Справа: № 2а-6816/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мицько Н.В.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"04" грудня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі Гімарі Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма MAIS»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма MAIS»до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100000006/2010/012227/2 від 07 травня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «Науково-виробнича фірма МАІ8»зареєстроване як юридична особа та є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.
Так, 18 квітня 2007 року між Фірмою DOOSAN CORPORATION ELECTRO-MATERIALS BG (Корея) та ПП «НВФ MAIS»(Покупець) було укладено контракт №180407, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію відповідно до специфікацій (а.с. 14-16).
До даного контракту 01 вересня 2008 року було додано Доповнення, відповідно до якого Продавець безкоштовно поставляє Покупцю зразки продукції згідно переліку та рекламну продукцію, вартість яких в документах вказується тільки для митного оформлення (а.с. 22).
На підставі вказаного контракту, 05 травня 2010 року позивачем було ввезено на митну територію України фольгу з рафінованої міді на основі з склотекстоліту, завтовшки до 0,07 мм (без урахування основи), що призначена для виготовлення друкованих плат, в листах, та подано до Київської регіональної митниці ВМД № 100000016/2010/616224 від 05 травня 2010 року з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту (а.с. 10).
Позивачем до Київської регіональної митниці було подано декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 05 травня 20Ш року № 100000016/2010/616224 (а.с. 197) та відповідні супровідні документи:
1203 - Уніфікована митна квитанція МД-1 50006В № 0300245 від 22 лютого 2010
року;
1602 - Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №10000/11/00/0076735 від 08 грудня 2009 року;
1802 - Повідомлення про намір ввезення № 100000005.2010.874407.001 від 26 квітня 2010 року;
2730 - Накладна СМК № 34476 від 03 травня 2010 року;
2761 - Коносамент (Bill of Lading) КВ2378788;
3105 - Рахунок-фактура (інвойс) № DSE-ZZ-34981 від 19.03.2010;
4103 - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 019 від 19 березня 2010 року; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 16 квітня 2010 року; - Контракт 180407 від 18 квітня 2007 року.
Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту (з урахуванням витрат на транспортування товару та його упаковку), тобто за основним (першим) методом, який встановлений ст. 266 Митного кодексу України, а саме 359970,60 грн., що еквівалентно 45 417 доларам США за курсом НБУ з розрахунку 7,9259 грн. за 1 долар США, що у перерахунку за одиницю товару становить 5,37 дол. США за 1 кілограм.
У зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару відповідачем згідно з вимогами пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема, рахунки та договори з третіми особами, а також висновок експерта.
Позивач відмовився надати додаткові документи у зв'язку з неможливістю їх надання у встановлений термін, про що повідомила допитана судом першої інстанції в ході розгляду справи свідок начальник сектору ВКМВ ОСОБА_3
У зв'язку з ненаданням позивачем документів на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару по першому методу, Київською регіональною митницею 07 травня 2010 року прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/012227/2, яким було скориговано митну вартість товару - фольги з рафінованої міді на основі з склотекстоліту, завтовшки до 0,07 мм (без урахування основи), що призначена для виготовлення друкованих плат, в листах з 45 417,00 дол. США до 74 608,38 дол. США, тобто з 5,37 дол. США до 8,82 дол. США за 1 кілограм товару.
Відповідачем скориговано митну вартість товару у зв'язку з тим, що в ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби України у період з 07 лютого 2010 року по 07 травня 2010 року мінімальна митна вартість цього товару становила 8,78 дол. США за кілограм товару, а друга після мінімальної ціни товару - 8,82 дол. США за кілограм товару, яку і було взято для визначення митної вартості товару зважаючи на те, що згідно зі ст. 273 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі мінімальної митної вартості.
Позивачем у відповідності до вимог п. 13 та п. 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби від 17 березня 2008 року № 230, було подано заяву від 11 травня 2010 року про дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товарів, та прийнято на себе зобов'язання сплатити до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною рішенням митного органу (а.с. 32-33).
Листом від 11 липня 2010 року № 35/7.1-12/4364 Київська регіональна митниця надала згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною рішенням Київської регіональної митниці № 100000006/2010/012227/2 від 07 травня 2010 року.
Оскільки від позивача протягом дії гарантійних зобов'язань додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості подано не було, оскаржуване рішення №100000006/2010/012227/2 від 07 травня 2010 року залишено без змін.
Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.265 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості (ч.2 ст. 265 Митного кодексу України).
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, на час виникнення спірних правовідносин був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (далі -«Порядок»).
Так, відповідно до п.6 Порядку передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Пунктом 7 Порядку визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до пункту 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Абзацом другим даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 «для відміток митниці»декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
З аналізу наведених норм вбачається, що митний орган має право здійснювати дії, направлені на визначення правильності визначення декларантом митної вартості товарів.
З огляду на положення Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09 квітня 2008 року (чинного на момент митного оформлення), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним, органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.
Отже, встановлення митним органом різниці між заявленою декларантом митної вартості із ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби України, є підставою для витребування додаткових документів митним органом за для перевірки заявленої митної вартості.
Так, заявлена позивачем митна вартість фольги з рафінованої міді на основі з склотекстоліту, завтовшки до 0,07 мм (без урахування основи), що призначена для виготовлення друкованих плат, в листах, становила 5,37 дол. США за кілограм товару, в той час, як в ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби України у період з 07 лютого 2010 року по 07 травня 2010 року мінімальна митна вартість цього товару становила 8,78 дол. США за кілограм товару.
Будь-яких інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що під час митного оформлення товару декларанту позивача було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару в розмірі 5,37 доларів США за одиницю товару, у зв'язку з тим, що ПП «Науково-виробнича фірма MAIS» ввозило на митну територію України товар за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, тобто продавцем товару був не його виробник, а посередник. Проте, декларант позивача відмовився здійснити запис на декларації митної вартості за формою ДМВ-1 від 05 травня 2010 року № 100000016/2010/616224 про ознайомлення з переліком витребуваних додаткових документів, відмовився надати такі документи та з метою прискорення митного оформлення попросив виписати рішення митного органу про визначення митної вартості товару.
Доказів подання позивачем до Київської регіональної митниці, витребуваних нею документів для підтвердження заявленої митної вартості товару - рахунків та договорів з третіми особами, а також висновку експерта, матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що експертний висновок ДП «Держзовнішінформ»№ 9/633 від 17 травня 2010 року не заслуговує на увагу, оскільки експертом було взято до уваги інформацію про ціни на аналогічну продукцію з лише з одного сайту в мережі Інтертнет, при цьому не зрозуміло, за який період експертом використано такі дані та чи враховано коливання ціни на мідь на світових біржових організаціях. Крім того, слід зазначити, що даний висновок під час митного оформлення товарів позивачем Київській регіональній митниці не надавався.
Відповідно до статті 265 Митного кодексу України та пункту 14 Порядку якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що на вимогу Київської регіональної митниці додаткових документів на підтвердження визначеної ним за першим методом митної вартості товарів позивачем надано не було.
У зв'язку з цим при здійсненні митної оцінки відповідачем був застосований метод оцінки № 6 - резервний згідно ст. 273 Митного кодексу України, з урахуванням цінової інформації ЄАІС на подібні, ідентичні та схожі товари в діапазоні пошуку з 07 лютого 2010 року по 07 травня 2010 року.
Так, відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Частиною 5 ст. 266 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Перший метод (за ціною договору) не було використано, оскільки позивач після здійснення співставлення рівня заявленої вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів документально не підтвердив заявлену митну вартість відповідно до вимог ст. 264 Митного кодексу України, у зв'язку з чим відповідачем встановлено недостовірність інформації, заявленої позивачем у якості підстави для переміщення товару через митний кордон України, що підтверджується витягом із цінової бази ЄАІС Держмитслужби України (а.с. 59-61).
Метод № 2 - визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до вимог статті 268 Митного кодексу України не був застосований, так як у ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби України за період 90 днів, що передували митному оформленню, була відсутня інформація щодо митних оформлень подібних (аналогічних) товарів за якістю, країною походження та виробником.
Згідно з частинами 1-3 статті 269 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (метод № 3). Зазначений метод не використовувався у зв'язку з відсутністю у базі даних цінової інформації Держмитслужби щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів.
Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості -метод № 4 визначення митної вартості згідно зі ст. 271 Митного Кодексу України, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності ПП «НВФ МАІ8»не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім того, за твердженням відповідача, документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування - відсутні.
Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості -метод № 5 визнання митної вартості згідно із статтею 272 Митного Кодексу України не був використаний в зв'язку з тим, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності не були надані документи, на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України.
Отже, методи визначення митної вартості товару на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість), порядок визначення за якими встановлений статтями 271-272 Митного кодексу України, застосувати було не можливо у зв'язку з відсутністю інформації, на підставі якої можливо визначити митну вартість товару.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Київська регіональна митниця в даному випадку правомірно визначила митну вартість товару, який був ввезений позивачем на митну територію України відповідно до вантажно - митної декларації № 100000016/2010/616224 від 05 травня 2010 року на підставі резервного шостого методу, оскільки визначити митну вартість даного товару за попередніми п'яти методами виявилось не можливим.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення про задоволення адміністративного позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.