Кіровоградської області
"06" грудня 2012 р.Справа № 5013/1536/12
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила", Київська область, м. Бориспіль
до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське
про стягнення 14364,27 грн.
Представники сторін:
від позивача - Кравченко Д.М., довіреність № б/н від 04.02.2012 року;
від відповідача - Карпова Ю.В., довіреність № б/н від 03.12.2012 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" заборгованості за поставлений товар в сумі 14320,73 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 19.11.2012 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення по справі від 05.12.2012 року №60/12-П/2 та оригінали доданих до позову документів для огляду суду.
Відповідач в судове засідання 06.12.2012 року надав відзив на позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила" в якому визнав суму основного боргу в розмірі 14320,72 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
У 2011 році товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила" на замовлення відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" поставило останньому товар, а саме мастильні матеріали, що підтверджується наступними документами: накладною 17-2199 від 18.10.2012 року на суму 8257,66 грн.(а.с.9); видатковою накладною №-3550000072 від 04.11.2011 року на суму 1540,82 грн. (а.с.11); видатковою накладною №-3550000542 від 20.12.2011 року на суму 1223,94 грн. (а.с.13); видатковою накладною №3550000629 від 28.12.2011 року на суму 5109,42 грн. (а.с.14), а також довіреністю №261 від 31.10.2011 року на отримання цінностей (а.с.10) та довіреністю №320 від 01.01.2012 року на отримання цінностей (а.с.12) (суду було надано для огляду оригінали вказаних документів).
Вказані видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підписи представників позивача та відповідача, а також скріплені печаткою відповідача.
Отже, товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила" поставлено товар відкритому акціонерному товариству "Кіровоградський кар'єр" на загальну суму 16131,84 грн..
Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, в сумі 1811,11 грн.
Представник позивача пояснив, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не складався.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі -ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За правилами статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається .
Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами не було визначено строків виконання зобов'язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
20.09.2012 року позивач направив відповідачу претензію №60/12 від 20.09.20012 року з вимогою сплатити заборгованість у сумі 14320,73 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії (а.с.16). Відповідачем отримано вказану претензію 02.10.2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №03279478 (а.с.17), але відповідач залишив претензію позивача без відповіді, а вимоги без задоволення.
Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський кар'єр" своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару належним чином не виконало. На день розгляду спору заборгованість відповідачем погашена не була. Згідно відзиву та наданих відповідачем у судовому засіданні пояснень, відкрите акціонерне товариство "Кіровоградський кар'єр" визнає перед товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила" заборгованість в сумі 14320,72 грн.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14320,72 грн. підлягають задоволенню.
Позивачем, у зв'язку з тим, що відповідачем заборгованість за поставлений товар сплачена частково та несвоєчасно, заявлено вимогу про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" 3% річних в сумі 43,55 грн. за період з 09.10.2012 року по 14.11.2012 року.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За обґрунтованим розрахунком позивача, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за період з 09.10.2012 по 14.11.2012 року складає 43,55 грн. Відповідачем в судовому засіданні дана позовна вимога заперечена не була.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов подано правомірно та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1609,50 грн. покладається на відповідача.
У засіданні 06.10.2012 року господарським судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" (27641, Кіровоградська область, кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шевченка, 23; ідентифікаційний код 00292155) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Мастила" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16; ідентифікаційний код 20601546) 14364,27 грн. заборгованості, з яких 14320,73 грн. основний борг, 43,55 грн. 3% річних, а також 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.12.2012 року.
Суддя М.С. Глушков