Справа № 2-а/1970/3725/12
"15" листопада 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Баб'юка П.М.
при секретарі судового засідання Придаткевич Н.В.
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Рибачка П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області про скасування постанови,-
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області (надалі - відповідач) про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №143585 від 04.07.2012.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04 липня 2012 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області винесено постанову №143585 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме відсутність на час перевірки індивідуальної контрольної книжки водія.
Позивач стверджує, що факт відсутності індивідуальної контрольної книжки водія який відображений у акті перевірки не відповідає дійсності, не доведений відповідачем, а тому вважає, що оскаржена постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у поданих суду запереченнях.
Крім пояснення позивача та представника відповідача судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Посадовими особами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області 08.06.2012 року було перевірено транспортний засіб МАН д.н.з. НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_1.
При перевірці були виявлені порушення, а саме - при наданні послуг із перевезення вантажу (запчастини) від ОСОБА_4 до ОСОБА_5 згідно накладної №7106 від 10.06.2012 року транспортний засіб був обладнаний несправним та не повіреним тахографом, а у водія на час перевірки була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія (водій ОСОБА_6).
В результаті перевірки складено акт №033324 від 11.06.2012. Водій від підписання акта перевірки відмовився, про що в акті зроблено відповідний запис.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувся 04.07.2012, про що позивач був повідомлений 15.06.2012 (лист-повідомлення від 12.06.2012 №20-3-05/1-1520), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач 04.07.2012 на розгляд справи не прибув, заперечень не надіслав.
04 липня 2012 року постановою №143585 на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вказана постанова надіслана позивачу разом з пропозицією добровільно сплатити вказану фінансову санкцію (лист-повідомлення від 05.07.2012 №20-3-05/1-1678), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Слід зазначити, що повідомлення про дату, час і місце розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт та прийнята в результаті розгляду постанова №143585 надсилались позивачу за адресою його місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Позивач стверджує, що за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців він не проживає і буває рідко, а тому був не належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та про прийняту в результаті розгляду постанову №143585.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи наведене, суд не погоджується з вказаним твердженням позивача, оскільки ним не виконано обов'язку передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»- не зареєстровано зміни місця проживання у встановленому порядку.
Згідно п.3 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі -Порядок здійснення контролю на автомобільному транспорті) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 № 2344-III (далі -Закон № 2344-III).
Статтею 6 Закону № 2344-III встановлено, що у рядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Згідно ст. 48 Закону України N 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлено «Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», яке затверджене Наказом Мінтрансзв'язку України №340 від 07.06.2010 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за №811/18106 (далі - Положення). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Так, відповідно до п.6.1 Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пункт 6.1 Положення відповідно до п.4 Наказу Мінтрансзв'язку України №340 від 07.06.2010 для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн набирає чинності з 01.06.2015.
До набрання чинності пунктом 6.1 Положення водій, який керує транспортним засобом, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (п.6.3. Положення).
Як зазначає позивач у позовній заяві, під час зупинки транспортного засобу водію було запропоновано пред'явити документи та задано запитання щодо наявності тахографу, проте, як пояснив позивач в судовому засіданні, жодних пояснень щодо наявності тахографу чи індивідуальної контрольної книжки водій не надав і вказану книжку не представив.
Статтею 49 Закону України N 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний зокрема мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
При проведені перевірки водій не виконав обов'язку передбаченого ст.49 Закону України N 2344-III - індивідуальної контрольної книжки не представив, у акті не вказав про її наявність, в поясненнях до акту будь-яких заперечень не зазначив та від підписання акту відмовився.
Відповідно до п.21 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті - у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Посадовими особами відповідача в результаті перевірки складено акт №033324 від 11.06.2012 за формою згідно з додатком 3 та у зв'язку з відмовою водія від його підписання зроблено відповідний запис у акті перевірки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, а посилання позивача на порушення відповідачем «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №143, суд не приймає до уваги, оскільки вказана постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1700 грн.
Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Враховуючи, що перевіркою встановлено відсутність у водія автомобіля під час здійснення перевезень вантажу індивідуальної контрольної книжки, наявність якої є обов'язковими в силу Закону, суд вважає, що відповідач при винесенні постанови про застосування до позивача фінансових санкцій, діяв правомірно, в межах компетенції та у спосіб встановлений чинним законодавством.
Оскільки фінансові санкції застосовуються до автомобільних перевізників, то суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано винесено постанову № 143585 від 04.07.2012 про застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач довів правомірність свого рішення, суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а вказані у позові обставини спростовуються матеріалами справи
З вказаного слідує, що оскаржена постанова про застосування фінансових санкцій №143585 від 04.07.2012 скасуванню не підлягає, тому, в задоволені адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись, ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 160 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №143585 від 04 липня 2012 року - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
В повному обсязі постанова складена 20 листопада 2012 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.