Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
26 листопада 2012 р. № 2-а- 9189/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д.,
при секретарі - Тайцеві А.Л.,
за участі: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Щербак Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, СПД ФО ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київкому районі міста Харкова, з урахуванням уточнених позівних вимог, які приняті судом, просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 року № 0006981702 та № 0006991702 Державної податкової інспекції у Київскому районі міста Харкова. При цьому позивач посилається на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, крім цього позивач вказав, що у відповідача відсутня компетенція на встановлення порушення позивачем положень ст.ст. 203. 215, 216, 228 ЦК України.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що встановлені під час проведення перевірки позивача порушення діючого законодавства були зафіксовані у акті перевірки належним чином, їм надана відповідна правова оцінка, у зв'язку із чим позовні вимоги за своїм характером є необґрунтованими та безпідставними як нормативно, так і документально.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Київскому районі м. Харкова, було проведено документальну планову виїздну перевірку СПД ФЛ ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_3 за період з 01 липня 2010 р. по 31 грудня 2011 р. 2010р.
За наслідками перевірки складено акт перевірки від 28.05.2012 року за № 876/17-207/НОМЕР_3 яким встановлено порушення позивачем; неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів (робіт, послуг); порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп 7.4.1,пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями,в результаті чого заніжено податок на додану вартість на суму 20306,00 грн., порушення п.п. 4.2.8. п.4.2. ст..4, пп.8.1.3. п.8.1. ст.8 Закону Украині «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст.177 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, а саме ФО-П ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід в сумі 101526,00 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15228.90 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Київскому районі м. Харкова було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 року № 0006981702 та № 0006991702.
Суд зазначає, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень - рішень є твердження відповідача викладене в акту перевірки, що у СПД ФЛ ОСОБА_1 не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність, а також що правочини вчинені СПД ФЛ ОСОБА_1 з фірмою ТОВ «Сотруднічество», ТОВ «ЛАНЕКС», ТОВ «КВИК» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Крім того, не встановлено витрат, які характеризують ведення фінансово - господарської діяльності, а саме транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження, інше.
Виходячи з вищевикладеного відповідач дійшов висновку, що вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.
З метою підтвердження взаємовідносин СПД ФЛ ОСОБА_1 с ТОВ «Сотруднічество», ТОВ «ЛАНЕКС», ТОВ «КВИК» надано копії наступних документів: накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, платіжні доручення як на здобуття товар так і на подальшу його реалізацію, а також договори на надання рекламних послуг свідчать про спосіб і порядок залучення контрагентів, договір оренда приміщень, договори перевезень і акти виконаних робіт, а сааме:
Отримано від ТОВ «Сотруднічество» товар у відповідності видатковим накланним № РН-0000666 від 13.05.2011 р., № РН-0000694 від 18.05.2011 р., № РН-0000695 від 18.05.2011 р., № РН-00006775 від 30.05.2011 р., № РН-0000776 від 30.05.2011 р., № РН-0000777 від 30.05.2011 р., № РН-0000778 від 30.05.2011 р., № РН-0000798 від 02.06.2011 р., № РН-0000876 від 14.06.2011 р., № РН-0000950 від 22.06.2011 р., № РН-0000951 від 22.06.2011 р., № РН-0001072 від 19.07.2011 р., № РН-0001073 від 19.07.2011 р., № РН-0001097 від 21.07.2011 р., № РН-00010724 від 19.07.2011 р., № РН-0001134 від 27.07.2011 р., № РН-0001242 від 11.08.2011 р., № РН-0001099 від 21.07.2011 р., № РН-0001098 від 21.07.2011 р., № РН-0001133 від 27.07.2011 р., № РН-0001100 від 21.07.2011 р., № РН-0001178 від 04.08.2011 р., № РН-0001177 від 04.08.2011 р., № РН-0001297 від 22.08.2011 р., № РН-0001241 від 11.08.2011 р., № РН-0001277 від 17.08.2011 р., № РН-00012478 від 17.08.2011 р., № РН-0001391 від 12.09.2011 р., № РН-0001392 від 12.09.2011 р., № РН-0001393 від 12.09.2011 р., № РН-0001242 від 11.08.2011 р.,
Отримано від ТОВ «КВІК-М» у відповідності видатковим накладним № РН-0209/1 від 02.09.2010 р.
Отримано від ТОВ «ЛАНЕКС» у відповідності видатковим накладним № РН-1-2906-1 від 29.08.2010 р., № РН-2107 від 21.06.2010 р., № РН-2607 від 26.06.2010 р., № РН-0001708-1 від 17.08.2010р., № РН-0209 від 02.09.2010 р., № РН-1110/1 від 11.10.2010 р., № РН-2210 від 22.10.2010 р., № РН-0311 від 03.11.2010 р., № РН-0001611 від 16.11.2010 р., № РН-0212 від 02.12.2010 р., № РН-0712-1 від 07.12.2010 р., № РН-1612 від 16.12.2010 р., № РН-1101 від 11.01.2011 р.
Факт оплати товару підтверджується банківськими виписками від 26.01.2011 р., 04.03.2011 р., 14.03.2011 р., 31.03.2011 р., 08.04.2011 р., 12.05.2011 р., 21.04.2011 р., 16.05.2011 р., 17.05.2011 р., 19.05.2011 р., 24.05.2011 р., 27.05.2011 р., 16.06.2011 р., 06.07.2011 р., 13.07.2011 р., 18.07.2011 р., 19.07.2011 р., 29.07.2011 р., 05.08.2011 р., 12.08.2011 р., 16.08.2011 р., 02.09.2011 р., 05.09.2011 р., 30.09.2011 р., 08.07.2010 р., 26.07.2010 р., 25.08.2010 р., 23.09.2010 р., 24.09.2010 р., 29.09.2010 р., 28.10.2010 р., 10.11.2010 р., 30.11.2010 р., 17.12.2010 р., 27.12.2010 р., 28.12.2010 р., 27.01.2011 р., 31.01.2011 р.
Подальша реалізація товару отриманого від ТОВ «Сотруднічество»; ТОВ « Укртранспневматика» видаткова накладна № 152 від 03.03.2011р. ТОВ «Завод високовольтной апаратури» видаткова накладна № 278 від 08.04.2011 р. ТОВ «Харківєнергоремонт плюс» видаткова накладна № 287 від 12.04.2011 р. ТОВ «Харківєнергоремонт плюс» видаткова накладна № 288 від 12.04.2011 р. ТОВ «Харківєнергоремонт плюс» видаткова накладна № 297 від 13.04.2011 р. ТОВ «Харківскій вагонобудівний завод» видаткова накладна № 372 від 16.05.2011 р. ТОВ «Завод високовольтной апаратури» видаткова накладна № 424 від 30.05.2011 р. ПАТ«Охтирскій пивоварний завод» видаткова накладна № 427 від 30.05.2011 р. ВАТ «Форез» видаткова накладна № 462 від 07.06.2011 р. ТОВ «Завод високовольтной апаратури» видаткова накладна № 614 від 26.07.2011 р. ПАТ«Охтирскій пивоварний завод» видаткова накладна № 604 від 22.07..2011 р. ПАТ«Охтирскій пивоварний завод» видаткова накладна № 683 від 12.08.2011 р. ТОВ «Слобожанський миловар» видаткова накладна № 721 від 25.08.2011 р. ТОВ «Техпромснаб» видаткова накладна № 783 від 19.09.2011 р. ПАТ«Охтирскій пивоварний завод» видаткова накладна № 485 від 13.09.2011 р. ТОВ «Завод високовольтной апаратури» видаткова накладна № 797 від 14.09.2011 р. ТОВ «Газтехбуд» видаткова накладна № 864 від 30.09.2011 р. ВАТ «Форез» видаткова накладна № 873 від 04.10.2011 р. ТОВ «Харпромтех» видаткова накладна № 984 від 26.10.2011 р. ТОВ «Будівельна компания «Партнер» видаткова накладна № 1000 від 31.10.2011 р. ТОВ «ЗНВП ТЕКО ЛТД» видаткова накладна № 1118 від 29.11.2011 р.
Подальша реалізація товару отриманого від ТОВ «КВІК»; ЧП «Сантехарматура» видаткова накладна № 111 від 02.09.2010 р. ТОВ НВФ «Універсал-сервіс» видаткова накладна № 156 від 29.09.2010 р. ТОВ НВФ «Універсал-сервіс» видаткова накладна № 207 від 15.10.2010 р. ТОВ НВФ «Універсал-сервіс» видаткова накладна № 298 від 11.11.2010 р. ТОВ НВФ «Універсал-сервіс» видаткова накладна № 48 від 25.01.2011 р.
Подальша реалізація товару отриманого від ТОВ «ЛАНЕКС»; ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» видаткова накладна № 205 від 15.10.2010 р. ОСОБА_8 видаткова накладна № 392 від 13.12.2010 р. ВАТ «Карлівский машинобудівний завод» видаткова накладна № 134 від 10.09.2010 р. ФОП ОСОБА_7 видаткова накладна № 286 від 09.11.2010 р. ПП «Укрінструмент» видаткова накладна № 437 від 28.10.2010 р. ТОВ «Завод високовольтной апаратури» видаткова накладна № 418 від 21.12.2010 р. ПАТ «Харьківське котлобудівельне підприемство «Котлоенергопрект» видаткова накладна № 414 від 21.12.2010 р. ТОВ «НВФ ДКБ ХМ» видаткова накладна № 411 від 20.12.2010 р. ТОВ «Украгро-сервіс» видаткова накладна № 407 від 17.12.2010 р. ТОВ НВФ «Їзомер» видаткова накладна № 265 від 01.11.2010 р. ТОВ «Украгро-сервіс» видаткова накладна № 270 від 03.11.2010 р. ТОВ «Еко-Інвест» видаткова накладна № 284 від 08.11.2010 р. ТОВ «Завод енергетичного машинобудуваня» видаткова накладна № 302 від 16.11.2010 р. ДП «Харківский бронетанковий ремонтний завод» видаткова накладна № 338 від 29.11.2010 р. ДП «Виробнича фірма «БМР-сервіс» видаткова накладна № 340 від 29.11.2010 р. ВАТ «Карлівский машинобудівний завод» видаткова накладна № 88 від 26.07.2010 р. ВАТ «Карлівский машинобудівний завод» видаткова накладна № 0101 від 20.08.2010 р. ТОВ «Стронгагро» видаткова накладна № 106 від 31.08.2010 р. ВАТ «Форез» видаткова накладна № 324 від 25.11.2010 р. ТОВ «Вентіляторний завод Укрвентсистеми» накладна № 315 від 19.11.2010 р. ТОВ «Пересечанский маслоекстраційний завод» накладна № 288 від 10.11.2010 р. ВАТ «Форез» видаткова накладна № 149 від 24.09.10 р. КВН та КФ Коруш» № 144 від 17.09.2010 р. ТОВ «Восток-єнергоремонт» видаткова накладна № 143 від 17.09.2010 р. ТОВ «Восток-єнергоремонт» видаткова накладна № 142 від 17.09.2010 р. ТОВ «Брок-Єнергия» видаткова накладна № 141 від 16.09.2010 р. ТОВ «Стронгагро» видаткова накладна № 157 від 30.09.2010 р. ТОВ «Украгро-сервис» видаткова накладна № 136 від 13.09.2010 р. ТОВ ВТП «Теплоєнергопром» видаткова накладна №161 від 30.09.2010 р. ТОВ «Восток-єнергоремонт» видаткова накладна № 158 від 30.09.2010 р. ТОВ «В.Т.С.» видаткова накладна № 230 від 30.03.2011 р. ТОВ «Торговий Дім «Укспловелд-Б» видаткова накладна № 44 від 25.01.2011 р. ТОВ «Торгівельний дім «Ельбор» видаткова накладна № 12 від 12.01.2011 р.
1.Договір транспортної експедиції № 1919 від 01.12.2010р. ТОВ «ЄвроЕкспрес»
2 .Договір на транспортно- експедиторські послуги № Х-462 від 16.09.2009р. ТОВ «Делівері» АКТ № Д-00014588 від 31.07.2010р. АКТ № Д-00017261 від 31.08.2010р.АКТ № Д-00020028 від 30.09.2010р. АКТ № Д-00022971 від 30.10.2010р. АКТ № Д-00029306 від 31.12.2010р. АКТ № Д-00001133 від 31.01.2011р. АКТ № Д-00004534 від 28.02.2011р. АКТ № Д-00008020 від 31.03.2011р. АКТ № Д-00011958 від 30.04.2011р. АКТ № Д-00016293 від 31.05.2011р. АКТ № Д-00020812 від 30.06.2011р.АКТ № Д-00025594 від 31.07.2011р. АКТ № Д-00030615 від 31.08.2011р. АКТ № Д-00035812 від 30.09.2011р. АКТ № Д-00041133 від 31.10.2011р. АКТ № Д-00046616 від 30.11.2011р.
3.Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ХА 15/1612 від 15.12.2010р. ПП «Нічний експрес» АКТ-реестр 2988 за січень 2011р. АКТ-реестр 3085 за лютий 2011р. АКТ-реестр 3240 за березень 2011р.
4.Договір транспортного експедирування № КН0000225 від 25.08.2011р ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» АКТ №00000027046 від 12.09.2011р.
5.Договір перевезення вантажів № 3282 від 23.06.2009р ТОВ «Транспортна компанія «САТ» АКТ №ХА001182 від 11.09.2010р. АКТ №ХА0011440 від 18.09.2010р. АКТ №ХА0012106 від 30.09.2010р. АКТ №ХА0012606 від 09.10.2010р. АКТ №ХА0013696 від 30.10.2010р. АКТ №ХА0014515 від 13.10.2010р. АКТ №ХА0015500 від 30.10.2010р. АКТ №ХА0016097 від 11.12.2010р. АКТ №ХА0016353 від 18.12.2010р. АКТ №ХА0016713 від 25.12.2010р. АКТ №ХА0017022 від 31.12.2010р.
6.Договір перевезення вантажів № 2566 від 10.01.2011р ТОВ «Транспортна компанія «САТ» АКТ №ХА0000449 від 22.01.2011р. АКТ №ХА0000882 від 31.01.2011р. АКТ №ХА0001416 від 12.02.2011р. АКТ №ХА0001747 від 19.02.2011р. АКТ №ХА0002731 від 14.03.2011р. АКТ №ХА0003708 від 31.03.2011р. АКТ №ХА0005321 від 30.04.2011р. АКТ №ХА0006958 від 31.05.2011р. АКТ №ХА0008683 від 30.06.2011р. АКТ №ХА0010605 від 30.07.2011р. АКТ №ХА0012528 від 31.08.2011р. АКТ №ХА0014451 від 30.09.2011р. АКТ №ХА0016547 від 31.10.2011р. АКТ №ХА0018684 від 30.11.2011р. АКТ №ХА0020762 від 31.12.2011р.
7.Договір транспортної експедиції № 4463 від 01.03.2011р. ТОВ «Євроекспрес пошта» АКТ №19-00097845 від 13.09.2011р. АКТ №19-00075914 від 23.08.2011р. АКТ №19-00014108 від 07.04.2011р.. АКТ №19-00027462 від 19.05.2011р.
8.Рахунок № СФ-0000460 від 29.04.2011р., ТОВ «Українські поштові системи», АКТ №ОУ-0000478 від 29.04.2011р.
9.Рахунок № Б/н від 19.09.2011р., ТОВ «АВТО -ТЕХ-ТРЕЙД», АКТ №11/290/55 від 19.09.2011р.
Договір оренди приміщення № 01/09-11 від 01.09.2011 року з ТОВ «Харківскій експериментальний завод», договір оренди приміщення № 01/11-09 від 01.11.2009 року з ЗАТ ТБ «Харківський експериментальний завод», договір оренди приміщення № 01/06-09 від 01.06.2009 року з ЗАТ ТБ «Харківський експериментальний завод».
Відповідно пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно пп.4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Відповідно пп.8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб" якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", суд дійшов висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків положень цивільного або господарського законодавства та відображення власних суджень з даних питань в актах перевірок.
Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, належать до виключної прерогативи судових органів.
За приписами п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Так, відповідно до п.18 зазначеної Постанови № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Вивчивши зміст акту спірної перевірки, суд зазначає, що ці документи не містять жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 правових позицій), як ознаки нікчемного правочину.
Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладено суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Сотруднічество», ТОВ «ЛАНЕКС», ТОВ «КВИК» є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0006981702 від 07.06.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 401.00 грн. (чотириста одна гривня).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 30.11.2012 року.
Суддя Кухар М.Д.