Справа: № 2а-8947/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"28" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
при секретарі: Салоїд І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відповідача -Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - ,
У липні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просило:
- скасувати рішення про визнання митної вартості товару № 100200000/2012/110449/2 від 23.03.2012 року Київської регіональної митниці;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «Софіт-Люкс»суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 24 995,92 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 23.03.2012р. №100200000/2012/110449/2;
- повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 6550,45 грн. та ввізного мита у розмірі 1559,43 грн., а разом - 8110,08 грн., з відповідного рахунку Київської регіональної митниці через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
- відмовлено в задоволенні іншої частини позову.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем -Київською регіональною митницею подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.03.2011року між Компанією NGBO JIANGBEI ЕLEX IMP.&EXP.CO.LTD»(Китай) - продавець та ТОВ «Софіт-Люкс»- покупець укладено контракт №SEL11, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, узгодженій сторонами в інвойсі щодо кожної поставки (а.с. 47-50).
Згідно комерційного інвойсу від 13.01.2012р. №EX11UA5728-5 позивач придбав у названого іноземного контрагента серед іншого світильники т/м Delux в асортименті, вагою 3005 кг, 248 місць в картонних коробках, країна виробництва - Китай, виробник Industrial Ltd»на підприємстві JIAN GBEI ЕLEX IMP.&EXP.CO.LTD»на умовах поставки FOB Ningbo (а.с. 155, 156).
Вказаний товар подано до митного оформлення згідно ВМД №100200000/2012/485204 від 23.03.2012р. (а.с. 110).
Митна вартість товару відповідно до ст. 266 МК заявлена позивачем до митного оформлення за першим методом - за ціною договору і склала для Товар 1 -17054,62 доларів США (136193,08 грн.) (без врахування витрат на транспортування) та 17820,09 доларів США (142305,92 грн.) (з урахуванням витрат на транспортування 6112,84 грн.) згідно ДМВ-1 від 23.03.2012р. (товар 1) (а.с. 119-122).
З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивачем надані до митного оформлення наступні документи:
- вказані вище контракт №SEL11 від 17.03.2011р. з Компанією NGBO JIANGBEI ЕLEX IMP.&EXP.CO.LTD»(Китай) та додаткову угоду №2 від 12.10.2011р. до нього (а.с. 51);
- комерційний інвойс від 13.01.2012р. №EX11UA5728-5;
- договори про перевезення від 01.09.2011р. №01/09/11, від 19.03.2012р. №19/03, від 27.10.2011р. б/н та довідки про транспортні витрати: HD Logistic Management від 15.03.2012р. про вартість транспортування вантажу в контейнері №MSCU8500502 за маршрутом Нінгбо (Китай) -Гдиня (Польща) складає 1950 доларів США (а.с. 38); »від 16.03.2012р. про вартість доставки та експедирування контейнера №MSCU8500502 по маршруту Гдиня (Польща) -Хелм (Польща) становить 1560 доларів США (а.с. 33); ПП «ПВП Груп»від 19.03.2012р. №30 про вартість транспортування вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом Хелм (Польща) -Ягодин (кордон України) становить 900 грн. (а.с. 32).
Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару, при порівнянні заявленої митної вартості з рівнем митної вартості товарів за кодом товарів згідно з УКТ ЗЕД 9405109890, митне оформлення яких вже здійснено, інформація про які міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України, у відповідача виник сумнів щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості імпортованого товару. Дані сумніви ґрунтувалися лише тому, що заявлена митна вартість товару менша від митної вартості раніше ввезених аналогічних/подібних товарів, зокрема 22.03.2012р. імпортовано аналогічний товар митна вартість якого з розрахунку на одиницю 1 кг товару становила 7,23 долари США на підтвердження чого відповідач надав витяг з Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України за кодом товару 9405109890 за період з 23.12.2011р. по 23.03.2012р. (а.с. 130).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару 1 в графі 2 «Для відміток митного органу»ДМВ-1 від 23.03.2012р. та на її звороті зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, а саме: заключення експертної організації щодо вартісних показників товару та інші документи за бажанням декларанта. Вказаний запис містить дату 23.03.2011р. та підпис, проте не містить прізвища посадової особи Київської регіональної митниці, яка його вчинила.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2012р.декларант ОСОБА_3 був ознайомлений із вказаним записом, але за відсутності можливості надати додаткові документи на момент проведення митного оформлення, останній зробив відповідний запис на звороті ДМВ-1 від 23.03.2012р.
В подальшому, відповідач прийняв рішення від 23.03.2012р. №100200000/2012/ 110449/2 про визначення митної вартості товару, відповідно до якого самостійно визначив митну вартість товару 1 за шостим (резервним) методом, яка склала 21726,15 доларів США (173498,52 грн.) з розрахунку 7,23 доларів США за 1 кг товару (3005*7,23), про що прийнято (а.с. 117, 118, 147, 148).
Виходячи з митної вартості товару 1, визначеної відповідачем, позивачем оформлено і надано до митного оформлення нову ВМД від 26.03.2012р. №100200000/2012/485299 (а.с. 113-116), згідно з якою проведено митне оформлення та сплачено митних платежів: на 1559,63 грн. більше ввізного мита (ставка 5%), на 6550,45 грн. більше ПДВ (ставка 20%). Позивач здійснив митне оформлення під гарантійні зобов'язання.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в межах гарантійних зобов'язань, позивач у квітні 2012р. звертався до відповідача з заявами про перегляд оскаржуваного рішення від 23.03.2012р. №100200000/2012/110449/2 про визначення митної вартості товару та при цьому направляв відповідачу заключення Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»від 02.04.2012р. №12/227 (а.с. 10, 11, 153, 154), в якому зазначено, що ціни на світильники виробництва Industrial Ltd», що постачаються у т.ч. згідно інвойсу від 13.01.2012р. №EX11UA5728-5 -відповідають цінам фірми-виробника на умовах поставки FOB-Nongbo.
Проте, листом від 30.05.2012р №14/2-11/17459 відповідач повідомив про відсутність підстав для скасування раніше прийнятого ним рішення, оскільки позивачем не було надано до митного оформлення додаткових документів.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини між ТОВ «Софіт-Люкс»»та КРМ виникли під час дії Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-IV, який втратив чинність 01.06.2012, а також постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»від 20.12.2006 №1766.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України (МК України) усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно зі ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Так, ст. 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 МК, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного кодексу України.
Згідно ст. 273 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»від 20.12.2006 № 1766.
Пунктом 7 постанови КМУ №1766 визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості, а саме:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Софіт-Люкс»для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи у відповідності до вимог митного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що своє рішення митний орган мотивував неподанням декларантом додаткових документів (підтвердження оплати попередніх поставок та експертний висновок про вартісні та якісні характеристики товару) та наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.
Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, ні в процесі консультацій з декларантом, ні в рішенні про визначення митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що додатковим підтвердженням правильності розрахунку позивачем митної вартості то вару за ціною договору та об'єктивної відсутності у відповідача перешкод для митного оформлення імпортованого товару за першим методом визначення митної вартості товару, свідчить встановлені судом факти митного оформлення відповідачем ідентичного товару ввезеного на підставі цього ж контракту №SEL11 від 17.03.2011р., що підтверджується ВМД від 22.05.2012р. №100200000/2012/488411 (а.с. 88).
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, відповідно до якого дій Київської регіональної митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти -є неправомірними та необгрунтованими.
Як встановлено судом, прийняття оскаржуваного рішення призвело до безпідставного збільшення митної ва ртості товару і відповідно до надмірної сплати позивачем при митному оформленні товару ПДВ у сумі 6550,45 грн. та ввізного мита у сумі 1559,63 грн., а разом -8110,08 грн.
Крім того, апеляційнйи суд погоджуєтсья з висновокм Окружного адміністративного суду м. Києва щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Софіт-Люкс»суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 6550,45 грн. та ввізного мита у сумі 1559,63 грн., а разом -8110,08 грн., виходячи з наступного.
Частиною 6 ст. 264 МК передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
У зв'язку з вищевикладеним, Київський апеляційний адміністративний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача та скасування рішення відповідача, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача -Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2012 року -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.