Кіровський міський суд Донецької області
Справа № 0524/ 3531 / 2012
Провадження № 2/0524/ 579 /2012
26 листопада 2012 року Кіровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Волкова Н.Ю.
при секретарі Мігаліної Л.Ю.
за участю представника позивача Биковської О.С.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -
ОКП «Донецьктеплокомуненерго» 18 жовтня 2012 р. звернулося до Кіровського міського суду з позовом до ОСОБА_2, що є наймачем квартири та ОСОБА_3, що є повнолітнім членом сім»ї наймача квартири про стягнення з них солідарно заборгованості по сплаті за постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 за період з 1 жовтня 2002 р. до 30 квітня 2012 р. у розмірі 7342 грн. 11 коп., які вони, незважаючи на попередження, не сплатили. В позові також поставлене питання про стягнення солідарно з відповідачів індексу інфляції у розмірі 1193,46 грн., 3% річних -477,88 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн. Позивач вказав, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 та фактично користуються тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа»постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа»на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго»№124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обов'язків ВО «Кіровськтепломережа».
У судовому засіданні представник позивача Биковська О.С. заявила про свою часткову відмову від позову в частині вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та просила всю суму заборгованості стягнути з ОСОБА_2.
Ухвалою Кіровського міського суду від 26 листопада 2012 р. прийнята часткова відмова представника позивача від позову та закрите провадження по справі за позовом ОКП "Донецьктеплокомуненерго" в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання з ОСОБА_3.
Представник позивача Биковська О.С. в судовому засіданні підтримала свої остаточні позовні вимоги в повному обсязі та просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання у квартиру АДРЕСА_1 за період з 1 жовтня 2002 р. до 30 квітня 2012 р. у розмірі 7342 грн. 11 коп., індексу інфляції у розмірі 1193,46 грн., 3% річних -477,88 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн. При цьому вона погодилася з тим, що згідно особистого рахунку відповідач своїми діями строк позовної давності не переривав.
Відповідач ОСОБА_2 просив застосувати позовну давність та відмовити у тій частині позову, строк позовної давності на яку сплив, просив зважати на те, що він на протязі останніх трьох років платежі за теплопостачання: взагалі не сплачував, а отож строк позовної давності не переривався; визнав позов у межах строку позовної давності в сумі 5780,11 грн. та пояснив, що згодний з нарахованою сумою у межах строку позовної давності. Відповідач пояснив, що він є наймачем вказаної квартири, користується нею та повинен нести обов'язок по сплаті заборгованості. Просив відмовити також у стягненні з нього індексу інфляції та 3% річних, оскільки такі наслідки ніяким договором не передбачалися.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені частково.
Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов'язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов'язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.
Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,
Законами України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,
"Про теплопостачання" №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,
Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.
Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобов'язаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.
Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.
ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1, проживає в даній квартирі , фактично користується послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до квартири АДРЕСА_1, а він проживає та зареєстрований за даною адресою, отже повинен нести відповідальність по виконанню обов'язків по сплаті за спожиту теплову енергію, як наймач квартири.
ОСОБА_2 фактично користувалися послугами ВО «Кіровськтепломережа" до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО "Жданівкатепломережа" з 01 липня 2006 р. до 30 квітня 2012 р., на цей час має заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири АДРЕСА_1 Донецької області з 1 жовтня 2002 р. до 30 квітня 2012 р. у розмірі 7342 грн. 11 коп. , бо на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти навіть частково за останні три роки не вносилися, хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.
Оскільки строк загальної позовної давності у відповідності зі ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а саме, відповідачем), є підставою для відмови у позові;
відповідач заявив про застосування строку позовної давності письмово та усно під час судового засідання.
При цьому суд бере до уваги, що за період з 01 жовтня 2009 р. до теперішнього часу, тобто за три роки до звернення позивача до суду , відповідач за спожиту теплову енергію платежі взагалі не сплачував,
отож відповідачем ані особисто, ані за його дорученням не здійснювалося ніяких дій, які б свідчили відповідно до ст. 264 ЦК України про переривання строку позовної давності; суд вважає можливим застосувати строк позовної давності, оскільки позивачу ніщо не заважало регулярно звертатися до суду за стягненням заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію.
Згідно з випискою із особистого рахунку, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість у сумі 5780 грн. 11 коп. за період з 01 жовтня 2009 р. до 30 квітня 2012 р. , тобто за три роки до пред'явлення позивачем позову, оскільки позовну заяву до суду подано 18 жовтня 2012 р., так як відповідачем неналежним чином та несвоєчасно провадилась сплата за спожиті послуги з теплопостачання.
Відповідачем не оспорені тарифи на житлово-комунальні послуги, не оспорений розмір жилої площі.
Виробник, тобто позивач по справі , надав послуги з централізованого опалення до вводу у будинок відповідачів, що також відповідачем не оспорюється.
Заборгованість відповідача підтверджено витягом з особистого рахунку відповідача, копія якого надана суду позивачем та не спростована в суді іншими доказами.
Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 1562 грн. 00 коп., що виникла за період з 01 жовтня 2002 р. до 01 жовтня 2009 р. (7342,11 грн. - 1562,00 грн.) ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Стаття 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В обґрунтування заявлених вимог стягувачем не надано суду договір, укладений між сторонами, яким було б передбачено обов'язок боржника, встановлений ст. 625 ч.2 ЦК України; відсутні і докази попередження боржника про можливе нарахування індексу інфляції та 3% річних. Копія наданого суду особистого рахунку свідчить про те, що між сторонами існують лише фактичні договірні відносини, які регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,
"Про теплопостачання" №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,
Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;
Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.,
ні одним з яких не передбачений обов'язок споживача сплачувати заборгованість за послуги теплопостачання з нарахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних на суму заборгованості, отже матеріальним правом за несплату послуг з теплопостачання нарахування індексу інфляції та 3% річних не передбачено, а процесуальне право є лише засобом застосування матеріального права.
Додані до заяви розрахунки індексу інфляції та 3% річних не мають посилання на законодавчо обґрунтований механізм нарахування цих виплат, відсутнє попередження споживача про нарахування та стягнення цих виплат. В зв'язку з викладеним в позові в частині стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 1193,46 грн., 3% річних -477,88 грн. слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 214 грн. 60 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з ОСОБА_2, що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України "Про теплопостачання", ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2009 р. до 30 квітня 2012 р. у квартирі АДРЕСА_1, у сумі 5780 грн. 11 коп. (п'яти тисяч сімсот вісімдесят грн. 11 коп. )
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго»понесені ним судові витрати на судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.)
В позові про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 1562 грн. 00 коп., що виникла за період з 01 жовтня 2002 р. до 01 жовтня 2009 р. по квартирі АДРЕСА_1 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : Н.Ю. Волкова