"06" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/9479/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Ясенової Т.І. Олефіренко Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року в адміністративній справі
за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 35»
до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 35»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2011 № 0004071502.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 30.12.2010 Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області була проведена документальна невиїзна перевірка Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 35»з питання дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт № 5411/371/1640/20247412 від 30.12.2010.
Перевіркою встановлено порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушено терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям за червень-листопад 2009 року, уточнюючому розрахунку від 12.01.2010 року (за листопад 2009 року), грудень 2009 року.
За результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003971502/0 від 10.01.2011 про застосування до КП «Житлово-експлуатаційна організація № 35» штрафу в розмірі 169 892,82 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами розгляду рішення скасовано та винесене нове податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011 № 0004071502 на суму 467 957,01 грн.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на тому, що КП «Житлово-експлуатаційна організація № 35» не своєчасно сплачено податок на додано вартість в сумі 2339785,03 грн. з затримкою понад 90 календарних днів за останнім граничним строком сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Проте відповідно до реєстру № 1 платіжних доручень за період з 21.07.2009 по 29.01.2010 по сплаті податку на додану вартість за період з 01.05.2009 по 31.12.2009 Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація № 35»здійснювалася сплата податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям за червень-листопад 2009 року, уточнюючому розрахунку від 12.01.2010 року (за листопад 2009 року), грудень 2009 року, що підтверджується призначенням платежу.
Згідно з п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв в момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено порядок сплати зобов'язань платників податків, зокрема пп. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.
Судом встановлено, що підприємством здійснювалась оплата поточних податкових зобов'язань, нарахованих за період перевірки. Проте кошти, що надійшли на сплату податкового зобов'язання, податковим органом було спрямовано на погашення податкового зобов'язання у порядку календарної черговості, граничні терміни сплати яких настали.
Апелянт, посилаючись на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»доводить правомірність своїх дій та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта з огляду на наступне.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Отже, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
При цьому слід звернути увагу на те, що нормами пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Крім того, пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень пп. «б»пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачених пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Беручи до уваги вищевикладене суд доходить висновку, що позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постанові від 01 грудня 2009 року під час розгляду за винятковими обставинами справи за позовом Комунального підприємства «Тепломережа»до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи сукупність викладених обставин суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0470/9479/12 -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 11 грудня 2012 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: Н.А. Олефіренко