Справа № 2270/8328/11
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
22 лютого 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання нечинним та скасування податковго повідомлення-рішення , -
У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «РосАпатитінвест» (ТОВ «РосАпатитінвест») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002112301/916 від 11 квітня 2011 року.
01 вересня 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не з'явилися. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідними №7757 та №7862 подали заяви з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «РосАпатитінвест» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2011 року №1856/23-5/30621811.
За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 96581 грн.
Також, порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.
На підставі акта перевірки, 11 квітня 2011 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0002112301/916, яким ТОВ «РосАпатитінвест» визначено зобов'язання про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 96581 грн. та за штрафними санкціями - 24145 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи не підтверджується реальність господарських операцій, а тому вважає правомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів.
Колегія суддів не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що 03 жовтня 2010 року між ТОВ «Агрохім Поділля» (Постачальник) та ТОВ «РосАпатитінвест» (Покупець) було укладено договір поставки мінеральних добрив №33/АП/РАІ. На виконання умов договору TOB «Агрохім Поділля» було поставлено позивачу 167,4 тонни вапнякової аміачної селітри на загальну суму 509486,93 грн. Позивачем здійснив оплату за поставлений товар, в т.ч. ПДВ в ціні товару.
Дані операції відображені в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують відповідні видаткові накладні та податкові накладні. Всі первинні документи по даній господарській операції були надані ДПІ у м. Хмельницькому та досліджені ним під час перевірки, про що є посилання у акті.
Крім того, для перевірки позивачем було надано накладні на перевезення залізницею вищевказаного вантажу за формою УЗ, проте суд першої інстанції при їх дослідженні у судовому засіданні дійшов висновку про безтоварність операції, оскільки відправник селітри не співпадає з продавцем, а відтак поставка товару продавцем не відбулась.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне
Із залізничних накладних вбачається, що товар був відвантажений ПП Агрофірма «Лани Поділля». Зазначені накладні є супровідними документами для залізничного транспортування та не містять відомості про продавця товару. Таким чином з огляду на те, що зазначені документи оформлюються відправником товару та перевізником. Крім того, TOB «Агрохім Поділля» в залізничних накладних зазначено як власник товару.
Також, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457, визначено хто є вантажовідправник та вантажоодержувач. Вантажовідправник (відправник і вантажовласник) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж. Дане свідчить про те, що відправник товару не обов'язково має бути власник продукції.
В подальшому, ТОВ «РосАпатитінвест» придбаний товар був реалізований ФГ «Агро-Інвест». Дані операції відображені в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують відповідні видаткові накладні та податкові накладні. Всі первинні документи по даній господарській операції були надані ДПІ у м. Хмельницькому та досліджені ним під час перевірки, про що є посилання у акті.
Відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Крім того, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої про те, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», а також інших належним чином оформлених первинних документів свідчить про безтоварність операцій, оскільки вони суперечать вимогами чинного законодавства.
Що стосується висновків суду першої інстанції про безпідставність формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з продажем товару контрагенту за нижчими цінами придбаного товару, то колегія суддів вважає його безпідставним з огляду на наступне.
Загальні підходи до визначення податкового обов'язку деталізації надходжень коштів від сплати податків та зборів до бюджетів базуються в концептуальних положеннях ст. 67 Конституції України та положеннях, що регулюють правоздатність та дієздатність платника як учасника податкових правовідносин.
Конституційні вимоги передбачають імперативне, безумовне виконання податкового обов'язку (обов'язку з обліку, сплати та звітності) податків та зборів, що встановлені чинним законодавством. Загальна податкова правосуб'єктність, передбачаючи як підставу сам факт існування людини, деталізується через можливість особи як приймати участь в правовідносинах, мати відповідні права та обов'язки, пов'язані із оподаткуванням, так і можливість реалізовувати їх своїми діями. Зміст податкової правосуб'єктності складають права та обов'язки платників, які забезпечують виконання ними податкового обов'язку формування державних фондів за рахунок податкових платежів. Саме з цих позицій необхідно розглядати вказівки конституційної норми ст. 67 відносно обов'язку лише по тих податках, які виникають на підставі чинного законодавства.
Відносно обмеження окремих складових правосуб'єктності платника, то вони більшим чином відносяться не до такої її складової як правоздатність, а до дієздатності. Остання базується на змісті податкового обов'язку, його спрямованості та пов'язується з можливістю зобов'язаної особи користуватися всіма правами та обов'язками за всіма складовими (облік, сплата, звітність). Реалізація дієздатності особи, виконання на підставі цього податкового обов'язку в цілому передбачає виконання відповідних обов'язків та прав всіма складовими незалежно від того, в якому режимі здійснюється реалізація прав та обов'язків.
Наявність належним чином оформленої податкової накладної, яка є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), формує з дати її отримання, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97 право у платника на податковий кредит. Крім того, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж закону, така накладна підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.
Тобто, наявність у позивача належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів не може слугувати підставою для визнання такої операції безтоварної, а правочину нікчемним.
Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які в свою чергу є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" задовольнити повністю .
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РосАпатитінвест" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0002112301/916 від 11 квітня 2011 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РосАпатитінвест» 5,10 грн. у відшкодування понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.
Судді /підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар