Справа: № 2а-9537/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"04" грудня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Приходько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алайт»до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ «Алайт»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог (а.с. 134), просило визнати протиправними та скасувати висновки по акту перевірки №1362/22-520/34349175 від 14.06.2012 та акту перевірки №1515/22-520/34349175 від 26.06.2012; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052250 від 26.06.2012 та податкове повідомлення-рішення №0000062250 від 11.07.2012.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2012 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Алайт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.03.2012.
За результатами перевірки складено акт від 14.06.2012 №1362/22-520/34349175.
Перевіркою встановлено порушення: п. 198.2, п. 198.3, п. 183.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1619965,00 грн., в тому числі по періодах: липень 2011 року -185738,00 грн., за серпень 2011 року - 247668,00 грн., за вересень 2011 року -778363,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 408196,00 грн. та п.119.2 ст. 119, пп. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), невідображення в І кварталі 2012 року у рахунку за формою №1-ДФ виплати СДП фізичним особам.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 14.06.2012 позивачем було подано заперечення до податкового органу; за результатом заперечень податковим органом було вирішено провести документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Астана К».
Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Алайт»з питань взаємовідносин з ТОВ «Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Астана К»за період з 01.07.2011 по 31.03.2012.
За результатами перевірки складено акт від 26.06.2012 №1515/22-520/34349175.
Перевіркою встановлено порушення: п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 1862959,00 грн. в т.ч. в ІІІ кв. 2011 року -1393534 та в ІV кв. 2011 року- 496425,00 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 26.06.2012 позивачем було подано заперечення.
На підставі висновків акту перевірки від 14.06.2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052250 від 26.06.2012, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 2 024 956,00 грн. з них за основним платежем 1619965,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 404991,00 грн.
Крім того, на підставі висновків акту перевірки від 26.06.2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062250 від 11.07.2012, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1 862 959,00 грн. з них за основним платежем 1 862 959,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 0 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Астана К»є фіктивними підприємствами та угоди між ними і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно; акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.
Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обгрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Астана К» на момент складання податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.
Судом встановлено, що між позивачем (орендар), з одного боку, та ТОВ «Асгільдія»(орендодавець), з іншого боку, було укладено договір оренди обладнання № 250711 від 25.07.2011 (далі - договір № 250711).
У відповідності до п. 1.1 договору № 250711, в порядку та на умовах, викладених цим договором, орендодавець зобов'язується надати в оренду орендареві світлове обладнання (оренда включає в себе технічне забезпечення), а орендар зобов'язується прийняти у орендодавця в строкове платне користування обладнання, яке визначено у додатках до цього договору, надалі іменується «орендоване майно»та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Найменування орендованого майна: світлове обладнання (п. 1.2 Договору №250711).
Згідно п.2.1 вищезазначеного договору, мета оренди є використання орендованого майна, у відповідності до його цільового призначення, а саме, надання освітлювальних послуг з технічного забезпечення різноманітних культурно-розважальних заходів.
Так, в п. 3.2 та п. 3.3 договору № 250711, зазначено, що передання орендованого майна від одної сторони до другої сторони оформляється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Орендоване майно, вважається переданим орендареві з дати підписання сторонами акта прийому-передачі строком до 30.06.2012.
Відповідно до п.4.1 договору № 250711, розмір орендної плати за користування орендованим майном в продовж дії договору та за відповідний період визначаються в додатках до цього договору.
Крім того, між позивачем (орендар), з одного боку, та ТОВ «Астана К»(орендодавець), з іншого боку, було укладено договір оренди обладнання № 290411 від 29.04.2011 (надалі по тексту договір № 290411).
У відповідності до п. 1.1 договір № 290411, в порядку та на умовах, викладених цим договором, орендодавець зобов'язується надати в оренду орендареві світлове обладнання (оренда включає в себе технічне забезпечення), а орендар зобов'язується прийняти у орендодавця в строкове платне користування обладнання, яке визначено у додатках до цього договору, надалі іменується «Орендоване майно»та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Найменування орендованого майна: світлове обладнання (п. 1.2 договору № 290411).
Згідно п.2.1 вищезазначеного договору, мета оренди є використання орендованого майна, у відповідності до його цільового призначення, а саме, надання освітлювальних послуг з технічного забезпечення різноманітних культурно-розважальних заходів.
Так, в п. 3.2 та п. 3.3 договору № 290411, зазначено, що передання орендованого майна від одної сторони до другої сторони оформляється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Орендоване майно, вважається переданим орендареві з дати підписання сторонами акта прийому-передачі.
Відповідно до п.4.1 договору № 290411, розмір орендної плати за користування орендованим майном в продовж дії договору та за відповідний період визначаються в додатках до цього договору.
Також, між позивачем (орендар), з одного боку, та ТОВ «БС Консалтинг Юкрейн»(орендодавець), з іншого боку, було укладено договір оренди обладнання № 040711 від 04.07.2011 (надалі по тексту договір № 040711).
У відповідності до п. 1.1 договору № 040711, в порядку та на умовах, викладених цим договором, орендодавець зобов'язується надати в оренду орендареві світлове обладнання (оренда включає в себе технічне забезпечення), а орендар зобов'язується прийняти у орендодавця в строкове платне користування обладнання, яке визначено у додатках до цього договору, надалі іменується «Орендоване майно»та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Найменування орендованого майна: світлове обладнання (п. 1.2 договору № 040711).
Згідно п.2.1 вищезазначеного договору, мета оренди є використання орендованого майна, у відповідності до його цільового призначення, а саме, надання освітлювальних послуг з технічного забезпечення різноманітних культурно-розважальних заходів.
Так, в п. 3.2 та п. 3.3 договору №040711, зазначено, що передання орендованого майна від одної сторони до другої сторони оформляється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Орендоване майно, вважається переданим орендареві з дати підписання сторонами акта прийому-передачі строком до 30.06.2012.
Відповідно до п.4.1 договору № 040711, розмір орендної плати за користування орендованим майном в продовж дії договору та за відповідний період визначаються в додатках до цього договору.
Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, акти прийому-передачі орендованого майна, копії договорів, копії податкових декларацій, банківські виписки, копії актів про надання послуг, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Астана К».
Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.
Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.
Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).
Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до Постанови ОВС ГСУ ДПС У країни від 11.04.2012 порушено кримінальну справу № 69-116, відносно ряду СГД та їх керівників (в тому числі відносно контрагентів позивача, а саме: TOB «Асгільдія», TOB Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Астана К») за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.
Згідно даних АІС «Контрагент»«Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»та на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкову зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»(далі №266) встановлено, що TOB «Алайт»має розбіжності з податку на додану вартість за 2011 рік на загальну суму 1434227 грн., в т.ч. по періодам: за серпень 2011 на суму 247668 грн., за вересень 2011 на суму 778363 грн., жовтень 2011 року на суму 408196 грн., за липень 2011 року на суму 185738 грн.
Відповідно взаємовідносини між TOB «Алайт»та TOB «Бс Консалтінг Юкрейн»проводились згідно договору оренди обладнання № 040711 від 04.07.2011, оренди обладнання №250711 з TOB «Асгільдія». Відповідно до протоколів допиту директорів та засновників TOB «Асгільдія»і TOB «Бс Консалтінг Юкрейн», останні будучи допитаними по кримінальній справі, пояснили, що вказані підприємства зареєстрували на своє ім'я на прохання сторонніх осіб за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання від неї прибутку.
Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Астана К» здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені між ними і позивачем правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Астана К», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.
Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару) видані позивачу ТОВ «Бс Консалтінг Юкрейн», ТОВ «Асгільдія»та ТОВ «Астана К» на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем відповідного товару у зазначеного контрагента та дають йому право на податковий кредит, а тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000052250 від 26.06.2012 та №0000062250 від 11.07.2012 не підлягають задоволенню, що не враховано судом першої інстанції.
Більш того, підставою для скасування постанови суду першої інстанції є також наступне.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із п.6 ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Частина 1 ст. 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав та обов'язків, їх зміни чи припинення.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії та не створює правових наслідків для позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сам по собі акт перевірки лише фіксує факт правопорушення, не породжує для платника будь-яких юридичних наслідків, та не має правового значення у розумінні п. 1 ч. 2 с. 17 КАС України, тобто адміністративний позов в частині заявлених вимог про визнання протиправними та скасування висновків по акту перевірки №1362/22-520/34349175 від 14.06.2012 та акту перевірки №1515/22-520/34349175 від 26.06.2012 не підлягає розгляду в адміністративному суді, а тому необхідно закрити провадження в цій частині позовних вимог, що не було зроблено судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2012 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування висновків по акту перевірки №1362/22-520/34349175 від 14.06.2012 та акту перевірки №1515/22-520/34349175 від 26.06.2012 провадження у справі -закрити.
В задоволенні іншої частини позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Алайт»- відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.