Справа № 227/225/12
Провадження №2/227/505/12
Номер рядка звіту 52
іменем України
10.12.2012 м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді:Гончарук-Аліфанової О. Ю.
при секретарі Шустер О. О.,
за участю адвоката ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного малого підприємства "Яна" про нарахування та стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -
13 березня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПМП "Яна" про нарахування та стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивував тим, що з 14 січня 2011 р. по 04 липня 2011 р. він працював начальником відділу охорони в ПМП "Яна". 04 липня 2011 року його було звільнено відповідно до ст. 38 КЗпП України. На день звільнення йому було нараховано заробітну плату в розмірі 7 383 грн., однак відповідач зазначених коштів не виплатив. 24 жовтня 2011 року відповідач перерахував позивачу 1 017 грн. 16 коп. Оскільки відповідно до трудового договору заробітна плата ОСОБА_3 становить 2 640 грн., відповідач не доплатив йому 7 383 грн. заробітної плати, та оскільки недоплатою заробітної плати йому було завдано моральної шкоди, просив зобов'язати відповідача нарахувати йому не виплачену заробітну плату, стягнути її з відповідача, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що оклад ОСОБА_3 становив 960 грн., а з 28 лютого 2011 року його було переведено на 0,25 окладу, і нарахована за той час заробітна плата була виплачена йому 24 жовтня 2011 року, крім того поставив під сумнів дійсність лікарняного ОСОБА_3, наданого ним відповідачу під час роботи на ПМП "Яна", на цих підставах просив відмовити в задоволенні позову.
26 листопада 2012 року позивач збільшив позовні вимоги та просив окрім зазначених в позові вимог про нарахування та стягнення 7 383 грн. невиплаченої заробітної плати, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримання розрахунку по листопад 2012 року в сумі 44 880 грн., 250 000 грн. моральної шкоди та 800 грн. витрат на оплату правової допомоги.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, зазначив, що розмір його заробітної плати становив 120 грн. на день, або 2640 грн. на міс., однак трудовий договір та відомості по заробітній платі знаходяться в відповідача, який ухиляється від надання зазначених документів.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи у їх відсутності не подавали, до суду надійшла телефонограма про відкладення розгляду справи, через відрядження представника відповідачів, однак доказів поважності причини неявки представниками відповідача надано не було, хоча вони мали достатньо часу для їх надання, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, крім того, зважаючи на те, що у відповідача два представники, судом було визнано причини неявки представників відповідачів неповажними. Оскільки позивач наполягав на проведенні заочного розгляду справи, за наявності підстав, передбачених ст. 224 ЦПК України, судом було ухвалено провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач працював начальником відділу охорони ПМП "Яна" з 14 січня 2011 року по 04 липня 2011 року, коли був звільнений відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 (а. с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.
24 жовтня 2011 року відповідач перерахував позивачу поштовим переказом 1 017 грн. 16 коп. нарахованої але не виплаченої заробітної плати з розрахунку за квітень 2011 року - 372 грн., травень 2011 року - 391 грн.; червень 2011 року - 253 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою № 73 від 24 жовтня 2011 року (а. с. 10) та копіями квитанцій (а. с. 12-13).
Таким чином, судом встановлено, що при звільненні позивача відповідачем було порушено вимоги ст. ст. 47, 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суд не може прийняти до уваги твердження представників відповідача, що ними 24 жовтня 2012 року було проведено повний розрахунок з відповідачем, оскільки докази щодо розміру заробітної плати позивача, на які вони посилаються: накази № 44/1 від 31 березня 2011 року (а. с. 40), штатний розпис на 2011 рік від 01 квітня 2011 року (а. с. 41), наказ № 62-1 від 01 червня 2011 року (а. с. 44), штатний розпис на 2011 рік від 01 червня 2011 року (а. с. 45), наказ № 28 від 28 лютого 2011 року (а. с. 47), та розрахунки заробітної плати та її заборгованості, надані представниками відповідача (а. с. 80- 104) не відповідають вимогами ст. 32 КЗпП України, на наказах відсутні підписи працівників про ознайомлення, а отже вони суперечать вимогам ст. 59 ЦПК України.
Разом з тим, сума, заявлена позивачем як заборгованість по заробітній платі, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки позивачем не було надано доказів щодо розміру своєї заробітної плати.
Згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених в постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-39 цс 11, від 21 листопада 2011 р. у справі N 6-60цс11, у разі не проведення відповідного розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку він мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата -це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну норму праці.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заробітна плата ОСОБА_3 не могла становити менше мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний місяць, а саме -квітень-червень 2011 року -960 грн., відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік».
Отже, не нарахована та невиплачена частини заробітної плати ОСОБА_3 за зазначений період становить 1 862 грн. 84 коп., що становить мінімальну на той час заробітну плату за три місяці за вирахуванням 1 017 грн. 16 коп., виплачених відповідачем.
Оскільки на день розгляду позову, сума, передбачена ст. 47 КЗпП України, позивачеві виплачена не була, стягненню підлягає також середній заробіток за час затримки, який визначається судом з урахуванням розмірів мінімальної заробітної плати за відповідний період (липень-вересень 2011 р. -960 грн., жовтень-листопада 2011 р. -985 грн., грудень 2011 р. -1004грн., січень-березень 2012 р. -1073 грн., квітень-червень 2012 р. -1094 грн.. липень-вересень 2012 р. -1102 грн., жовтень листопад 2011 р. -1118 грн., відповідно до Законів України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та «Про державний бюджет України на 2012 рік») та становить 17 897 грн.
Відповідно до ст. 237 1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника чи уповноважений ним орган.
Суд приходить до висновку, що зазначений ОСОБА_3 розмір моральної шкоди у 250 000 грн. являється необґрунтованим та завеликим, разом з тим, оскільки неправомірними діями відповідача позивач був тривалий час позбавлений грошей, на які він розраховував при звільненні, що вплинуло на забезпечення його сім'ї, виконання ним зобов'язань по сплаті аліментів, що поставило його у скрутне матеріальне становище та потребувало від нього додаткових зусиль для організацій свого життя та життя своєї сім'ї, суд вважає, що вимога щодо стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 5 000 грн., що буде достатнім відшкодуванням за втрату позивачем спокою та рівноваги, доведеною позивачем.
Суд не приймає до уваги пояснення відповідачів щодо недійсності лікарняного ОСОБА_3, оскільки зазначені факти не являються предметом розгляду справи.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст. ст. 10, 60, 213-215, 223, 224, 226, 233, ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Зобов'язати Приватне мале підприємство "Яна" , смт Турбів, Липовецького району Вінницької області,вул. Щорса, 33, ідентифікаційний код 20110647, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10002191731, здійснити ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, нарахування заробітної плати за період з 01 травня 2011 року по 04 липня 2011 року.
Стягнути з Приватного малого підприємства "Яна" , смт Турбів, Липовецького району Вінницької області,вул. Щорса, 33, ідентифікаційний код 20110647, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10002191731, на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, не виплачену заробітну плату в сумі 1862 (тисяча вісімсот шістдесят дві) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з липня 2011 року по листопад 2012 року включно в сумі 17 897 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн., а всього 19 759 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп.
Стягнути з Приватного малого підприємства "Яна" , смт Турбів, Липовецького району Вінницької області,вул. Щорса, 33, ідентифікаційний код 20110647, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10002191731, на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з Приватного малого підприємства "Яна" , смт Турбів, Липовецького району Вінницької області,вул. Щорса, 33, ідентифікаційний код 20110647, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10002191731, на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, 800 (вісімсот) грн. на оплату правової допомоги адвоката.
Стягнути з Приватного малого підприємства "Яна" , смт Турбів, Липовецького району Вінницької області,вул. Щорса, 33, ідентифікаційний код 20110647, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10002191731, 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" на користь держави (Код ЄДРПОУ суду 26423241, МФО 802015, р/р 31217206700624, код ЄДРПОУ 37730494, Банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області, одержувач: УДКСУ Хмільницькому районі та м. Хмільнику (Хмільницький район) 22030001.
Рішення набирає законної сили після закінченняя строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути скасовано судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: О. Ю. Гончарук-Аліфанова
Повний текст заочного рішення виготовлено 12.12.12р.