Категорія №5.2
Іменем України
07 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8749/2012
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,
за участю
секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.,
та
представників сторін:
від позивача - Залманов К.О. (довіреність від 29.06.2012 № 10-58),
від відповідача - Шепіль В.В. (довіреність від 25.10.2012 № 1-17/10202),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про визнання митної вартості товарів від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/000456/1, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17 травня 2012 року № 702020001/2/00084, -
09 листопада 2012 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/000456/1;
- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17 травня 2012 року № 702020001/2/00084.
В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що між публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» та компанією «Mechel Carbon AG» (Швейцарія) 11 жовтня 2011 року укладено зовнішньоекономічний контракт № MC-DIS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України у травні 2012 року на умовах DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) ввезено вантаж: вугілля марки «ГЖО». Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку від 25 квітня 2012 року № 12 позивачем, зазначений товар було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту (вантажно-митна декларація № 702020001/2012/004619) за ціною договору, а саме 120 доларів США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 із необхідним пакетом документів, передбачених Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.
Відповідач, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17 травня 2012 року № 702020001/2/00084 відмовив позивачеві у митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/000456/1) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2012 року № 1766».
Того ж дня відповідачем було прийнято рішення № 702020001/2012/000456/1 до вантажно-митної декларації № 702020001/2012/004619, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо у зв'язку з відмовою декларанта від надання зовнішньоекономічного договору на закупівлю товару з третіми особами; висновку «Укрпромзовнішекспертизи», невиконання умов щодо оплати згідно зовнішньоекономічного договору, враховуючи цінову інформацію, яка міститься у митного органу, а також наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Також зазначено, що у зв'язку із неможливістю застосування першого методу, за результатами проведення консультації з декларантом згідно з вимогами статті 266 Митного кодексу України, митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до статті 268 Митного кодексу України за другим методом із розрахунку 161 долар США за одну тону.
Позивачем зазначено, що виходячи зі змісту статті 267 Митного кодексу України він повинен підтвердити митному органу лише ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті продавцю товару, тобто загальну суму всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або не пов'язаних з продавцем осіб.
За приписами статті 265 Митного кодексу України митний орган має право здійснювати контроль за правильністю визначення лише ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті позивачем - покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або не пов'язаних з продавцем осіб.
Враховуючи, що позивач за оцінюваний товар, крім продавця, третім особам, зокрема виробнику, не сплачував кошти, тобто не здійснював витрати, зазначені у статті 267 Митного кодексу України, витребуваний відповідачем договір не має відношення до визначення митної вартості цього товару.
Крім того, позивач з прийнятим рішенням не згоден, з посиланням на те, що статтею 266 Митного кодексу України визначено, що основний метод визначення митної вартості торарів - це визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Позивачем надано весь необхідний пакет документів для митного оформлення товару, а тому вимоги про надання договору на закупівлю товару з третіми особами та інших документів є протиправною.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову (а.с. 76-85), у яких зазначив, що митний орган, відповідно до приписів статті 265 Митного кодексу України здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. При здійсненні контролю за завленою декларантом митною вартістю товару, а саме вугільного концентрату марки «ГЖО», заявленого до митного оформлення за вантажно-митною декларацією від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/004619 відповідно до наданих повноважень та при опрацюванні наданих декларантом документів було встановлено, що товар - вугільний концентрат марки «ГЖО» … виробник ОАО «УК Южний Кузбасс» ввезений ТОВ «Алчевськкокс» на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом від 11 жовтня 2011 року № MC-DIS/2011 зі швейцарською компанією «Mechel Carbon AG» на умовах DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) за ціною 120 доларів США за тону. За умовами вказаного контракту продавцем вугілля є компанія «Mechel Carbon AG», а відправником та виробником товару (згідно з пунктом 1.5, 1.6 Доповнення до контракту від 25 квітня 2012 року № 12) ОАО «УК Южний Кузбасс». Тобто, наявна зовнішньоекономічна операція, в якій вантаж іде напряму з Російської Федерації в Україну через швейцарського посередника, при цьому посередник не є ані виробником, ані експортером вантажу.
Згідно пункту 11.1 контракту від 11 жовтня 2011 року № MC-DIS/2011 та доповнення до контракту від 25 квітня 2012 року № 12 товар «Вугільний концентрат марки «ГЖО» ввозиться на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, контрактна вартість товару складає 120 доларів США за одну тону на умовах поставки DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010). Згідно умов додатку до контракту передбачається 100% сплата за поставлений товар до 25 числа місяця до місяця відвантаження. Відвантаження відбувалось протягом травня 2012 року.
Згідно з додатком від 25 квітня 2012 року № 12 фактично відвантажено 9687,80 тон вугілля, тобто на момент подання вантажно-митної декларації повинна бути здійснена оплата за оцінюваний товар із урахуванням обсягу та дати відвантаження у розмірі 1162536,00 доларів США (за обсяг відвантажено 9687,80 тон вугілля).
Таким чином Луганська митниця на підставі отриманих документів не має можливості перевірити повноту включення витрат на транспортування до ціни угоди відповідно до статті 267 Митного кодексу України.
При проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що ідентичний товар (вугілля марки «ГЖО» виробництва ВАТ «Южний Кузбасс» (ЦЗФ «Кузбасская») аналогічне за своїми якісними показниками) ввозиться на митну територію України найближчим часом на відповідних комерційних умовах та приблизно в тій же кількості та оформлювався за ціною контракту в сумі 161 долар США за тону по зоні діяльності Східної митниці, що значно перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості в сумі 120 доларів США за тону.
Таким чином, за результатами проведення зазначених заходів, а саме на підставі розгляду наданих для підтвердження митної вартості товару документів, ненаданням основних документів щодо оплати за товар, враховуючи неможливість прорахування включення всіх транспортних витрат до митної вартості товару та з урахуванням здійснення порівняння рівнів заявленої декларантом митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених по митній системі, яка значно вища заявленої декларантом, виникла необхідність у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості. Тому відповідачем у відповідності з положеннями абзацу 2 статті 265 Митного кодексу України та пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 у декларанта були запрошені додаткові документи для підтвердження митної вартості всіх складових, передбачених статтею 267 Митного кодексу України, зокрема витрат на транспортування до митного кордону України.
Належних документів, що могли б підтвердити заявлену митну вартість декларантом не надано, платіжні документи надані не в повному обсязі, що не дає змоги здійснити обчислення митної вартості відповідно до умов контракту, документів, що дали б митному органу можливість прорахувати включення до митної вартості всіх транспортних витрат також не надано. Ненадання на вимогу митного органу додаткових документів та не спростування сумнівів дає митному органу право визначити митну вартість за іншим методом, що прямо передбачено пунктом 14 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що між ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та компанією «Mechel Carbon AG» (Швейцарія) 11 жовтня 2011 року укладено зовнішньоекономічний контракт № MC-DIS/2011 та доповнення до контракту від 25 квітня 2012 року № 12, в межах якого позивачем на митну територію України 17 травня 2012 року на умовах DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) ввезено вантаж: вугільний концентрат марки «ГЖО» (а.с. 13-26).
Для здійснення митного оформлення декларантом подано митному органу вантажно-митну декларацію від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/004619 з додатками, у яких заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар -вугільний концентрат марки «ГЖО» за ціною контракту - 120 долара США за одну тону (а.с. 27-31).
Крім того, ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» надано комерційні інвойси, платіжні доручення та виписки з особового рахунку підприємства на підтвердження часткової оплати вартості вугільного концентрату, зовнішньоекономічний контракт між позивачем та компанією «Mechel Carbon AG» (Швейцарія) від 11 жовтня 2011 року укладено № MC-DIS/2011, посвідчення якості вугілля марки «ГЖО» (а.с. 13-31; 35-37)
У декларації митної вартості від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/004019 митним органом, на виконання пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 № 1766, для підтвердження заявленої митної вартості зобов'язано позивача надати платіжні документи (виписки з особового рахунку та платіжні доручення) щодо оплати за товар згідно умов контракту; висновок «Укрпромзовнішекспертизи» стосовно ціни заявленого товару та договір на закупівлю товару, зазначеного у вантажно-митній декларації з третіми особами із зазначенням ціни товару та номеру поставки (а.с. 38-39).
17 травня 2012 року декларант вказав митному органу на неможливість надання додаткових документів, про що зазначено на зворотній стороні декларації митної вартості (а.с. 39).
У рішенні про визначення митної вартості товарів від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/000456/1 зазначено, що на підставі статті VII Генеральної Угоди з тарифів та торгівлі, розділу ХХІ Митного кодексу України із врахуванням наданих декларантом документів: передплатний рахунок від 02 квітня 2012 року № РР6429 та платіжні доручення від 19 квітня 2012 року № 158 та № 162, відмови декларанта від надання зовнішньоекономічного договору на закупівлю товару з третіми особами, висновку «Укрпромзовнішекспертизи», невиконання умов щодо оплати товару згідно умов зовнішньоекономічного договору, враховуючи цінову інформацію, яка міститься у митного органу: (витяг ВМД типу ІМ 40 від 07 травня 2012 року № 700130000/2/7094 - митна вартість, визначна за першим методом згідно статті 267 Митного кодексу України щодо обґрунтованості підстав для визначення митної вартості зазначеного у рішенні товару, митну вартість товару визначено за другим методом оцінки - за ціною договору ідентичного товару, вугілля марки «ГЖО», митне оформлення яких вже здійснено із розрахунку 161 долар США за тону (а.с. 49).
Луганською митницею 17 травня 2012 року складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2012/004619, у якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню (а.с. 50).
Щодо встановлених фактичних обставин справи спору між сторонами не має. Спір полягає у правомірності визначення митним органом вартості товару за другим методом, при наявності тих документів, які були наданні позивачем при митному оформлені, у тому числі при неможливості надання додаткових документів.
Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних рішень митного орану суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 259 Митного кодексу України (тут і надалі Митний кодекс України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (частина 1 статті 260 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Згідно статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.
Митний орган, згідно статті 265 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень пункту 2 «Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року № 339 (далі Порядок 339) та «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 24 червня 2009 року № 602 (далі Порядок 602).
Відповідно до положень Порядку 602, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:
1.1 Перевірки відомостей, що містяться у поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах, а саме: (декларації митної вартості; вантажній митній декларації, графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару), 45; документах, що підтверджують заявлену митну вартість, передбачених Порядком декларування); 1.2 Перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування; 1.3 Перевірки дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до пункту 12 Порядку декларування; 1.4 Контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості; 1.5 Контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 1.6 Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність умов або застережень, що унеможливлюють визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; 1.7 Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; 1.8 Перевірки правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України мають додаватися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 1.9 Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; 1.10 Вивчення маршруту транспортування товарів; 1.11 Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 1.12.Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; 1.13.Консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів.
Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (частина 2 статті 262 Митного кодексу України).
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до пункту 11 зазначеного Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надавати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми -«можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
В судовому засіданні встановлено, що вугільний концентрат марки «ГЖО» за контрактом від 11 жовтня 2011 року № MC-DIS/2011 між позивачем та швейцарською компанією «Mechel Carbon AG» надійшов на митну територію України у травні 2012 року. При цьому за умовами контракту продавцем товару є компанія «Mechel Carbon AG» (Швейцарія), а виробником та відправником/експортером вугільного концентрату марки «ГЖО» зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «Южний Кузбас» (пункти 1.5; 1.6 доповнення до контракту від 25 квітня 2012 року № 12, що підтверджує наявність зовнішньоекономічної операції, в якій вантаж іде напряму з Російської Федерації в Україну через Швейцарського посередника, при цьому компанія «Mechel Carbon AG» не є ані виробником, ані експортером товару.
Крім того, згідно додатку до контракту від 11 жовтня 2011 року № MC-DIS/2011 між позивачем та швейцарською компанією «Mechel Carbon AG» від 25 квітня 2012 № 12 визначена ціна товару - 120 доларів США за тону на умовах поставки DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010). У відповідності із вказаним додатком до контракту продавець зобов'язується у строк з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугілля марки «ГЖО» у кількості 10000 метричних тон. Орієнтовна вартість товару складає 1200000 доларів США.
Згідно умов пункту 11.1 контракту від 11 жовтня 2011 року № MC-DIS/2011 передбачається, що оплата 100% від вартості місячної партії товару здійснюється покупцем банківським переказом в доларах США на валютний рахунок продавця до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження. Оплата здійснюється на підставі комерційного рахунку продавця на передплату, отриманого покупцем по факсу чи електронній пошті.
Для здійснення митного оформлення декларантом подано митному органу вантажно-митну декларацію від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/004619 з додатками, у якій заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар -вугільний концентрат марки «ГЖО» за ціною контракту - 120 долара США за одну тону у кількості 4845600 кг на суму 4654961,28 грн. за курсом валюти 7, 99 грн. за 01,00 долар США (а.с. 27-31).
Тобто, позивачем у вантажно-митній декларації визначено, що за 4845600 кг вугілля покупцем має бути сплачено за курсом валюти 7, 99 грн. сума 4654961,28 грн. На підтвердження відомостей, зазначених у вантажно-митній декларації декларантом надане платіжне доручення від 08 травня 2012 року № 196 на суму 500000 доларів США (а.с. 36).
Разом із цим, виходячи із курсу валюти, визначеному у вантажно-митній декларації від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/004619 позивачем платіжним дорученням від 08 травня 2012 року № 196 сплачено 3995000,00 грн.
Таким чином, виходячи з умов контракту, на момент подання вантажно-митної декларації, позивачем повинна бути здійснена оплата за оцінюваний товар із урахуванням дати відвантаження та кількості вугілля у розмірі 4654961,28 грн., а відповідно до платіжного доручення, наданого митному органу було сплачено лише 3995000,00 грн. На вимогу митного органу, платіжні документи на підтвердження повної сплати за товар, декларантом не надані.
Згідно з ціновою інформацією, яка містилася у митного органу, ідентичний товар (вугілля марки «ГЖО» виробництва ВАТ «Южний Кузбас» (ЦЗФ «Кузбасская»), аналогічне за своїми якісними показниками, ввозиться на митну територію України найближчим часом на відповідних комерційних умовах та приблизно в тій же кількості та оформлювався за ціною контракту 161 долар США за тону по зоні діяльності Східної митниці, що значно перевищує рівень митної вартості 120 доларів США за тону.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості товару в сумі 120 доларів США за тону, що в свою чергу надавало право митному органу в межах спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин справи (в тому числі відсутність повної оплати за товар) заявити вимогу про витребування додаткових документів, які і були зазначені у декларації митної вартості.
Витребування додаткових документів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщуються через митний кордон України, відповідає компетенції відповідача, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним своїх владних управлінських функцій, в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару.
Суд зазначає, що з урахуванням приписів статті 267 Митного кодексу України, перший метод визначення митної вартості використовується для визначення митної вартості, якщо використані декларантом відомості підтверджені документально та є достовірними, такий метод застосовується, окрім 4-х випадків, наведених у частині 4 статті 267 Митного кодексу України.
Статтею 268 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Тобто, вимоги статті 268 Митного кодексу України, встановлюють можливість застосування 2 методу, за умови неможливості визначення митної вартості товару за 1 методом, при чому обов'язковою умовою визначення за другим методом, є ціна товару проданого в Україні, який не пов'язаний з продавцем товару.
Судом встановлено, що відповідачем за основу визначення ціни товару вугільного концентрату взята ціна проданого товару на території України між не пов'язаними особами (вантажно-митна декларація типу ІМ 40 від 07 травня 2012 року № 700130000/2/7094 (а.с. 159-160), що не суперечить вимогам статті 268 Митного кодексу України.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем необхідні додаткові документи (у тому числі на підтвердження повної оплати за товар) надано не було, відповідачем обґрунтовано було самостійно визначено митну вартість товару за другим методом, оскільки у митного органу була можливість визначити митну вартість товару за операцією з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, про що було зазначено в оскаржуваному рішенні при визначенні митної вартості товару .
Статтею 88 Митного кодексу України визначено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Відповідно до статті 80 Митного Кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Так відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, з урахуванням наказу Державної митної служби України від 08 серпня 2007 року № 669, у разі відмови у прийнятті вантажно-митної декларації для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.
Порядок оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року № 1227, який визначає механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Картка оформлюється в електронному вигляді посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову.
Митним органом на виконання вимог чинного законодавства було складено та видано декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску від 17 травня 2012 року № 702020001/2/00084.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/000456/1 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17 травня 2012 року № 70200001/2/00084 такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 07 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 грудня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про визнання митної вартості товарів від 17 травня 2012 року № 702020001/2012/000456/1, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17 травня 2012 року № 702020001/2/00084 - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12 грудня 2012 року.
Суддя Р.С. Твердохліб