реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація транспортних засобів також скасовується у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів його складових частин.
Позивач здійснив купівлю-продаж автомобіля з порушенням вимог п. 8 цих Правил, відповідно до якого перед відчуженням автотранспортного заходу здійснюється його зняття з обліку в органах державної автоінспекції.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, є підставою недійсності правочину.
За правилами ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ст. 392 ЦК України позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності. Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально визначеного майна, власником якого є позивач або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який повинен підтвердити на явність у позивача права власності на відповідне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст. 16 ЦК України, яка визначає визнання права як способу за хисту цивільних прав та інтересів.
Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно. ЦК України, визначивши, що власник здійснює право власності своїм майном на свій розсуд, в той же час не визначає конкретних доказів, якими останній повинен підтверджувати своє суб'єктивне право. Такими доказами відповідно до ст. 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Насамперед, доказами, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно є правовстановлюючі документи. Перелік таких документів щодо рухомого майна наведено у зазначених вище Правилах.
Однак, як вбачається з документів наданих позивачем, власником вказаного рухомого майна є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.5).
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для визнання права власності на рухоме майно за позивачем, при наявності державної реєстрації рухомого майна за ОСОБА_3, як власником цього майна.
За вказаних обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: