Справа: № 2-а-5911/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко Т.В.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"04" грудня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату коштів, передбачених ст.ст. 39, 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 10 листопада 2010 року.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду в частині задоволення позовних вимог за період з 10 листопада 2010 року по 29 лютого 2011 року - скасувати, дані позовні вимоги -залишити без розгляду. В іншій частині оскаржувану постанову - залишити без змін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та залишає позовні заяву без розгляду з підстав, передбачених ст.100 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне
З матеріалів справи вбачається, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ої категорії та має статус «дитина війни».
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. ст. 39, 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були внесені змін, якими зменшено розмір, зазначених в них виплат.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»якими внесено зміни до ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання щомісячної доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 10 листопада 2010 року по 29 лютого 2011 року позивач мав дізнатися відповідно в листопаді, грудні 2010 року та січні, лютому 2011 року, оскільки дані виплати є регулярними, щомісячними. Однак з позовною заявою позивач звернувся тільки 30 серпня 2011 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст.99 КАС України.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з 10 листопада 2010 року по 29 лютого 2011 року, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення позивачу строку, про що постановляється ухвала. Позивач не просить поновити пропущений строк звернення до суду та не наводить належних доказів поважності причин пропуску даного строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягають тільки позовні вимоги починаючи з 01 березня 2011 року по 22 липня 2011 року
Отже, оскаржувана постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з 10 листопада 2010 року по 29 лютого 2011 року підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги залишенню без розгляду. В частині задоволення позовних вимог з 01 березня 2011 року по 22 липня 2011 року - оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 41, 99, 100, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області -задовольнити частково.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2011 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати відповідно до вимог ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 10 листопада 2010 року по 29 лютого 2011 року скасувати, дану позовні вимоги -залишити без розгляду.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2011 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати відповідно до вимог ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 березня 2011 року по 22 липня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.