Справа № 2610/23406/2012
Провадження №2/2610/8975/2012
іменем України
30 листопада 2012 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Поляковій Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», треті особи -Закрите акціонерне товариство «Догмат Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»про визнання кредитного договору недійсним,-
04 жовтня 2012 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить визнати недійсним кредитний договір №12/43630000/0279/02 від 01 липня 2008 року, укладений між сторонами при партнерській участі ЗАТ «Догмат Україна»; визнати недійсним, укладений між ПАТ КБ «Надра»договір уступки права вимоги боргу в розмірі 5 733,00 грн. по кредитному договору №12/43630000/0279/02 від 01 липня 2008 року, укладеного з ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»від 18.04.2012 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.07.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №12/43630000/0279/02 за яким позивачка отримала кредит у розмірі 2 986,11 гривень. Позивачка зазначає, що вона повністю сплатила всі суми за кредитним договором, але відповідач не прийняв це як виконання умов договору та повідомив, що дія кредитного договору не закінчилась та повідомлено позивача про укладення договору про уступку права вимоги, де заборгованість позивача становить 5 733,00 грн.
Як зазначає позивач, кредитний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, оскільки є дисбаланс прав та обов'язків споживача, зокрема встановлені жорсткі зобов'язання споживача, в той час як надання послуги обумовлено лише власним бажанням виконавця. Відповідач при укладенні кредитного договору не повідомив в письмовому вигляді про кредитні умови, чим порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»; в кредитному договорі не вказано про форми забезпечення кредиту, форми кредитування.
Також п.2.17, 2.18, 8.5 кредитного договору не відповідає правовим засадам для одночасного стягнення пені, неустойки штрафу за порушення грошового зобов'язання, тобто подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж правопорушення. Встановлення неустойки в розмірі подвійної відсоткової ставки, встановленої відповідно до умов договору протирічить діючому законодавству. В договорі відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, не вказано про тип встановленої відсоткової ставки; не зазначено відповідальності банку за неналежне виконання умов договору.
Позивач зазначає, що умова договору за якою на позивача покладено обов'язок сплачувати комісію є несправедливою.
В судовому засіданні були залучені як треті особи - Закрите акціонерне товариство «Догмат Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал».
В судове засідання позивачка не з'явилась, просила слухати справу в її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, направив до суду пояснення в яких зазначає, що ПАТ КБ «Надра» є неналежним відповідачем, оскільки всі грошові зобов'язання ОСОБА_2, які були перед відповідачем перейшли до ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал»за договором про відступлення права вимоги.
Представник третьої особи -Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.
Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»в судове засідання представника не направив, направили до суду заперечення в яких зазначають, що підстав для визнання договору недійсним немає. Представник просив застосувати строк позовної давності та слухати справу в їх відсутність.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 11.07.2008 року між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_3 був укладений Договір №12/43630000/0279/02 за яким банк надав позивачу кредит в розмірі 2 986,11 грн. зі сплатою 21,50% річних строком до 10.07.2009 року (п.1.1 Договору).
Договір підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Як встановлено судом, укладаючи оспорюваний кредитний договір, сторони діяли вільно, на власний розсуд вибираючи контрагента та визначаючи його умови.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, як встановлено в судовому засіданні, оспорюваний договір містить всі положення, які вимагає діюче законодавство до кредитних договорів та вчинений в письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Також даною статтею визначені права та обов'язки сторін договору споживчого кредиту.
Статтею 18 Закону, щодо визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно ст. 19 Закону, на яку також посилається позивач, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.
З матеріалів справи вбачається, що договір містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами.
Таким чином, у відповідності до вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»спірний Кредитний договір містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, має обов'язкову силу для самих сторін.
Позивач, згідно з ч.2 ст. 1056 ЦК України мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що одночасне стягнення пені, неустойки та штрафу за порушення грошового зобов'язання є подвійним притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне і те ж правопорушення, оскільки невиконання умов Договору не є правопорушенням, а є відповідальністю за невиконання умов Договору, водночас позивач погодилась на зазначені умови Договору про що свідчить її підпис в Договорі.
Крім того, суд не може взяти до уваги посилання позивача на відсутність підпису уповноваженої особи банку, як на підставу недійсності договору, оскільки це не є підставою для визнання правочину недійсним.
Судом не встановлено жодного з порушень закону з боку відповідача при укладанні оспорюваного договору, на які вказує позивач в позові, також судом не встановлено, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачем не надано на підтвердження цього будь-яких доказів.
18.04.2012 року між ПАТ КБ «Надра»(далі - Кредитор) та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»(далі -Новий кредитор) був підписаний Договір відступлення прав вимоги №20120418-Г. За даним Договором Кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Відповідно до витягу з акту приймання-передачі реєстру Боржників від 18.04.2012 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 5 733,00 грн. (1 814,05 грн. -заборгованість по тілу кредиту, 839,47 грн. - заборгованість за відсотками, 3 079,48 грн. - пеня).
Позивач в позовній заяві не зазначила підстав з яких вона вважає, що договір уступки права вимоги може бути визнаний недійсним.
Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, тому суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.
Враховуючи вищевикладене суд не знаходить правових підстав для визнання недійсним Кредитного договору та договору уступки права вимоги, а тому відмовляє в задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.203, 215, 509, 525, 526, 627, 629 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.3, 15, 60, 159, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», треті особи -Закрите акціонерне товариство «Догмат Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Сторона, яка не була присутня при проголошенні рішення може його оскаржити протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Н.Г.Притула