Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 703/4757/12
Категорія 4
03.12.2012 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Рішко Г.І.,
при секретарі - Чернянчук К.П.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.
Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача-ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина - бабка позивача-ОСОБА_7, якою за життя складено заповіт про те, що все своє майно, яке буде їй належати на день смерті, вона заповідає позивачу своєму рідному онукові. Даний заповіт ніким не змінено та не скасовано. Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно, до складу якого входить, зокрема, житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Особами, які би могли претендувати на спадкове майно є відповідачі по справі - діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які у встановлені законом строки спадщину не прийняли, взагалі відмовились від неї і не вчинили жодної дії, спрямованої на відкликання відмови від прийняття спадщини та набуття у власність спадкового майна.
Після смерті спадкодавця позивачем у встановленому ч.3 ст. 1268 ЦК та ст. 1269 ЦК України порядку спадщину прийнято. Крім того, протягом шестимісячного строку, після смерті спадкодавця, позивач звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак оформити таке і, відповідно зареєструвати своє право власності на вказаний будинок, можливості немає, оскільки бабкою позивача за життя не було виготовлено правовстановлюючих документів на нерухоме майно, наявність яких передбачає теперішнє законодавство і нотаріусом позивачу в усному порядку було відмовлено та запропоновано звернутись по даному питанню до Виноградівського районного суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, однак до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому також зазначає, що заявлені ним позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлені, в судове засідання також не з'явились, однак до суду подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності та про те, що не заперечують проти задоволення позову.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.169 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і, враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів і приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй позовній заяві, відповідачами позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, в порядку ст.174 ЦПК України, визнання ними позову прийнято судом.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 - дід позивача(а.с.6), а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина(а.с.7) - бабка позивача-ОСОБА_7(а.с.5), якою за життя складено заповіт про те, що все своє майно, яке буде їй належати на день смерті, вона заповіла позивачу своєму рідному онукові(а.с.9,10. Даний заповіт ніким не змінено та не скасовано(а.с.8). Після смерті баби залишилося спадкове майно, до складу якого входить, зокрема, житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Особами, які би могли претендувати на спадкове майно є відповідачі по справі - діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_2.(а.с.16, 17), ОСОБА_3.(а.с.12,13) та ОСОБА_4.(а.с.19,20,21), які у встановлені законом строки спадщину не прийняли, взагалі відмовились від неї(а.с.15, 18, 23) і не вчинили жодної дії, спрямованої на відкликання відмови від прийняття спадщини та набуття у власність спадкового майна. Після смерті спадкодавця позивачем у встановленому ч.3 ст. 1268 ЦК та ст. 1269 ЦК України порядку спадщину прийнято(а.с.25). Крім того, протягом шестимісячного строку, після смерті спадкодавця, позивач звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак оформити таке і, відповідно зареєструвати своє право власності на вказаний будинок, можливості немає, оскільки бабою позивача за життя не було виготовлено правовстановлюючих документів на нерухоме майно, наявність яких передбачає теперішнє законодавство і нотаріусом позивачу в усному порядку було відмовлено та запропоновано звернутись по даному питанню до Виноградівського районного суду.
Не дивлячись на це, право власності спадкодавиці на вище названий будинок стверджується довідкою Виноградівського БТІ(а.с.28), технічним паспортом на житловий будинок(а.с.29-30), довідками виконкому сільської Ради, де вказано, що такий, згідно даних по господарських книг, зареєстрований за ОСОБА_7, нею будівництвом завершений ще в 1962 році, не є аварійним, придатний для проживання, не є самочинно збудованим, оскільки побудований на спеціально відведеній для цієї мети земельній ділянці(а.с.24,26).
Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженою 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і погодженою 15.01.1966 року із Верховним Судом УРСР було встановлено, що у випадку відсутності правовстановлюючих документів, зазначених в Інструкції, бюро технічної інвентаризації при наявності негосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, з метою їх подальшої реєстрації, а при відсутності таких книг необхідні для реєстрації питання вирішуються в кожному окремому випадку за заявою зацікавленої особи з проведенням відповідного обстеження і якщо зібрані матеріали підтверджують належність будинку заявнику, вирішується питання про оформлення права власності (п.п.10, 20).
Таким чином на час будівництва та завершення будівництва житлового будинку (1962 рік, згідно довідки виконкому), що є предметом спору, з врахуванням положень ст.4 ЦК України (1963 року) реєстрація права власності на нього не вимагалась, як докази належності будинку певній особі могли бути прийняті документи, що не були передбачені Додатком № 1 до згаданої Інструкції від 31.01.1966 року. Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер, інші особи на володіння та користування даним будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність будинку для проживання ніким не оспорюється.
З роз'яснень наданих державною архітектурно-будівельною інспекцією України в Листі № 40-12-2409 від 01.09.2011 року «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 05.08.1992 року» вбачається, що 05.08.1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва Постановою КМУ від 05.08.1992 року № 449, тобто до 05.08.1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
З аналізу положень Конституції України та ЦК України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05.08.1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. Крім того, з листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-19-5376 від 30.07.2012 року «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів» видно, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних(садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських(присадибних будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
В свою чергу, в листі ВССУ № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» викладено наступну правову позицію: «Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку .передбаченому цим Законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення».
З усього вище наведеного слідує, що право власності баби позивача ОСОБА_7 на будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 не може піддаватись сумніву, а відтак, таке може бути успадковане позивачем ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом, який у встановлені законом строки та порядку спадщину прийняв та не відмовився від її прийняття. Спадкоємці, передбачені ст.1241 ЦК України, до спадкового майна відсутні.
Крім того, у відповідності до п.5 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.
З урахуванням всього вищевикладеного, суд вважає, що існують обставини, які можуть стати підставою для визнання за позивачем права власності на вище вказане нерухоме майно.
Тому, на підставі вище наведеного, суд приходить до переконання, що за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на згаданий житловий будинок.
Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 61, 169, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сВ.Ком'яти Виноградівського району Закарпатської області, власником будинку АДРЕСА_1, з надвірними спорудами, в цілому.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийГ. І. Рішко