Справа № 1609/9523/12
10.12.2012
іменем україни
10 грудня 2012 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Шевченко А.В.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ваценко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання права користування жилим приміщенням та збереження його на період навчання, -
Позивач ОСОБА_3 в березні 2012 року звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання права користування жилим приміщенням та збереження його на період навчання, який уточнила в поданій до суду 13 квітня 2012 року заяві.
Посилалася на те, що в 2001 році її батько ОСОБА_4 на склад сім'ї, до якого входила і позивач, отримав дозвіл на поселення в кімнату АДРЕСА_1.
Вказувала, що в вересні 2010 року вступила на навчання до Національного університету біоресурсів і природокористування України на денну форму навчання у зв'язку з чим тимчасово на період навчання зареєструвала своє місце проживання в студентському гуртожитку по АДРЕСА_2.
Зазначала, що відповідач своїм наказом № 122 від 21 березня 2012 року здійснив перерозподіл житлової площі та прийняв рішення про виселення її з кімнати № 103 в кімнату № 312 гуртожитку.
Вважає, що згідно зі ст. 71 ЖК України за нею має бути збережено на час навчання право користування житловою площею в кімнаті АДРЕСА_1
Просила суд визнати наказ начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави ОСОБА_5 «Про перерозподіл житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1»№ 122 від 21 березня 2012 року протиправним та скасувати його, просила визнати, за нею, як такою, що тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2, право на користування кімнатою № 103 в гуртожитку по АДРЕСА_1. Просила також зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Полтави Міністерства оборони України зберігати зазначене житлове приміщення за нею у зв'язку з її навчанням до моменту закінчення Національного університету біоресурсів і природовикористання України та повернення до міста Полтави після навчання.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Представник відповідача позовні вимоги не визнавав та заперечував щодо їх задоволення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в справі докази, приходить наступних до висновків.
Судом встановлено, що будівля по АДРЕСА_1 є гуртожитком.
Нова адреса, а саме - АДРЕСА_1 надана відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 67 від 11 березня 2009 року.
Також встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 не перебуває в комунальній власності міста, балансоутримувачем є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави Міністерства оборони України. Згідно з індивідуальною карткою обліку зазначена будівля має статус гуртожитку для офіцерів-холостяків, приналежністю до Міністерства оборони України.
Відповідно до статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків.
Порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею визначається главою 4 Житлового кодексу України та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради міністрів УРСР 3 червня 1986 року № 208, відповідно до яких приміщення гуртожитків є тимчасовим житлом, передбаченим для забезпечення місцем проживання робітників, які не мають жилої площі, на період їх роботи на підприємстві.
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства. За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах. Надання жилої площі особам, які не працюють на підприємстві (за розпорядженням керівництва без видачі ордера) є порушенням діючого законодавства.
Дослідженими в справі доказами встановлено, що ОСОБА_4 в 2000 році як військовослужбовець в/ч А 2524 отримав житлове приміщення в будинку АДРЕСА_1).
Також встановлено, що в 2002 році ОСОБА_4 на підставі поданої ним заяви надано дозвіл на заселення до кімнати № 103 разом з членами сім'ї: ОСОБА_7 (дружина) та ОСОБА_3, 1992 року народження (донька).
В 2007 році шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2007 року визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком ОСОБА_4.
Позивач ОСОБА_3 з лютого 2009 року, тобто, з часу отримання паспорту громадянина України, зареєструвала своє місце проживання в будинку по АДРЕСА_1
З вересня 2010 року позивач ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання Національного університету біоресурсів і природовикористання України, рік закінчення 30 липня 2014 року. У зв'язку з навчанням позивач тимчасово зареєстрована і проживає в студентському гуртожитку АДРЕСА_2
Встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.
Листом начальника КЕВ м. Полтави від 16 лютого 2012 року позивачу ОСОБА_3 запропоновано забрати речі з кімнати та здати ключі коменданту гуртожитку, оскільки юридичні підстави для збереження за нею даної кімнати відсутні.
В подальшому, начальником КЕВ м. Полтави від 21 березня 2012 року видано наказ №122 «Про перерозподіл житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_1», яким ОСОБА_3 виселено з кімнати № 103 та надано їй житлову площу у кімнаті № 312 площею 14, 7 кв.м.
Наказом начальника КЕВ м. Полтава № 270 від 30 листопада 2012 року внесено зміни до наказу начальника КЕВ м. Полтава від 21 березня 2012 року № 122 та виселено ОСОБА_3 з кімнати № 103 без надання іншого житлового приміщення.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, на яку посилається позивач в поданій до суду позовній заяві, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. При цьому жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, зокрема, тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Норми ст. 71 ЖК України передбачають збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї за умови, що останні на законних підставах набули право користування такими жилим приміщенням.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 наказом від 05 жовтня 2004 року № 727 звільнений з військової служби із залишенням на квартирному обліку за рахунок Міністерства оборони України.
Згідно ст. ст. 6, 127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Відповідно пункту 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року N 208, гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
Затверджене Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року N 208 Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст. 131 ЖК України визначається порядок користування останніми, передбачає, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п. 13 Примірного положення).
Разом з тим, а також відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст. ст. 71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення).
Згідно із частиною другою статті 128, статті 129 ЖК Української РСР, частини першої пункту 10 Примірного положення про гуртожитки єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Наявність спеціального ордеру як єдиної підстави для вселення в житлове приміщення встановлено також п. 2.4. Інструкції щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 березня 2008 р. N 113, що була чинною до 30 листопада 2011 року.
Пунктом 17 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що вселення громадянами, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, інших членів сім'ї, крім своїх неповнолітніх дітей, в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом із ним.
Право користування жилим приміщенням у гуртожитку такого члена сім'ї (або колишнього члена сім'ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку видано спеціальний ордер для проживання на період її роботи.
Дослідженими в справі доказами встановлено, що за письмовим клопотанням ОСОБА_4 членам його сім'ї, до складу якої входила і позивач ОСОБА_3 як донька, було надано дозвіл на поселення до кімнати АДРЕСА_1, тобто, житлова площа надана без видачі відповідного ордеру за розпорядженням керівництва військової частини та особам, які не проходили військову службу, що є порушенням діючого законодавства.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність правових підстав вважати, що позивач ОСОБА_3 право користування житловою площею в спірній кімнаті № 103 набула не на законних підставах.
Отже, зважаючи на наведене вище, враховуючи також, що право користування жилим приміщенням в гуртожитку позивача, як члена сім'ї ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, є похідним від права користування кімнатою в гуртожитку самого ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_4 на позивача ОСОБА_3 не можуть розповсюджуватися закріплені в ст. 71 ЖК України гарантії щодо збереження житлового приміщення на час навчання.
При цьому суд виходить також з того, відповідно до ст. 127 ЖК і п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. N 208 (далі - Примірне положення), гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання, а спірне житлове приміщення має статус гуртожитку для проживання офіцерів-холостяків. Позивач ОСОБА_3 не проходить військову службу в Збройних Силах України.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_3 права користування жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1 та зобов'язання КЕВ м. Полтави зберігати за нею зазначене приміщення є безпідставними та не підлягають до задоволення.
За нормами ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право у встановленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу начальника КЕВ м. Полтави від 21 березня 2012 року № 122 є похідними від вимог щодо визнання за позивачем права користування кімнатою в гуртожитку.
Оскільки судом не встановлено правомірність набуття позивачем права користування спірним жилим приміщенням в гуртожитку, набуте без відповідної правової підстави право позивача на користування площею в гуртожитку не підлягає захистові.
З цих підстав вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 21 березня 2012 року № 122 з наступними змінами є безпідставними та не підлягають до задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем ОСОБА_3 судові витрати не підлягають їй відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання права користування жилим приміщенням та збереження його на період навчання відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Н.Л.Яковенко