15 листопада 2012 року м. Київ К/9991/49406/11
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Черпіцької Л.Т., Розваляєвої Т.С.,
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій управління неправомірними, зобов'язання до призначення пенсії, -
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання з 22 травня 2008 року донарахувати та виплатити позивачу державну пенсію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005р. № 1293, збільшивши її у 3,5 рази з урахуванням положень частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Сєвєролонецького міського суду Луганської області віл 03 вересня 2010 року позовні вимоги задоволені повністю.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2011 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну його здоров'ю позивачу як інваліду 2 групи встановлена та виплачується в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та відповідно 75% у відповідності до статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 27.12.2005 року № 1293, виходив з того, що відмова відповідача збільшити розмір пенсії позивача у 3.5 рази є порушенням прав останнього, які підлягають поновленню в судовому порядку.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов до висновку, що вимоги вказаної вище Постанови № 1293 стосуються збільшення розміру пенсії, що встановлений попередньою Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1, а не Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки розмір пенсії встановлений Законом виплачується позивачу без порушень його прав, відсутні підстави для задоволення цього позову.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 4 ст. 54 цього Закону, що визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (набрала чинності 1 січня 2006 року) було передбачене збільшення розміру пенсії по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членами їх сімей у 2,5 рази.
Відповідно до підпункту 1 пункту другого вказаної постанови мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою ст. 54 вказаного вище Закону не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 1 групі - 540 гривень, 2 групі -500 гривень, 3 групі - 467 гривень.
Аналіз наведених положень зазначеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»свідчить, що положення даної Постанови Уряду підлягали застосуванню лише для перерахунку пенсій, призначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», тобто, виходячи з величини 19,91 гривні та мали разовий характер.
Дана Постанова Уряду передбачала збільшення розміру пенсії, призначеної з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 і містила в собі граничні розміри, нижче яких не може бути мінімальна пенсія за віком особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у той час, як позивачу розмір пенсії перерахований, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (згідно судового рішення, яке набрало законної сили), встановленого Законами України про Державний бюджет України у відповідних роках та статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за приписами якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги позивача про збільшення розміру пенсії у 3,5 рази, ще й відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293, є безпідставними.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: підписи