ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-8/13621-2012 29.11.12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Метон-Трейдинг»
до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі відділення в м. Черкаси
про визнання зобов'язання за договором іпотеки № PL 11-628/28-2 від 11.04.2011 припиненим
третя особа,
яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору
на стороні
відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго»
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача:Грибова Т.М. (дов. б/н від 30.05.2012),
від відповідача: Ігнатенко М.В. (дов б/н від 29.03.2012),
третя особа: Ткаченко Г.В. (дов. б/н 07.02.2011 року)
На розгляд Господарському суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Метон Трейдинг»до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі відділення у м. Черкаси про визнання зобов'язання за договором іпотеки PL 11-628/28-2 від 11.04.2011 припиненим за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22 серпня 2012 року порушено провадження у справі № 08/5026/1238/2012 та призначено розгляд справи на 04 вересня 2012 року.
Позивач до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу Господарського суду Черкаської області надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 вересня 2012 року розгляд справи відкладено на 25 вересня 2012 року.
18.09.2012 представник відповідача надав до Господарського суду Черкаської області клопотання, в якому просив винести ухвалу про передачу справи № 08/5026/1238/2012 до Господарського суду міста Києва та надіслати матеріали справи у встановлені законом строки. Посилаючись на ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), якою встановлено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача, представник Публічного акціонерного товариство "ОТП Банк"зазначив та надав докази у підтвердження того, що відповідач -Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"знаходиться за адресою: 01601, м. Київ, вул.. Жилянська, 43.
Зважаючи на відсутність у відособленого підрозділу -відділення ПАТ "ОТП Банк"в м. Черкаси повноважень представляти юридичну особу у суді Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.09.2012 р. матеріали справи № 08/5026/1238/2012 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Метон Трейдинг"до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"в особі відділення в м. Черкаси за участі третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Нафтаенерго"про визнання зобов'язання за договором іпотеки № PL11-628/28-2 від 11.04.2011 р., укладеного між ПАТ "ОТП Банк"та ТОВ Фірма "Метон Трейдинг"припиненим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 справу Господарського суду Черкаської області № 08/5026/1238/2012 прийнято до провадження, присвоєно № 5011-8/13621-2012 та судовий розгляд вказаної справи призначений на 18.10.2012 року.
17.10.2012 року відповідачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, яким останній заперечує в повному обсязі проти позову, оскільки на думку відповідача, обставини викладені у ньому є надуманими, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Додатково відповідач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2012 року.
Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 17.10.2012 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи за наслідками розгляду якого винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.11.2012 року.
02.11.2012 до суду від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли документи на виконання вимог ухвал від 04.10.2012 та 18.10.2012, які долучені до матеріалів справи. Додатково позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій, посилаючись на норми статті 20 Господарського кодексу України та статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просив визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки № PL11-628/28-2 від 11.04.2011 року. Вказана заява розглянута та прийнята судом під час судового засідання 02.11.2012 року, додатково роз'яснено сторонам, що подальший розгляд справи буде здійснюватися в межах заявленої вимоги.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго»02.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надало клопотання про залучення до участі іншого відповідача та клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на ті обставини, що Господарським судом Черкаської області порушено провадження у справі про банкрутство щодо боржника за основним зобов'язанням -Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго»та накладено арешт на все майно боржника.
Клопотання третьої особи про залучення до участі іншого відповідача судом відхилено та залишено без задоволення з огляду на те, що визначення кола осіб, до яких позивач має вимоги, це, виключно, право позивача, яким він користується при подачі позовної заяви до суду. Статтею 24 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України). Сторони знаходяться у стані спору про матеріальні права і охоронювані законом інтереси, який і є предметом судового розгляду і вирішення. Як вбачається із матеріалів справи, сторонами за іпотечним договором № PL11-628/28-2, правовідносини за яким позивач просить визнати припиненими, є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»(Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Метон Трейдинг» (Іпотекодавець).
У судовому засіданні 02.11.2012 судом оголошено перерву до 22.11.2012 року.
21.11.2012 відповідачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подані заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Позивачем також долучено до матеріалів Постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83, в якості доказів щодо предмету позову, про що надано клопотання (т. 2 а. с. 69-73)
Під час судового засідання 22.11.2012 судом розглянуто клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі та відхилено з огляду на те, що нормами чинного законодавства, а саме статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено вичерпний перелік обставин для зупинення провадження у справі, а отже зупинення провадження у даній господарській справі у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство щодо третьої особи не є відповідною підставою для суду. Оскільки положеннями ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Заставодержавтель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України).
У судовому засіданні 22.11.2012 судом оголошено перерву до 29.11.2012 року.
Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов, надавши пояснення аналогічні тим що викладені у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи просив задовольнити позов, надавши пояснення, які за своєю суттю є тотожними із позицією позивача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метон Трейдинг»- позивач у справі, є юридичною особою, яка діє на підставі Статуту та якій присвоєний ідентифікаційний номер у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) 22803297 (т. 2 а. с. 10).
Відповідач по справі -Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», зареєстрований 02.03.1998 за № 273 у Державному реєстрі банків. Відповідно до Довідки АБ № 526450 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності відповідача є інші види грошового посередництва основним видом діяльності відповідно до (т. 1 а. с. 148).
Даний спір розглядається судом за участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго», що є третьою особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
11.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго»(Клієнт) укладений Договір про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 (т. 1 а. с. 32-68).
Пунктом 1 вказаного договору визначені певні терміни та поняття, зокрема під Банківською послугою визначено -всі та/або будь-яка з послуг, дій Банку для, за наказом або на користь Клієнта відповідно до умов чинного законодавства України, банківської ліцензії Банку, а також Договору, до яких, зокрема, належить надання Банком банківського кредиту (Кредит, Кредитна лінія, Овердрафт, Акредитив, Гарантія, Аваль), проте, якщо інше прямо не вказано в Договорі, до них не належать зобов'язання Банку перед Клієнтом згідно договору(ів) банківського рахунку та/або депозитного(их) договору(ів).
Вид банківської послуги - кредитна лінія - визначено як кредит на поновлювальній (повторне/неодноразове отримання) основі. У свою чергу під кредитом слід розуміти банківську послугу, що надається Банком без взяття на себе твердого зобов'язання, при якій Клієнт може отримати від Банку грошові кошти на певний строк на умовах повернення та платності (проценти), однією сумою або частинами, в розмірі, порядку та на умовах встановлених в Договорі.
Генеральний ліміт у пункті 1 Договору визначено, як максимально допустимий (дозволений) розмір заборгованості Клієнта перед Банком щодо Банківських послуг, що встановлюється сторонами у пункті 34 Договору.
Умовами Договору про надання банківських послуг предмет договору визначений таким чином: Банк надає на вимогу Клієнта банківську послугу, а Клієнт приймає її та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені у Договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку. Банківські послуги можуть надаватися в будь-якій валюті, що дозволяється чинним законодавством України та щодо якої Сторони письмово дійшли згоди. Ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладання додаткових договорів про зміну Договору.
Строк дії Договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов Договору. За обставини наявності Випадку невиконання умов Договору. Договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання Клієнта перед Банком не будуть виконані в повному обсязі.
Пунктом 28 Договору про надання банківських послуг визначені умови надання кредиту, а саме Кредитної лінії ліміт якої становить 1000000,00 USD або еквівалент в UAH (п.п. 28.1.2. Договору про надання банківських послуг). Відповідно до п.п. 28.1.7. дата припинення чинності лімітом банківської послуги визначено, як не пізніше 730-го календарного дня з дати надання Клієнту Кредиту (першого Траншу) згідно Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 30.04.2013 року, включно. Підпунктом 28.2.1. -28.2.2. передбачено надання кредитної лінії, ліміт якої становить еквівалент в UAH суми USD 700000,00 та валютою даної банківської послуги встановлено UAH (п. 28.2.4. Договору про надання банківських послуг).
Генеральний ліміт встановлено у пункті 34 Договору про надання банківських послуг у розмірі USD 1700000,00 або еквівалент в UAH з урахуванням положень п. 28 вказаного Договору. Підпунктом 34.3. встановлено механізм перерахунку заборгованості, у разі перевищення дозволеного її рівня, а саме: кожного разу, при наданні Клієнтом Банку Заяви про надання Банківської послуги, Банк перераховує заборгованість Клієнта перед Банком за Договором/ заборгованість Клієнта перед Банком за Кредитним договором / заборгованість Банку перед Бенефіціаром за Гарантією / розмір зобов'язань Банку перед Бенефіціаром за Гарантією / заборгованість Банку перед Бенефіціаром за Акредитивом / розмір зобов'язань Банку перед Бенефіціаром за Акредитивом / заборгованість Банку перед Векселедержателем / розмір зобов'язань Банку перед Векселедержателем, використовуючи для цього (у випадку необхідності) Валютний курс НБУ на дати надання кожної Заяви про надання Банківської послуги та/або дати надання кожної Банківської послуги, та/або дати надання кредиту (кожного траншу) згідно положень Кредитного договору.
07.03.2012 між Банком та Клієнтом укладено Договір про зміну № 1 до Договору про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2, яким внесені зміни до пунктів 28 та 34 Основного Договору щодо механізму перерахунку заборгованості у разі перевищення дозволеного її рівня та п.п. 34.3. викладено наступним чином: кожного разу, при наданні Клієнтом Банку Заяви про надання Банківської послуги, Банк перераховує заборгованість Клієнта перед Банком за Договором / заборгованість Банку перед Бенефіціаром за Гарантією / розмір зобов'язань Банку перед Бенефіціаром за Гарантією / заборгованість Банку перед Бенефіціаром за Акредитивом / розмір зобов'язань Банку перед Бенефіціаром за Акредитивом / заборгованість Банку перед Векселедержателем / розмір зобов'язань Банку перед Векселедержателем, використовуючи для цього (застосовується якщо валюта Ліміту Банківської послуги та валюта Банківської послуги є різним) Валютний курс НБУ на кожен день існування заборгованості Клієнта перед Банком за Договором. Проте розмір основного зобов'язання не змінено та дорівнює USD 1700000,00 або еквівалент в UAH.
Грошові кошти, у відповідності до зазначених вище умов, надавалися Клієнту на підставі кредитних заявок №№ 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а. с. 79-86).
З системного аналізу вище викладеного, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго»та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
У забезпечення виконання кредитних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго»по Договору про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 між Публічним акціонерним товариством «ОТП БАНК»(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Метон Трейдинг»(Іпотекодавець) 11.04.2011 укладений Іпотечний договір № PL 11-628/28-2 (т. 1 а. с. 10-31).
За умовами іпотечного договору предмет іпотеки визначений як майно, що зазначене в пункті 25 Договору іпотеки та щодо якого встановлене та/або буде встановлене Обтяження на користь Банку відповідно до положень Договору Іпотеки (п. 1 Іпотечного договору № PL 11-628/28-2).
Пунктом 7 вказаного іпотечного договору визначено, що строк дії договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов Договору та визначений у п. 26, як «до 30 квітня 2013 року».
Відповідно до пункту 25. Іпотечного договору предметом іпотеки є нежитлова будівля за адресою Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 78, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Метон Трейдинг», позивач у справі.
Відповідно до умов вказаного договору, останній забезпечує виконання Клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго»зобов'язань, що випливають з укладеного між Клієнтом та відповідачем Договору про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11.04.2011, за умовами якого дата припинення чинності Лімітом Банківської послуги визначена, як не пізніше 30.04.2013 року, а розмір Генерального ліміту становить USD 1700000,00 або еквівалент в UAH.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, внаслідок внесення змін у Договір про надання банківських послуг, відповідно до Договору про зміни № 1 у нього збільшився обсяг відповідальності не передбачений ні Іпотечним договором № PL 11-628/28-2, ні чинним законодавством, тому посилаючись на норми Цивільного кодексу України, а саме статтю 559 та статтю 19 Закону України «Про іпотеку»позивач вважає, що порушені його права як майнового поручителя, у зв'язку із чим просить суд визнати припиненими правовідносини за іпотечним договором № PL 11-628/28-2.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Водночас, за змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому, застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).
Окремі види застави визначені положеннями статті 575 ЦК України. Так відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і правила про яку встановлюються законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку»також визначено, що майновий поручитель -це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Використання у словосполученні «майновий поручитель»терміна «поручитель»не означає поширення на заставні правовідносини норм, які регулюють поруку (ст.ст. 553-559 ЦК України), з огляду на самостійність наведених у ст.. 546 ЦК України видів забезпечення виконання зобов'язань.
Крім того, сприйняття положень ч.1 ст. 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.
Аналогічна позиція Верховного суду України міститься у постановах № 5004/2440/11 від 16.10.2012 року, № 5023/6981/11 від 16.10.2012 року та 4/270-13/68 від 16.10.2012 року, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює нявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до норм ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Підстави звільнення від доказування викладені у ст. 35 ГПК України, зокрема частиною 2 вказаної статті визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на зазначене вище, суд не приймає в якості належного доказу Постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83, долучену позивачем до матеріалів справи (т. 2 а. с. 68), як підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Проаналізувавши вище зазначене, суд критично оцінює застосування позивачем положень статті 559 ЦК України, як правової підстави для припинення правовідносин за іпотечним договором.
Нормами статті 593 ЦК України визначено перелік підстав щодо припинення права застави, такі як: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно норм п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Як вбачається із матеріалів даної справи, на момент укладання між позивачем та відповідачем іпотечного договору PL 11-628/28-2 основне зобов'язання клієнта -Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Нафтаенерго»перед відповідачем було визначено Договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 у межах генерального ліміту, який дорівнює USD 1700000,00 або еквівалент в UAH.
У подальшому, Договором про зміну № 1 від 07.03.2012 до Договору про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 змінено механізм перерахунку заборгованості, а не збільшено розмір основної заборгованості.
Зміни, які внесені до Договору про надання банківських послуг не тягнуть за собою збільшення відповідальності майнового поручителя, тобто укладання Договору про зміну № 1 від 07.03.2012 не збільшує розмір основного зобов'язання та/або процентів за ним.
Вказаним договором про зміну розмір суми основної заборгованості -генерального ліміту -не змінено.
Отже, зміни, внесені до п. 34 Договору про надання банківських послуг Договором про зміну № 1 від 07.03.2012, не покладають додаткові обов'язки на позивача та не збільшують рівень його відповідальності.
З системного аналізу вище наведеного суд дійшов висновку про безпідставність застосування положень статті 559 Цивільного кодексу України до договору іпотеки та про відсутність підстав щодо припинення правовідносин за Іпотечним договором № PL 11-628/28-2 від 11.04.2011, у відповідності до вимог статті 19 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова
Дата складання
повного рішення: 04.12.12 року.