Справа № 2а/2470/370/12
Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
29 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білої Л.М.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.
при секретарі: Лозінській Н.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної митної служби України та Чернівецької обласної митниці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу , -
В лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.06.2012 року позов задоволено в повному обсязі, а саме, визнано протиправним наказ Державної митної Служби України №107 -к від 25.01.2012р. про припинення перебування ОСОБА_3 на державній службі на роботі в митних органах в посаді головного інспектора митного оформлення № 4 митного поста "Порубне-Сірет" Чернівецької обласної митниці; поновлено ОСОБА_3 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької обласної митниці; стягнуто з Чернівецької обласної митниці на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. Зобов'язано суб'єкта владних повноважень Державну митну службу України у відповідності до ст.267 КАСУ надати суду звіт про виконання судового рішення в частині поновлення на посаді протягом 10-ти днів з моменту одержання ним копії повного тексту постанови.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі - Державна митна служба України та Чернівецька обласна митниця подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів, апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судовому засіданні представник апелянтів підтримала доводи апеляційних скарг та просила щодо їх задоволення.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини у даному випадку склались з приводу правомірності дій відповідачів стосовно винесення спірного наказу №№107-К від 25.01.2012 року в частині припинення перебування позивача з 26.01.2012 року на державній службі в митних органах, та як наслідок, наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_3 на державній службі в митних органах на посаді головного інспектора відділу митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької обласної митниці.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_3, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Так, надаючи правову оцінку твердженням апелянтів щодо допущених позивачем порушень, які полягали в тому, що останнім, під час виконання своїх службових обов'язків не контролювалися дії підлеглих осіб, що призвело до систематичних порушень Закону України "Про єдиний збір" та Порядку його справляння, а також технологій пропуску транспортних засобів через митний кордон України, за що позивача було звільнено з державної служби в митних органах, судова колегія зауважує наступне.
Відповідно до п.6 ст. 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Тобто, порушення присяги, передбаченої ст.17 Закону України "Про державну службу" є самостійною правомірною підставою для припинення державної служби посадовими особами митних органів.
Однак, у митного органу не було законних підстав для звільнення позивача з державної служби, оскільки відповідачем не досліджено в повному обсязі питання стосовно порушення позивачем митного законодавства.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" від 04.01.1999р. №1212-XIV (Закон України №1212) єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України, і справляється за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до митного законодавства України при транзиті вантажів і транспортних засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Підставою припинення державної служби стала доповідна записка комісії, відрядженої до зони діяльності Чернівецької обласної митниці відповідно до наказу Держмитслужби від 25.01.2012 №107.
Слід зауважити, що порушення Присяги може бути кваліфіковано лише як недотримання Конституції України та законів України і несумлінне виконання своїх обов'язків, а не недотримання будь-яких нормативно-правових актів. У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані, як дисциплінарне правопорушення. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне їх виконання - порушенням Присяги. Про несумлінність дій державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого, безвідповідального ставлення до них. Невиконання або неналежне виконання обов'язків особою з інших причин (недостатність кваліфікації та досвіду роботи, надмірна завантаженість, ненавмисні технічні помилки) не свідчать про несумлінне ставлення до них і не може вважатись порушенням Присяги.
У відповідності до п. 2.9 Наказу Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України "Про затвердження Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення", на підставі результатів аналізу та оцінки ризиків, за ініціативою посадової особи підрозділу з охорони державного кордону чи митного органу, транспортний засіб може бути виведений із загального потоку і перенаправлений зі смуги руху "зелений коридор" на смугу руху "червоний коридор" або в місце здійснення митного контролю та митного оформлення для проведення митного огляду. В даному випадку рух вантажних і вантажно-пасажирських мікроавтобусів передбачено по "Червоному коридору".
Як свідчать матеріали справи, відповідачі вважають, що керівниками секторів митного оформлення м/п "Вадул-Сірет", в т.ч. ОСОБА_3, під час виконання своїх службових обов'язків не контролювалися дії підлеглих осіб, що призвело до систематичних порушень Закону України "Про єдиний збір" та Порядку його справляння, а також технологій пропуску транспортних засобів через митний кордон України.
Підставою для звільнення позивача є порушення Присяги державного службовця, що передбачено п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу". Однак, порушення позивачем Наказу Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України "Про затвердження Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення", а не Конституції України чи законів, на яке посилається відповідач в наказі про звільнення, є порушенням підзаконних нормативних-правових актів і не становить порушення присяги.
Відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про державну службу" громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Прийняття присяги в митних органах в свою чергу кореспондується зі ст.413 Митного кодексу України.
Згідно зі ст.408 Митного Кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Статтею 10 Закону України "Про державну службу" визначено, що основними обов'язками державних службовців (окрім іншого) є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Відповідно до п.6 ст.30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Зі змісту посадових інструкцій, якими керувався позивач при виконанні своїх обов'язків, також вбачається, що відповідно до законів України "Про державну службу", "Про боротьбу з корупцією", "Про Дисциплінарний статут митної служби України", інших законодавчих актів інспектор несе відповідальність за невиконання Урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби України, порушення Присяги державних службовців; невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків та ін.
З аналізу вказаних вище норм законодавства вбачається, що порушення присяги, передбаченої ст.17 Закону України "Про державну службу", є самостійною правовою підставою для припинення державної служби посадових осіб митних органів.
Таким чином, зважаючи на обставини справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач в аспекті Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII не допустив дій і вчинків, які зашкодили інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, сумлінно виконував свої службові обов'язки.
Крім того, на думку суду, правопорушення вчинені позивачем - це неналежне виконання своїх службових обов'язків, що за своєю правовою природою є дисциплінарним порушенням відповідно до визначення в статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби. Так, у разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення на посадову особу поширюється дія Дисциплінарного статуту митної служби. Відповідно до даного Статуту до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення). Згідно з статтею 27 цього Статуту дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості виявленого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи.
Наведене свідчить про те, що звільнення особи за порушення присяги є більш суворим покаранням, аніж звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення. З огляду на це, рівень юридичних гарантій прав особи під час застосування такої санкції як припинення державної служби за порушення присяги, повинен бути якщо не вищим, то принаймні не нижчим, ніж під час звільнення з митного органу за скоєне дисциплінарне правопорушення.
Зазначені у оскаржуваному наказі про звільнення позивача та припинення перебування на державній службі порушення, що кваліфіковані, як неналежне виконання своїх посадових обов'язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, передбачені пунктом 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, встановлені статтею 23 цього Статуту, в тому числі і звільнення з митного органу. Застосування за вчинення таких дій положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів, відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і дав їм належну правову оцінку.
У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачі не довели правомірності прийнятого відносно позивача наказу про припинення перебування на державній службі та звільнення з митних органів.
Згідно зі ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду, оскільки вона прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Державної митної служби України та Чернівецької обласної митниці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі на протязі п'яти днів.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Смілянець Е. С.
/підпис/ Сторчак В. Ю.
З оригіналом згідно:
секретар