ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
06 грудня 2012 р. № 2а-5854/12/1370
14 год. 38 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
представника позивача Гедз О. Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Західбудстиль»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування наказу, -
3 липня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Західбудстиль»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування наказу про проведення перевірки № 206 від 25.05.2012 року.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 31.07.2012 року позивач просить :
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року -березень 2012 року, за результатами якої складено акт № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року;
- скасувати наказ Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про проведення документальної позапланової перевірки приватного підприємства «Західбудстиль»за № 206 від 25.05.2012 року;
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби по викладенню в акті перевірки № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених приватним підприємством «Західбудстиль» з контрагентами -покупцями та продавцями за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ № 206 від 25.05.2012 року про проведення документальної позапланової перевірки виданий з порушенням норм законодавства, оскільки запитів відповідача про надання інформації в порядку ст. 78 Податкового кодексу України позивач не отримував. Зазначеними діями відповідачем порушено вимоги ст. 78 Податкового кодексу України. Відтак позивач вважає оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової перевірки та дії щодо проведення перевірки протиправними та просить його скасувати. Крім того зазначає, що податкова перевірки проведена відповідачем виключно шляхом аналізу інформації з баз даних ДПС, а порушення законодавства встановлені шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; будь-яких первинних документів, на підставі яких формувався податковий кредит у період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року відповідач не досліджував, відтак дії відповідача по викладенню в акті перевірки висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами -покупцями та продавцями за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року є протиправними.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у запереченні проти позову від 24.07.2012 року та додаткових поясненнях від 21.11.2012 року, де вказано, що відповідачем виконано вимоги Податкового кодексу України щодо надіслання платнику податків запитів про надання інформації, відповіді на жоден з них не отримано, відтак наказ про проведення перевірки та дії щодо її проведення є правомірними. Стосовно висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами -покупцями та продавцями за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року, такі є підставними, оскільки позивачем в ході судового розгляду не подано жодних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій за вказаний період у зв'язку з їх відсутністю. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено розпискою представника відповідача про отримання судової повістки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.
Приватне підприємство «Західбудстиль»зареєстровано 07.05.2010 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджено копією Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 14378633 від 31.07.2012 року.
Відповідач запитом № 878/15-2/79 від 03.04.2012 року про надання інформації в порядку п. 73.3. ст. 73, п. п. 78.1.1., 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України просив позивача надати пояснення та копії первинних документів щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період жовтень 2011 року -січень 2012 року. Вказаний запит відповідачем надіслано 04.04.2012 року на адресу ПП «Західбудсталь», що підтверджено квитанцією поштової установи, опису вкладення та доказів отримання запиту до матеріалів справи не долучено.
Відповідач запитом № 2437/22-420/190 від 25.04.2012 року про надання документів до перевірки в порядку п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України зобов'язав позивача надати пояснення та копії первинних документів щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період жовтень 2011 року - січень 2012 року. Вказаний запит відповідачем надіслано 26.04.2012 року за адресою м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, буд. 4, корп. 4, кв. 42, що підтверджено квитанцією поштової установи, конверт із запитом повернувся відповідачу із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
26.04.2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців внесено запис про зміну юридичної адреси приватного підприємства «Західбудстиль»з м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, буд. 4, корп. 4, кв. 42 на м. Київ, вул. Артема, буд. 21.
Відповідач запитом № 4314/15-2011/289 від 22.05.2012 року про надання інформації в порядку п. 73.3. ст. 73, п. п. 78.1.1., 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України просив позивача надати пояснення та копії первинних документів щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року. У вказаному запиті відсутня адреса позивача, на яку направлено запит.
25.05.2012 року начальником управління податкового контролю юридичних осіб відповідача подано службовий допис № 235/23-209 про дозвіл на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Західбудстиль»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року.
25.05.2012 року відповідачем видано наказ № 206 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Західбудстиль»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року -березень 2012 року відповідно до ст. ст. 75, 78, 79 Податкового кодексу України у термін 05.06.2012 року.
Відповідно до повідомлення про проведення перевірки № 4559/22-40/190 від 25.05.2012 року документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Західбудстиль»буде проводитись за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 35, каб. 933а. Відмітка про отримання вказаного повідомлення та наказу про проведення перевірки у розписці відсутня.
05.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено аналіз діяльності приватного підприємства «Західбудстиль», про що складено Акт № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року про неможливість проведення перевірки ПП «Західбудстиль»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року - березень 2012 року. Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності; ПП «Західбудстиль»не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, не представлено документів до перевірки, у ПП «Західбудстиль»відсутні складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання. Стосовно ПП «Західбудстиль»не встановлено реального здійснення господарських операцій та вбачається незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Даючи правову оцінку діям державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно з п. п. 16.1.5. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Згідно з п. 20.1.4 та п. 20.1.5. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом та вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Відповідно до ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Згідно з п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з п. 5.2. Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Згідно із п. 6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки приватного підприємства «Західбудстиль»№ 206 від 25.05.2012 року Суд встановив наступне.
У відповідності до вимог ст. 78 Податкового кодексу України для виникнення підстави для проведення перевірки, передбаченої п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, відповідач був зобов'язаний надіслати обов'язковий письмовий запит позивачу -платнику податків, і лише у випадку не надання пояснень та їх документальних підтверджень протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту відповідач мав право приступити до проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідачем до матеріалів справи не додано жодного доказу отримання позивачем надісланих йому інформаційних запитів, запити надсилались із допущенням помилок у найменуванні позивача, на адресу, яка не відповідала юридичній адресі позивача на момент надіслання запиту, а також без додержання 10-денного терміну для отримання відповіді на запит. З огляду на наведене, позивачем порушено вимоги ст. 78 Податкового кодексу України та проведено позапланову невиїзну перевірку за відсутності підстав для її проведення. Відтак позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки приватного підприємства «Західбудстиль»№ 206 від 25.05.2012 року слід задовольнити.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача по викладенню в акті перевірки № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених приватним підприємством «Західбудстиль»з контрагентами -покупцями та продавцями за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року Суд встановив наступне.
Відповідачем у Акті позапланової невиїзної перевірки № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року зроблено висновок про відсутність необхідних умов у позивача для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності; ПП «Західбудстиль»не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, не представлено документів до перевірки, у ПП «Західбудстиль»відсутні складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання; стосовно ПП «Західбудстиль»не встановлено реального здійснення господарських операцій та вбачається незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, ПП «Західбудстиль»порушено ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.
У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).
Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 08.06.2012 року.
У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів із контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Відповідач взагалі не досліджував первинних документів, на підставі яких можна робити висновки про дотримання сторонами вимог цивільного та податкового законодавства. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися и як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.
Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.
Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.
Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.
З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 року.
Крім того суд зазначає, що відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, не зазначено, які саме норми податкового законодавства порушено позивачем, не зазначено конкретних господарських операцій, в результаті яких здійснено це порушення, не відображено порушень у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється, тощо.
Суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно зроблено висновки про порушення позивачем податкового та цивільного законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року -березень 2012 року, а позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача по викладенню в акті перевірки № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених приватним підприємством «Західбудстиль»з контрагентами -покупцями та продавцями за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року, слід задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведене Суд вважає, що адміністративний позов приватного підприємства «Західбудстиль»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування наказу про проведення перевірки № 206 від 25.05.2012 року слід задовольнити повністю, оскільки Судом встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо підстав проведення податкової перевірки та викладення висновків у акті податкової перевірки.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року -березень 2012 року, за результатами якої складено акт № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року.
3. Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про проведення документальної позапланової перевірки приватного підприємства «Західбудстиль»за № 206 від 25.05.2012 року.
4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби по викладенню в акті перевірки № 650/22-4008/37072919 від 08.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених приватним підприємством «Західбудстиль»з контрагентами -покупцями та продавцями за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Західбудстиль»(ЄДРПОУ 37072919, м. Київ, вул. Артема, буд. 21) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 11 грудня 2012 року.
Суддя Качур Р.П.