Справа № 0906/97/2012
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Турш В.А.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
04 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,
секретаря Гринчак В.І.,
за участю: представника позивача Шпунти М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» про розірвання договору , за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду від 08 травня 2012 року,-
Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» (надалі ПАТ «Банк Кіпру») звернулось в суд з позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору в сумі 2350753 грн. 50 коп. Позовні вимоги мотивувало тим, що між Акціонерним Банком «Авто ЗАЗ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ОСОБА_3 13.10.2008 року було укладено кредитний договір № ІD 437, із змінами та доповненнями згідно додаткової угоди № 1 від 01.06.2009 року до вищевказаного кредитного договору № ІD 437, за яким банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 1500000 грн. зі сплатою за користування кредитом 21% річних та строком погашення до 12.10.2018 року. З метою забезпечення виконання даного зобов'язання між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 13.10.2008 року було укладено договір поруки № ІD 438, відповідно до якого _____________________________________________________________________________Справа № 2/0906/97/2012 Головуючий у 1 інстанції Тураш В.А.
Провадження № 22ц/0990/2100/2012 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Категорія 27
поручитель ОСОБА_4 солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на день подання позову утворилась заборгованість в сумі 2350735 грн. 50 коп., позивач просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку вказану заборгованість.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Банк Кіпру» із зустрічним позовом, в якому просив розірвати кредитний договір № ІD 437 від 13.10.2008 року та стягнути з нього в користь банку суму заборгованості за вказаним кредитним договором та суму нарахованих відсотків, звільнивши його від сплати нарахованих фінансових санкцій.
Зустрічні позовні вимоги мотивував тим, що кредитний договір укладено терміном на десять років і відповідно до п.3.9 цього договору діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Оскільки, остаточний термін виконання зобов'язань не настав, то він має право погасити весь борг в будь-який день до 10.10.2018 року. Також внаслідок світової фінансової кризи, яка є непереборною силою, він потрапив у скрутне матеріальне становище. Звертаючись неодноразово до банку про надання йому кредитних канікул, банк лише взамін нараховував штрафи, пеню та відсотки. Тому за таких обставин вважає, що з нього слід достроково стягнути на користь банку всю суму отриманого та неповернутого кредиту та відсотків, звільнивши його від сплати санкцій, а саме: донарахованих відсотків за розпорядженнями № 03-331, від 08.12.2010 року та № 64 від 28.08.2009 року на загальну суму 36980 гривень, нарахованих 26% на прострочену суму боргу у сумі 99455 гривень та пені на суму 94839 гривень.
Рішенням Долинського районного суду від 08 травня 2012 року позов ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк Кіпру» заборгованість за кредитним договором № ІD 437 від 13.10.2008 року в сумі 2350735 грн. 50 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_4, до ПАТ «Банк Кіпру» про розірвання договору - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вважаючи рішення незаконним та необгрунтованим з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що відповідно до п. 2.3.3 спірного кредитного договору банк має право розірвати даний договір та достроково стягнути з нього всю суму наданого кредиту з відповідними відсотками, штрафами та пенею у випадку затримок погашення кредиту та сплати відсотків. Однак, банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення з нього та фінансового поручителя всієї суми боргу, а тому і він звернувся із зустрічним позовом про розірвання даного кредитного договору, що відповідно до умов договору тягне за собою відмову у задоволенні позову у достроковому стягненні всієї суми боргу. Так згідно п. 3.9 кредитного договору він діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Оскільки, остаточний термін виконання зобов'язання по кредитному договору не настав, то повне дострокове стягнення отриманої суми кредиту є неможливе. Вважає висновки суду помилковими, які суперечать п. 2.3.3. кредитного договору, за яким право банку на дострокове стягнення всієї суми боргу пов'язане із розірванням даного кредитного договору, тобто питання щодо підстав розірвання договору встановлено самим договором і тому слід було керуватися нормами договору, а не Законом. Оскільки, оскаржуване рішення постановлене всупереч умовам договору, то його слід скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити банку в задоволенні позову, або стягнувши борг, задовольнити його позовні вимоги про розірвання кредитного договору.
В судове засідання апелянт та третя особа не прибули, хоча належно повідомлені про розгляд справи.
Представник ПАТ «Банк Кіпру» Шпунт М.Б. в апеляційній скарзі просив відмовити за її безпідставністю та просив залишити в силі рішення суду, яке є законним і обґрунтованим.
Вислухавши доповідача, заперечення представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та вимог ст.1052 ЦК України у разі несвоєчасного виконання позичальником обов'язків встановлених договором позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 554 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання забезпеченого порукою.
Відповідно до частини першої вищевказаної статті у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-кого з них окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_3 13.10.2008 року було укладено кредитний договір № ІD 437, із змінами та доповненнями згідно додаткової угоди № 1 від 01.06.2009 року до кредитного договору № ІD 437. Відповідно до цих угод банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 1500000 грн. зі сплатою за користування кредитом 21% річних та строком погашення до 12.10.2018 року. З метою забезпечення виконання даного зобов'язання між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 13.10.2008 року було укладено договір поруки № ІD 438, відповідно до якого поручитель ОСОБА_4 солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Однак, ОСОБА_3 прострочив виконання зобов'язання по даному кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2350735 грн. 50 коп., що вбачається із відповідного розрахунку, проведеного банком.
Тому відповідно до вимог законодавства, суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку, встановивши вірно і розмір заборгованості, з чим погоджується і колегія суддів.
За ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.598 ЦК України, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Наведеним вище кредитним договором не передбачено розірвання договору з мотивів, наведених у зустрічній позовній заяві, а звернення банку до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не означає відмову від договору, а лише є наслідком неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, і в цій частині суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову, виходячи із норм діючого законодавства, оскільки, підстав для розірвання спірного кредитного договору у суду першої інстанції не було, а твердження апелянта про неврахування судом всіх обставин по справі є безпідставними, тому не можуть братися до уваги колегією суддів.
В зв'язку з вище наведеним, колегія суддів вважає, що рішення судом постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення, підстав для скасування якого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Долинського районного суду від 08 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: О.Є. Меленко
П.І. Проскурніцький