ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-50/15978-2012 29.11.12
За позовом Фізичної особи- підприємця Вислоух Анни Володимирівни
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 14 654, 89грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача Вислоух А.В.
Від відповідача не прибув
Фізична особа- підприємць Вислоух Анна Володимирівна звернулась до господарського суду м. Києва із позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 14 654, 89грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерне страхове товариство «ВЕКСЕЛЬ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 202-1591/09 УСП внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Тойота», д.н. АА 7027 НЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу -автомобіля марки «Сітроен», д.н. ВК 2196 АМ , яким скоєно ДТП, застрахована відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/6957078), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/15978-2012, розгляд справи призначено на 29.11.2012.
Позивач в судове засідання 29.11.2012 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.11.2012 не з'явився.
Місцезнаходження відповідача є: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75 підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Ухвала суду від 14.11.2012 за вказаною адресою отримана відповідачем 27.11.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 22426471.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
12.05.2009 між Акціонерним страховим товариством «ВЕКСЕЛЬ»(надалі позивач) та Глущенко В.М. був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №202-1591/09 УСП, (далі - договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Тойота», д.н. АА 7027 НЕ (надалі - застрахований автомобіль).
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування»Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
03.06.2009 на 24 км Гостомельського шосе мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Громадянин Шевчук В.В., керуючи транспортним засобом «Сітроен», д.н. ВК 2196 АМ, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України внаслідок чого вчинив зіткнення зі застрахованим позивачем автомобілем «Тойота», д.н. АА 7027 НЕ, що призвело до механічних пошкоджень вказаного транспортного засобу.
Із довідки ДАІ України в м.Києва про дорожньо-транспортну пригоду №2584 вбачається, що транспортний засіб -автомобіль «Сітроен», д.н. ВК 2196 АМ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Тойота», д.н. АА 7027 НЕ, знаходився під керуванням громадянина Шевчука В.В.
Згідно постанови Оболонського районного суду м.Києва від 13.07.2009 (справа №3-6573/ 2009рік) Шевчука В.В. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.
Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Тойота», д.н. АА 7027 НЕ, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.
Згідно Звіту № 795 від 25.08.2009 матеріальні збитки спричиненні Страхувальнику даного транспортного засобу складають 12 065( дванадцять тисяч шістдесят п'ять ) грн., 71 коп.
На підставі заяви на виплату страхового відшкодування № 9431 від 09.09.2009, страхового акту № 3970/09 від 12.10.2009, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у 14 645 ( чотирнадцять тисяч шістсот сорок п'ять ) грн. 89 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 1096 від 16.11.2009.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Наказ Міністерства юстиції України, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Тобто в будь-якому випадку проведення оцінки транспортного засобу у даному випадку є обов'язковим.
Суд наголошує, що відповідно до Звіту № 795 від 25.08.2009, який міститься в матеріалах справи, вартість матеріальної шкоди становить 12 065,71 грн.
Тобто, оціненою шкодою та реальними збитками позивача є збитки на суму 12 065,71 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування"та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Акціонерного страхового товариства «ВЕКСЕЛЬ»перейшло в межах суми 12 065,71 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
28.05.2012 між АСТ «Вексель»та Фізичною особою-підприємцем Вислоух А.В. на підставі повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу належних АСТ «ВЕКСЕЛЬ »прав вимоги було укладено Договір купівля-продажу №2 від 28.05.2012, згідно якого АСТ «ВЕКСЕЛЬ »було передано ФОП Вислоух А.В. належне АСТ «ВЕКСЕЛЬ »право вимоги до Шевчука В.В. у розмірі 12 065,71грн.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина Шевчунка В.В. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Сітроен», д.н. ВК 2196 АМ відшкодовується Шевчуком В.В.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони Шевчунка В.В., застрахована в HACK «ОРАНТА»- поліс ВА/6957078, що підтверджується довідкою МТСБУ № 30595/7-3-11 від 26.11.2012.
Як свідчать матеріали справи, позивачем, на адресу відповідача, була направлена вимога на виплату страхового відшкодування за вищевказаним полісом,що підтверджується описом до цінного листа № 031100406012, однак виплати за полісом до теперішнього часу не здійснено.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:
на позивача в сумі 296 грн. 16 коп., на відповідача -1 380 грн. 84 коп.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи- підприємця Вислоух Анни Володимирівни задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ,Голосіївський р-н, вул. Жилянська,буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь фізичної особи- підприємця Вислоух Анни Володимирівни (03138, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Червона, буд.46, код ЄДРПОУ20028775407) суму страхового відшкодування у розмірі 12 065(дванадцять тисяч шістдесят п'ять ) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 1 380 (тисяча триста вісімдесят) грн. 84 коп.
3. В іншій частині позову -відмовити.
4. Видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Л.Д. Головатюк
Дата підписання повного тексту рішення - 07.12.2012