Справа № 2/1018/1715/12
10 грудня 2012 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого - судді Кулініченко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Денисенко Ю.С.,
представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа -Обухівський міськрайонний центр зайнятості населення про розірвання трудового договору;
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що 01 грудня 2011 року між нею та відповідачем був укладений трудовий договір, який був зареєстрований третьою особою. Відповідно до даного договору відповідач зобов'язувався виконувати належним чином обов'язки продавця продовольчих товарів, позивач же оплачувати їй за належно виконану роботу заробітну плату. Відповідач починаючи з 20 вересня 2012 року не виходила на роботу до позивача, на його телефонні дзвінки не відповідала. Позивач звернувся до третьої особи про зняття з реєстрації трудового договору укладеного з відповідачем, так як остання не з'являється на робоче місто, але йому було відмовлено, в зв'язку з тим, що при знятті з реєстрації трудового договору повинні бути присутні дві сторони -він та відповідач. Виходячи з того, що відповідач не з'являється для зняття з реєстрації трудового договору просить в судовому порядку розірвати даний договір укладений між ним та відповідачем, визнати його таким, що підлягає зняттю з реєстрації у третій особи. (а.с.2-4)
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, так як відповідач на робочому місці не з'являється, покладені на нього трудовим договором обов'язки не виконує, для розірвання договору до третьої особи не з'являється, чим порушує права позивача.
Відповідач в судовому засіданні заперечивши проти позову в повному обсязі пояснила, що вона дійсно працювала продавцем у позивача. Свої обов'язки виконувала належним чином, будь-які претензії до неї позивач не мав. В перших тижнях вересня 2012 року вона заміняла інших продавців позивача, а тому останній надав їй з 14 вересня 2012 року тиждень відгулів та сказав, що по необхідності він її викличе. По закінченню тижня відгулів вона зателефонувала до позивача щоб з'ясувати коли їй виходити на роботу, на що останній спочатку не відповідав, а потім сказав, що виявлена недостача по її вині і тому вона звільнена. Вона після цього неодноразово телефонувала позивачу, але він їй не відповідав. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні їй зателефонував представник третьої особи та запропонував прибути для розірвання договору з позивачем, але вона в зв'язку з лікуванням не змогла прийти. З часом прийшовши до третьої особи вона взнала, що позивач хоче розірвати з нею договір, але вона заперечила так як останній з нею не розрахувався по заробітній платі. На даний час вона самостійно виховує малолітню дитину, позивач не провів з нею розрахунку, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечивши проти позову пояснив, що дійсно ними був зареєстрований трудовий договір між сторонами по справі. В листопаді 2012 року до них звернувся позивач з заявою про розірвання даного договору так як відповідач не з'являється на роботу, а тому йому роз'яснили, що необхідна при цьому участь обох сторін і він відповідно до «Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою»затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08 червня 2001 року повинен був надати - примірник трудового договору, заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстави розірвання даного договору, копії документів, що підтверджують надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір, проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником або копію платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати. Позивачем не були подані повністю документів, а тому йому було відмовлено. З часом вони зателефонували відповідачу та сказали, що позивач бажає розірвати з нею трудовий договір, так як вона не працює, на що відповідач відповіла, що вона заперечує так як останній не провів з нею повного розрахунку. Даний договір між сторонами може бути розірваний в присутності обох сторін та при поданні відповідних документів, але виходячи з пояснень сторін вбачається існування спору по заробітній платі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд заслухавши сторін, їх представників, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що 01 грудня 2011 року між сторонами був укладений трудовий договір, який був зареєстрований третьою особою, що підтверджується копією договору (а.с.10), визнається та не спростовується сторонами в судовому засіданні, а тому дані обставини на думку суду є встановленими і не підлягаючими доказуванню.
Згідно даного договору (а.с.10) сторонами було встановлено, що відповідач зобов'язується виконувати обов'язки продавця продовольчих товарів, а позивач оплачувати останньому мінімальну заробітну плату.
08 листопада 2012 року позивач звернувся до третьої особи про розірвання трудового договору з відповідачем.
08 листопада 2012 року третя особа повідомила позивача про необхідність присутності обох сторін на розірванні договору та подачі відповідних документів (а.с.5).
Суд встановивши обставини справи, вважає, що між сторонами виникли спірні трудові правовідносини щодо розірвання трудового договору між сторонами.
Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; згідно статті 60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір; відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.41 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України також у випадку прогулу.
Статтею 139 КЗпП України встановлено, що «працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яких укладено трудовий договір», а згідно статті 141 КЗпП України встановлено, що «власник або уповноважений ним орган повинен організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту».
Як вбачається з матеріалів справи, що визнається та не ставиться під сумнів сторонами по справі, а тому дані обставини, відповідно до статті 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню, відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем, тим самим він зобов'язаний був вчиняти дії встановлені статтею 139 КЗпП України.
Відповідно до ст.21 КЗпП України - трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін, а згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір може бути розірваний за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Позивачем обґрунтовуються позовні вимоги актом від 19 вересня 2012 року про відсутність відповідача на робочому місці (а.с.12), але відповідач в судовому засіданні заперечивши його зазначив, що в цей період за згодою позивача вона була в тижневих відгулах і дані заперечення останньої позивачем належними та допустимими доказами спростовані не були.
Статтею 24-1 КЗпП України, «Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою», затвердженого Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 08 червня 2001 року за №260 та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року №58, при знятті в державній службі зайнятості з реєстрації трудового договору необхідна особиста присутність сторін трудового договору, що його підписали.
Позивач звернувся до третьої особи про розірвання договору та його зняття з реєстрації, в зв'язку з прогулом відповідача, але при цьому не подав належних документів визначених «Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою», затвердженого Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 08 червня 2001 року за №260, а саме підтвердження проведення відповідного розрахунку з працівником, і йому було відмовлено, що відповідає п.9 даного порядку.
При цьому не усунувши виявлені третьою особою недоліки позивач в порушення визначеного порядку звернувся до суду та в суді також не надав підтверджуючих документів проведення розрахунків з відповідачем по заробітній платі, що вказує на неправомірність його позовних вимог.
Сторони третьою особою для розірвання договору та його зняття з реєстрації не викликались, що підтвердив в судовому засіданні представник третьої особи, так як між сторонами існує спір про проведення розрахунку, і відсутності такого спору між сторонами позивачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами спростовано не було, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про розірвання договору.
Відмовляючи в задоволенні даних вимог суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні інших вимог так як вони є похідними від вимог в задоволенні їх судом відмовлено.
Керуючись ст.ст.24,24-1 КЗпП України, ст.ст.3,10,11,15,60,213-215 ЦПК України суд
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа -Обухівський міськрайонний центр зайнятості населення про розірвання трудового договору відмовити повністю.
Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Суддя