ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
29 листопада 2012 р. № 2а-8574/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Падляк О.І.
за участю:
представників позивача -Демчик О.І.
представника відповідача -Кохана А.В.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український полімер»до ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український полімер»(далі ТзОВ «Український полімер») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомленнь рішеннь від 18.09.2012 року №0002502320 та №0002492320.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що підставою для включення витрат до податкового кредиту є податкова накладна, видана ТзОВ «Альфа-Мед-2006»та ПП «Голден Елітсервіс». Господарські операції із вказаними контрагентами були оформлені відповідними первинними документами: накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, податкового кредиту вартість товарів згідно виписаних накладних ТзОВ «Альфа-Мед-2006» та ПП «Голден Елітсервіс».
В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державною податкової служби України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Український полімер»з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами вказаними в постанові СВ СДПІ у м. Львові від 24.07.2012 р. в період 2010-2012 років.
За результатами вищевказаної перевірки складено акт №1248/22-10/32893090 від 04.09.2012р., яким встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997р., із внесеними змінами та доповненнями та п.14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті чого ТзОВ «Український полімер»занижено податок на прибуток в сумі 250 900,00 грн. в тому числі у 1 кварталі 2011 року на суму 98 333,00 грн., у 2 кварталі 211 року на суму 152 567,00 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Альфа-Мед 2006»та ПП «Голден Елітсервіс»та порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в сумі 211 334,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який відображено у рядку 24 Декларації з ПДВ на загальну суму 211 334,00 грн.
На підставі акту перевірки №1248/22-10/32893090 від 04.09.2012р., ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення №0002502320 від 18.09.2012р. та №0002492320 від 18.09.2012 року на загальну суму 250 900,00 грн.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2011 року між ТзОВ «Український полімер»(покупець) та ТзОВ «Альфа-Мед-2006»(продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №10/01-11, згідно якого продавець зобов'язувався постачати, а покупець - приймати та оплачувати продукцію на умовах, визначених Договором. Асортимент продукції визначається додатками (специфікаціями) до договору.
Крім того, 25 травня 2011 року між ТзОВ «Український полімер»(покупець) та ПП «Голден Елітсервіс»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №2505-11, згідно якого продавець зобов'язувався постачати, а покупець - приймати та оплачувати продукцію на умовах, визначених договором. Асортимент продукції визначався додатками (специфікаціями) до договору.
На підтвердження фактичного придбання у період з січня по червень 2011 року товару на виконання умов договору №10/01-11, ТзОВ «Український полімер» надало до матеріалів справи накладні: №110101 від 11.01.2011р., №0202/11від 02.02.2011 р., № 21-03/11 від 21.03.2011 р., №2204 від 22.04.2011 р., №17-06/11 від 17.06.2011 р. на загальну суму 922 000,00 грн. отримало продукцію (хімреагенти для виготовлення бурових розчинів) від ТзОВ «Альфа-Мед-2006». Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджено висновками акту перевірки та долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Факт придбання товару у ПП «Голден Елітсервіс»на виконання умов договору №2505-11 підтверджено позивачем долученим до матеріалів справи накладною №25-05/2011 від 25.05.2011р. на загальну суму 346 000,00 грн., вартість якого оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджено долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Крім того, позивачем надано рахунки-фактури, що згідно умов зазначених вище договорів підтверджують факт приймання продавцем замощення покупця, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписаних на ОСОБА_3, що перебуває у трудових відносинах з позивачем, що підтверджено наданими до матеріалів справи належними доказами.
Витрати на придбання товарів у ТзОВ «Альфа-Мед-2006»та ПП «Голден Елітсервіс»задекларовані позивачем та включені в Декларацію про прибуток підприємства на 2 квартал 2011 року, суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, Декларації по податку на додану вартість за вказані періоди, що підтверджено висновками акту перевірки від 04.09.2012 р.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.
Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.
Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).
У відповідності до п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.
Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
За приписами п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні, які оформлені згідно вимог чинного законодавства, які діяли в період їх формування та відшкодування, а саме: п.п.14.1.71, п.п.14.1.185, п.п.14.1.191, п.п.14.1.818 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.192, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість, чого відповідачем не спростовано.
Серед видів діяльності ТзОВ «Український полімер»є «виробництво іншої хімічної продукції для виробничих цілей». На обґрунтування подальшого використання у своїй господарській діяльності, зокрема, для виробництва суміші для буріння, в ході якого використана придбана у ТзОВ «Альфа-Мед 2006»та ПП «Голден Елітсервіс»сировина, позивачем надано видаткові накладні, які засвідчують реалізацію готової продукції, нормативні калькуляції, що підтверджують використання придбаної саме у ТзОВ «Альфа-Мед 2006»та ПП «Голден Елітсервіс»сировини, сертифікати відповідності та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продукцію, що виготовляться ТзОВ «Український полімер».
Спростовуючи доводи позивача, відповідач покликається на встановлені в ході перевірки обставини, зокрема на те, що актом перевірки від 08.06.2011 року №1767/23/34631561 складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Альфа-Мед 2006»в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.11 по 31.03.11, яким встановлено неможливість здійснення фінансово-господарських операцій та акт перевірки від 10.08.2012 року № 716/2204/34631561, складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обласної ДПС, про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Альфа-Мед 2006», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.04.2011року по 30.06.2012 року, яким встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій, а саме складено довіку про відсутність за місцем знаходження 31.07.2012р.; анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Альфа-Мед 2006»17.07.2012 року.
Проте, дані доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відсутність контрагента по договору за місцем знаходження при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та формування ним витрат. Більше того, дії ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Альфа-Мед 2006», результати якої оформлені актом перевірки від 08.06.2011 року №1767/23/34631561 визнані неправомірними постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. у справі №2а-9393/11/2070, яка в цій частині залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2011р.
Як вбачається із вступної частини акту перевірки від 04.09.2012р. №1248/22-10/32893090, документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Український полімер»проведено на виконання постанови СВ ПМ СДПІ ВПП у м.Львові від 24.07.2012р. з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Інтехмаш», ТОВ Альфап-Мед 2006», ПП «Поляріс Лайт», ПП «Західбудстиль», ПП «Віндекс Проджект», ТОВ «Компанія Форест» та ПП «Голден Елітсервіс»в період 2010-2012 років.
Обґрунтовуючи правомірність висновків акту перевірки, відповідач покликається на висновок експерта №734 від 19.07.2012 року НДЕКУ при управлінні МВС України на Львівський залізниці, складеного на підставі постанови ст.. слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м.Львові капітана податкової міліції Городецького Ю.Т. про призначення експертизи від 06.07.2012 р. по кримінальній справі №140-1125, в якій зазначено, що директором ТОВ «ТТ Пласт»під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтехмаш», ТОВ Альфа-Мед 2006», ПП «Поляріс Лайт», ПП «Західбудстиль», ПП «Віндекс Проджект», ТОВ «Компанія Форест»та ПП «Голден Елітсервіс»умисно ухилився від сплати податку на додану вартість.
Проте, даний висновок експерта не може бути взятий судом до уваги, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів контрагента позивача не є підставою для визнання господарських операцій позивача із контрагентами безтоварними.
У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.
Винність особи у вчиненні злочину може бути підтверджено обвинувальним вироком суду, який набув законної сили. Отже, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.
Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрати платника податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.
Крім того, постановою Сихівського районного суду м.Львова від 07.09.2012 р. у справі № 1319/4567/2012 скасовано постанову старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові ДПС капітана податкової міліції Городецького Ю.Т. від 11.04.2012 про порушення кримінальної справи по факту умисного ухилення від сплати податків службовими особами TOB «Пласт»за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та постанову старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові ДПС капітана податкової міліції Городецького Ю.Т. від 29.05.2012 року порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Враховуючи наведене, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та зазначеним у акті перевірки контрагентами, виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Фарнківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 18.09.2012 року №0002502320 та №0002492320.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український полімер» 2146 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Р. Брильовський
Повний текст постанови виготовлений 04.12.2012 року.