Справа № 2а/0270/4069/12
Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
28 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Білої Л.М. Боровицького О. А.
при секретарі: Мартинюк В.В.
за участю представників сторін:
позивача:ОСОБА_5
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії , -
В серпні 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися в суд з адміністративним позовом до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій відповідача відносно відмови позивачам у видачі розпорядження про поновлення строку заключення договору та одностороннє розірвання договору протиправними та незаконними; зобов'язання відповідача винести розпорядження про надання в тимчасове користування на умовах оренди землі водного фонду/ставок загальною площею 59,1 га, який розташований за межами населеного пункту, терміном на 10 років позивачам для рибогосподарських потреб; зобов'язання позивачів в місячний термін укласти договір оренди на право користування землями водного фонду з Кирнасівською селищною радою Тульчинського району Вінницької області та отримати всю необхідну документацію.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року провадження у справі в частині пред'явленого позивачем ОСОБА_6 позову до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії закрито, в зв'язку з відмовою від позову.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також, на неповне з'ясування судом всіх обставини справи, позивач просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду як незаконну.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили щодо задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції зазначених в постанові суду, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку обставинам та доказам по справі, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 1 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегією суддів встановлено, що предметом спірних правовідносин між позивачем та відповідачем став договір оренди землі від 09.08.2002 року.
Даним договором, орендодавець надав, а орендарі прийняли на підставі розпорядження Тульчинської районної державної адміністрації № 191 від 17 червня 2002 року в оренду землі водного фонду площею 59,1 га (ставок 59,1 га). Земельна ділянка знаходиться на території землекористування Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області. Договір укладено на п'ять календарних років. При цьому, умовами договору обумовлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
16.12.2008 року, рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області у справі №2о-160 було встановлено юридичний факт пролонгації вищезазначеного договору оренди земельної ділянки на тих же умовах і на той же строк.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що відповідач правомірно у відповідності до вимог ст.ст. 31,33 ЗУ "Про оренду землі" повідомив позивача про припинення дії договору оренди землі водного фонду, площею 59,1 га (ставок 59,1 га) внаслідок закінчення його строку, а те, що повідомлення про припинення договору оренди було зроблено до закінчення строку його дії - не заборонено законодавством.
Надавши правову оцінку діям відповідача стосовно відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач 08.06.2012 року звернувся із листом до відповідача про намір поновити договір оренди землі, просивши надати дозвіл на виготовлення технічної документації. Повідомлення позивача про намір поновити договір оренди землі, було подане до закінчення строку його дії - за два місяці.
Відповідач своїм листом від 27.07.2012 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди землі, повідомив позивача про припинення цього договору у зв'язку із закінченням строку його дії. Також у цьому листі відповідач зазначив, що позивач не додав до свого листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі представляє собою договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.
Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст.19 Закону).
За правилами ст.33 Закону, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналізуючи земельне законодавство, беручи до уваги доводи апелянта, колегією суддів встановлено, що у вище зазначену норму Закону України "Про оренду землі"(ст.33), Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"від 17.02.2011 року, було внесено зміни, відповідно до яких, редакція статті 33 Закону почала містити обов'язок орендаря щодо повідомлення орендодавця за місяць до спливу строку договору оренди землі наміру продовжувати строк договору або наміру його припинення.
Таким чином, висновки суду першої інстанції відносно порушення позивачем вимоги ст.33 Закону, щодо не звернення позивача до орендодавця із листом-повідомленням та з проектами додаткових угод не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії договорів оренди землі, є неправомірними, оскільки на момент укладання договорів оренди, в п.2.2 договору, сторонами було чітко обумовлено обов'язок орендаря не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договорів повідомити орендодавця про намір продовжити дію такого договору.
Зміни в договір в частині визначення вище зазначених строків, у зв'язку зі змінами в ст.33 Закону України "Про оренду землі", сторонами не вносились.
Як свідчать матеріали справи, заява позивача щодо продовження строку дії договору відповідачем не розглядалась, тобто фактично своєю відмовою відповідач в односторонньому порядку, достроково розірвав договір оренди земельної ділянки водного фонду, таким чином порушивши норми Закону "Про оренду землі".
Так, відповідач не дотримав вимог ч. 3 ст. 33 Закону "Про оренду землі", відповідно до якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця (відповідача) протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Тому, на думку суду апеляційної інстанції, заперечення орендодавця (відповідача) на продовження договору оренди землі, повинно здійснюватися саме шляхом надсилання орендарю протягом одного місяця після закінчення строку договору відповідного листа-повідомлення. Прийняття рішення про припинення договору оренди не можна вважати письмовим запереченням у розумінні наведеної вище норми Закону.
Відповідно до ч.ч.5,6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Всупереч вище зазначеним вимогам Закону, відповідач не прийняв рішення про поновлення договору оренди землі, та за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі, не направив позивачу лист-повідомлення про прийняте рішення.
Зважаючи на викладене, колегією суддів встановлено, що при вирішення справи по суті, судом першої інстанції не була надана повноцінна та належна оцінка всім обставинам, не надано правової оцінки діям відповідача як учасника земельних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача винести розпорядження про надання позивачу в тимчасове користування на умовах оренди землі водного фонду (ставок загальною площею 59,1 га) терміном на 10 років для рибогосподарських потреб, та зобов'язання укласти в місячний термін договір оренди, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У відповідності до норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, укладається додаткова угода, яка підписується уповноваженою особою орендодавця. Таким чином, в даному випадку прийняття окремого розпорядження про поновлення договору оренди землі законом не вимагається.
Відповідно до вимог ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не повно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково .
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області щодо припинення договору оренди земельної ділянки водного фонду та бездіяльність, пов'язану з не розглядом заяви ОСОБА_5 про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду, площею 59,1 га, розташованої на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області- протиправними.
Зобов'язати Тульчинську районну державну адміністрації Вінницької області у місячний строк з дня постановлення постанови розглянути звернення ОСОБА_5 про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду, площею 59,1 га, розташованої на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "30" листопада 2012 р. .
Головуючий Сушко О.О.
Судді Біла Л.М.
Боровицький О. А.