№ 2/0528/4497/2012
10 грудня 2012 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
в складі головуючого судді Чернобай А.О.,
при секретарі Міщєнко Є.А.,
за участю прокурора Нєженця М.Є.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника органа опіки та піклування Плахоніної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
12.11.2012 року ОСОБА_1, яка дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Із позову вбачається, що з 2001 по 2009 рік позивачка проживала та вела спільне господарство з відповідачем по справі. Від спільного проживання у них народилася донька: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після народження дитини позивачка деякий час проживала у будинку відповідача, але у 2009 році він вигнав позивачку з будинку, залишивши доньку у себе. Позивачку до дитини не пускав, постійно погрожував позбавити її батьківських прав, вів себе агресивно. Після звернень позивачки до міліції та Краматорського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, відповідач дитину повернув, але постійно погрожував фізичною розправою. Після цього відповідач з дитиною не спілкується, матеріально не допомагає, життям дитини не цікавиться, участі у вихованні не приймає та аліменти не сплачує. Позивач просить суд ухвалити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у відношенні його неповнолітньої доньки -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що вона проживали разом з відповідачем до 2009 року. Після народження доньки, ОСОБА_4 вигнав її з будинку, а дитину залишив у себе. В 2010 році вона забрали доньку до себе. З того часу ОСОБА_2 лише один раз прийшов відвідати доньку та більше не цікавився дитиною, не надавав ні якої допомоги. Вона неодноразово телефонувала відповідачу та пропонувала зустрітися з донькою, на що відповідач відповідав погрозами. Потім відповідач взагалі перестав відповідати на телефонні дзвінки. При зустрічі на вулиці відповідач навіть не підходить до доньки. Аліменти на утримання дитини відповідач не сплачує та ні якої іншої допомоги не надає, не вітає дитину з днем народження та іншими святами, та взагалі не пам'ятає коли день народження його дини. Відповідачу запропоновано двічі на тиждень забирати доньку з дитячого садка, але цього батько дитини також не робив. Вона вважає себе нормальною матір'ю, має своє житло, роботу. Зараз проживає із чоловіком, з яким вона бажає офіційно зареєструвати їх відносини, та чоловік бажає усиновити її дітей. Під час спільного життя її з відповідачем, відповідач застосовував фізичну силу як по відношенню до неї, так і до дитини. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що рішенням органу опіки та піклування йому було виділено час для зустрічей та піклування з дитиною. Він не одноразово намагався відвідати дитину, але його зупиняло те, що донька плаче коли його бачить. По телефону він із дитиною не спілкувався. Йому відомо, що він повинен сплачувати аліменти для дитини, але сплачував аліменти лише 2 рази по 200 грн. В яку групу ходить дитина у садок він не знає. Останній раз спілкувався з дитиною у 2010 році, коли зустрівся на ринку з позивачкою та дитиною. Він купив дитині пару платтів, шкарпетки. Більше жодного разу до дитини не ходив, не спілкувався з донькою, оскільки вважає, що дитина маленька та ще не час з нею спілкуватися. Коли дитина виросте, то він пояснить дитині все та буде з нею спілкуватися. Просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки він любить свою дитину.
У судовому засіданні прокурор просить позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що батько не виконує своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини та ухилився від виконання своїх обов'язків.
Представник третьої особи - органа опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради суду пояснив, що в грудні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили сумісне проживання. Рішенням Краматорського міського суду від 05.05.2010 року місце проживання малолітньої ОСОБА_4 було визначено в родині матері. За минулий час батько лише двічі бачився з дитиною, не ініціював зустрічі з нею, не провідував за місцем проживання. У судовому засіданні відповідач не спростовував цей факт. ОСОБА_2 не звертався до органу опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради за встановленням часу для спілкування з дитиною та з питання щодо проведення психологічної роботи з дитиною щодо встановлення з ним контакту. ОСОБА_2 повністю самоусунувся від матеріального забезпечення доньки. ОСОБА_2 в дитячому садку жодного разу не був, життям та здоров'ям дитини не цікавився. Враховуючи інтереси малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні суду пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_1 Їй відомо, що з того часу, як дитина стала проживати з її донькою відповідач не спілкується з дитиною, ні якої допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає. Коли її донька жила разом з відповідачем, то відповідач бив її онучку, онучка стала залякана та тільки зараз почала змінюватися.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні суду пояснив, що знає позивачку на протязі трьох років. Після того, як позивачка забрала дитину жити до себе, психологічний стан дитини був поганий, дитина була залякана. На теперішній час є зміни у психологічному стані дитини позивачки. Відповідача він ні разу не бачив, йому не відомо, щоб батько дитини чимось допомагав дитині та якось намагався відвідувати дитину.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні суду пояснила, що вона знає позивачку ще зі школи. Відповідача вона ні разу не бачила. Вона спілкується з позивачкою та її родиною та їй відомо, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні своєї доньки. Коли позивачка з відповідачем розірвали стосунки та перестали жити разом, їх донька була залякана на теперішній час стан дитини змінився.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні суду пояснив, що він на протязі двох років проживає разом з позивачкою та її двома дітьми. Він займається вихованням дітей позивачки. За час його життя разом з позивачкою він жодного разу не бачив відповідача. Йому відомо, що позивачка дзвонила відповідачу по питанню спілкування відповідача з дитиною, але жодного разу за два роки відповідач не зустрічався з дитиною, матеріальної допомоги відповідач своєї доньки не надає.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, думку прокурора, органа опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради, дослідивши у сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У відповідності до пунктів 15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»(зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Із змісту зазначеної норми випливає, що ухилення від виконання юридичного обов'язку по вихованню дитини завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.
Згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання та інше, але ж не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року (з послідуючими змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», - хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідним медичним висновком.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Саме батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України і на кожного з них покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Вимоги ст. 12 ч.6 Закону України «Про охорону дитинства»передбачають, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно вимог ст.ст. 150, 155 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Виходячи із змісту ст.ст. 164, 165 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).
Згідно довідки Комунального дошкільного навчального закладу садок -ясла «Ведмедик»№ 69 за час перебування ОСОБА_4 з 2010 року в дошкільному навчальному закладі батько дитини не з'являвся. Вихованням дитини займається мама і старша сестра: приводить, забирає, цікавиться розвитком, оплачує харчування в дитячому садку. (а.с. 5)
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2, виданого Краматорським міським управлінням юстиції заборгованість по аліментам з 20.10.2010 року по 31.08.2012 рік складає 14 301 грн. 84 коп. (а.с. 6-7)
Згідно довідки КЛПУ «Міська психіатрична лікарня м. Краматорська»ОСОБА_2 на обліку у психіатричній лікарні не перебуває. (а.с. 29)
Згідно довідки КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Краматорська»ОСОБА_2 на обліку у наркологічному диспансері не перебуває (а.с. 34)
Згідно рішення Краматорського міського суду від 05.05.2010 року визначене місце проживання малолітньої ОСОБА_4 за місцем проживання матері ОСОБА_1 (а.с. 35)
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами документів та доказів.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами, які приймають участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін, які беруть участь у розгляді справи виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено та не спростовувалося відповідачем по справі, що відповідач із позовом до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі в її вихованні не звертався, що суд вважає, як обставину, котра підтверджує доводи позивачки про небажання відповідача брати участь у вихованні дитини та байдужість з його боку до долі дитини.
Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що аліменти на утримання дитини не сплачує, ніякої допомоги дитині не надає, з дитиною не спілкується, дитячий садок не відвідує.
Відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він бажає брати участь у вихованні дитини. Обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, суд вважає доведеними у судовому засіданні, оскільки відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від підготування малолітньої дитини до самостійного життя, не спілкується з нею в необхідному обсязі, не створює умов для її усестороннього розвитку, не проявляє інтересу до її життя, потребам, здоров'ю, не надає їй матеріальної допомоги. Дійсно, така поведінка відповідача не відповідає вимогам Закону.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання юридичного обов'язку по вихованню дитини свідомо, оскільки відповідач має реальну можливість виконати свої обов'язки, ні яких перешкод у спілкуванню з дитиною позивачка відповідачу не чинить, але відповідач не вчиняє ніяких відповідних дій.
З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні довела, що відповідач свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання та виховання, факт навмисного ухилення відповідача від виконання обов'язків по вихованню дитини судом встановлений.
Враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що відповідач свідомо ухиляється від своїх батьківських обов'язків, самоусунувся від виховання та утримання дитини, долею доньки, життям та здоров'ям не цікавиться, не турбується про її майбутнє, матеріальної допомоги та моральної підтримки не надає, чим наносить шкоду психічному та фізичному здоров'ю дитини, у зв'язку з чим позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, слід задовольнити.
Керуючись ст.10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 164, 166 СК України, Конвенцією про права дитини, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, яка дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у м. Краматорську, Донецької області, актовий запис № 796 від 15.06.2007 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення Краматорського міського суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд.
Суддя:
Рішення ухвалене й надруковано у нарадчий кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя: