Справа № 2516/527/2012 Провадження № 22-ц/2590/3856/2012 Головуючий у I інстанції - Кучерявець О. М.
Категорія - цивільна Доповідач - Боброва І. О.
12 грудня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБобрової І.О.,
суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.,
при секретарі:Руденко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Аграрій" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства „Аграрій" про стягнення орендної плати за землю та розірвання договору оренди землі,
В апеляційній скарзі ДП „Аграрій" просить скасувати рішення Носівського районного суду від 11 вересня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 11.09.2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Розірвано договір оренди землі від 08.06.2005 року, що укладений між позивачем та ДП «Аграрій» і зареєстрований у Носівському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 червня 2005 року за № 0183.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення було прийняте з грубим порушенням норм процесуального права, є незаконним і необґрунтованим. Апелянт зазначає, що суд розглянув справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за відсутності позивача, його представника та представника відповідача. Апелянт вказує, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, внаслідок чого розгляд справи належало відкласти, відповідно до статей 157, 169, ЦПК України. Таким чином, апелянт вважає порушеним право на участь його представника у судовому засіданні, подання доказів та заперечень, і вказує, що в порушення приписів ст.224 ЦПК України, заочного рішення по справі суд не ухвалив.
ДП „Аграрій" також акцентує увагу на тому, що, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження доводів позову щодо несплати орендної плати, отже оскаржуване рішення суду ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України. На думку апелянта, суд першої інстанції допустився порушення норм статей 5, 6, 10, 11, 212 ЦПК України, що є підставою для його скасування.
Апелянт наголошує на тому, що орендна плата не була виплачена з вини саме позивача, оскільки останній не повідомив про обраний ним спосіб орендної плати, в той час як договором передбачено два можливі способи оплати оренди (продукцією чи грошовими коштами), не повідомив, шляхом переказу чи готівкою в касі він бажає отримати кошти, що свідчить про прострочення кредитора і вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України, а саме статтями 545, 612, 613 Кодексу.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено приписи ст. 141 ЗК України, за змістом яких, право на дострокове припинення дії договору оренди землі виникає лише в разі систематичного невиконання орендарем свого обов'язку зі сплати орендної плати.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження по даній справі на підставі ст. 201 ЦПК України, оскільки 07 серпня 2012 року загальними зборами учасників ДП „Аграрій" було прийнято рішення про перетворення ДП „Аграрій" в ТОВ „Аграрій".
В судове засідання представник відповідача не з'явився. Про час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судового відправлення на а.с.87.
Позивач та представник в судове засідання також не з'явилися. Про їх належне повідомлення свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень на а.с.85-86.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу належить відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ЧН № 037582 від 15.11.2005 року, ОСОБА_5 є власницею земельної ділянки загальною площею 4,63 га, яка розташована на території Носівської міської ради (а.с. 9).
08.06.2005 р. між ОСОБА_5 та ДП „Аграрій" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, за яким орендар прийняв в строкове платне користування належну позивачу земельну ділянку строком на 10 років. Зазначений договір був зареєстрований в Носівському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що 10 червня 2005 року вчинено запис за № 0183 (а.с. 7-8).
Умовами вищевказаного договору оренди, а саме п. 9, передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій та натуральній формах. У грошовій формі - 2% від грошової вартості землі, натуральна оплата здійснюється продукцією власного виробництва за ринковими цінами, до 30 листопада кожного року.
Згідно з пунктом 38 укладеного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що орендар порушив істотні умови договору стосовно своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання. В задоволенні вимог про стягнення орендної плати відмовлено у зв'язку з отриманням позивачем спірних коштів за 2011 рік під час судового розгляду.
З даним висновком Носівського районного суду Чернігівської області погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду землі", а також договором оренди землі.
Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
Статтею 24 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 (а.с.61), відповідач виплатив їй орендну плату за 2011 рік тільки після подання позовної заяви, тобто у 2012 році, що свідчить про невиконання умов договору оренди.
Враховуючи вищевказані норми закону та проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно визначив наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди, вказавши, що відповідачем не було виконано обов'язку, встановленого договором оренди, щодо своєчасної сплати позивачеві орендної плати за землю за 2011 рік.
Приписами ст.ст. 10 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Вказані висновки знаходять своє підтвердження, оскільки ДП „Аграрій" не надало судам першої та апеляційної інстанції доказів своєчасної сплати ним позивачу орендної плати за 2011 рік.
Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати, врахувавши, що на час розгляду справи позивач спірні кошти отримала (а.с. 61).
Відсутність технічного запису судового засідання у суді першої інстанції не є порушенням вимог процесуального закону, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції необґрунтовано позбавив відповідача можливості надати докази на спростування заявлених позовних вимог, оскільки він не був належним чином повідомлений про розгляд справи внаслідок чого розгляд справи належало відкласти є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи, а саме факт вчасного отримання ДП „Аграрій" судової повістки на судове засідання 11.09.2012 року підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.51). Крім того, провадження у справі було відкрито 14 березня 2012 року, рішення по справі проголошено 11 вересня 2012 року, тобто ДП „Аграрій" мало достатньо часу для спростування доводів пред'явленого позову шляхом подання відповідних доказів.
Доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом вимог ст. 224 ЦПК України через не ухвалення заочного рішення по справі, не приймаються апеляційним судом, оскільки вони грунтуются на невірному тлумаченні апелянтом норм процесуального права, так як правовими приписами зазначеної норми передбачено, що ухвалення заочного рішення у справі є правом а не обов'язком суду.
Також ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм процесуального права доводи стосовно того, що позивач зобов'язаний був довести обставину невиплати йому орендної плати за 2011 рік, враховуючи наступне.
Згідно з приписами ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом оспорюваного договору оренди землі, сплата орендної плати за користування земельною ділянкою є обов'язком саме відповідача, а тому, в розумінні ст.ст. 10, 60 ЦПК України, доказування виплати орендної плати позивачу відповідно до умов договору покладається на ДП „Аграрій".
Доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом ст.ст. 612, 613, 614 ЦК України, а саме про прострочення кредитора, є помилковими та ґрунтуються на невірному розумінні зазначених норм права, оскільки положеннями земельного законодавства та спірним договором не визначено обов'язок орендодавця додатково повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору.
Посилання апелянта на порушення судом положень ст. 141 Земельного кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки наведена норма матеріального права спірні правовідносини не регулює, так як вона регламентує підстави припинення права користування земельною ділянкою, а не розірвання договору з підстав, передбачених ст. 32 Закону України „Про оренду землі", який для спірних правовідносин є спеціальним.
Твердження апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі (а.с. 53) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Пункт 2 частини 1 статті 201 ЦПК України стосується обов'язку суду під час розгляду справи по першій інстанції зупинити провадження у справі у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі (тобто у зв'язку з припиненням юридичної особи, яка була стороною у справі). Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб на теперішній час запис про припинення ДП „Аграрій", як юридичної особи не внесений, підприємство з реєстру не виключене.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Аграрій" - відхилити.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: