Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
30.11.2012 р. 11:50 Справа № 2а-5896/12/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,
за позовомДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030
доОбслуговуючого кооперативу "Човна станція "Тепла гавань", вул. Колодязна, 4, кв. 127, м. Миколаїв, 54003
проприпинення юридичної особи,
Державна податкова інспекція в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС звернулась до адміністративного суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Човна станція "Тепла гавань" з вимогою припинити юридичну особу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем провадиться діяльність, що суперечить установчим документам.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
В зв'язку з цим справа розглядається у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
Обслуговуючий кооператив "Човна станція "Тепла гавань" перебуває на обліку в ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби як платник податків.
Згідно довідки щодо декларування відсутності фінансово -господарської діяльності від 22 жовтня 2012 року № 1681/122, що міститься в матеріалах справи, відповідач декларує відсутність фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Позивач не надав суду доказів того, що відповідач порушує вимоги п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України. Вказаний пункт передбачає можливість не провадити господарську діяльність, а, відповідно, і відсутність доходів, однак кодекс не відображає це як порушення.
Частина 1 ст. 42 Господарського кодексу України (далі -ГК) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 1 ст. 43 ГК передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Таким чином, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом), ризикуючи доходами. Отже, законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому, обмежень такого строку немає. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам справи.
Позивач посилається на закріплення в установчих документах відповідача мети й предмету господарської діяльності, що в свою чергу обов'язково направлено на отримання прибутку. Так як відповідач декларує відсутність доходів, позивач робить висновок про провадження ним діяльності, що суперечить установчим документам, що є підставою для припинення юридичної особи.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" серед підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
Згідно оглядового листа Вищого адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року № 1776/100/13-08 про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) відсутність прибутку у суб'єкта господарювання не є підставою для припинення його як юридичної особи.
Суд не погоджується з позивачем щодо порушення відповідачем ГК, оскільки ведення підприємницької діяльності без отримання прибутку не заборонено законом. В Україні діє принцип "дозволено все, що не заборонено законом".
Також позивачем на виконання вимог ухвали від 12 листопада 2012 року не надано жодних доказів на підтвердження провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар