Справа № 2а/0270/3933/12
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
04 грудня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
при секретарі судового засідання: Бернацькій І.А.
за участю:
представника позивача - Павлюк О.С.,
представника позивача - Вишнівської Ю.В.,
представника відповідача - Лесик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
10 серпня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представники позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на безпідставності заявлених вимог та просив суд залишити постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором - інспектором, радником податкової служби III рангу відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби Шаталюком Сергієм Васильовичем на підставі направлення від 09.07.2012 року № 1498/22, наказу № 1480 від 09.07.2012 року та відповідно до п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальної перевірку з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" по взаємовідносинах із ТОВ "Будівельна Компанія "Акрополь СВ" за березень 2012р.
За результатами перевірки складено акт № 1500/22/36547807 від 17.07.2012 р., у якому зазначено допущені позивачем порушення п.198.1 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 122826 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 93676 грн.; завищено зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на 93676 грн.
Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до Вінницької ОДПІ із запереченням від 23.07.2012р., № 23/07-1 року.
Листом Вінницької ОДПІ від 30.07.2012 р. № 26607/22 вказані заперечення залишені без задоволення.
01 серпня 2012 р. на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:
форми "Р" № 0000422330 про збільшення ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 153533 грн., в тому числі: за основним платежем -122826 грн.; за штрафними санкціями -30707 грн.;
форми "В4" № 0000432330 про зменшення ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 93676 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд І інстанції виходив з того, що досліджені податкові накладні, які надавались ревізору для проведення перевірки (т. 2 а.с. 56-83), оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, скарга на контрагента, що їх виписав, позивачем не подавалась, податковий кредит в декларації за березень 2012 року було визначено саме на підставі зазначених накладних, а тому суми податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням сої у ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ", ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" неправомірно віднесені до складу податкового кредиту.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду І інстанції виходячи із такого.
Як встановлено судом І інстанції та не оскаржується сторонами, 01 березня 2012 року між ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" (Покупець) та ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" (Постачальник) був укладений договір № 0056 відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця сою, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором (т. 1 а.с. 150-153). На виконання умов вищезазначеного договору, ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" реально отримувала товар, про що свідчать видаткові накладні (т. 1 а.с. 110-138) та податкові накладні (т. 1 а.с. 82-109). Про проведення розрахунків між контрагентами свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, відповідно до яких ТОВ "Будівельна компанія" Акрополь СВ " прийнято від ПП " А.Е.К. " Аграрно-експортна компанія " грошові кошти в рахунок оплати за сою (т. 2 а.с. 6-35).
Таким чином, під час розгляду справи судом І інстанції було встановлено реальність здійснення господарських операцій та досліджено документи, які підтверджують факт товарності операцій у взаємовідносинах між ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" та ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ".
Враховуючи положення ч.1 ст. 195 КАС України, а також те, що сторонами не оскаржується реальність здійснення господарських операцій позивачем, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для дослідження правовідносин в цій частині.
Так, постачальником товару ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" виписано податкові накладні за березень 2012 року згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696. Вищевказаний наказ втратив чинність із введенням наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011р. за №1333/20071, чим порушено п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 року (із змінами і доповненими).
На підставі цього, перевіряючим зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які полягають у віднесені останнім до податкового кредиту сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару (сої) у ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" не підтвердженими належно оформленими податковими накладним.
Позивач не заперечує того, що під час перевірки у нього дійсно в наявності були неналежно оформлені податкові накладні, а саме, вони не відповідали встановленій формі. При цьому, апелянтом зазначено, що ним було виявлено даний факт ще до проведення перевірки, а тому він звернувся до ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" з проханням видати йому податкові накладні на бланках встановленого зразку. ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" погодилась виправити допущену помилку та надала позивачу належно оформлені податкові накладні №130-157 за березень 2012 року на загальну суму ПДВ 216502 грн., які були досліджені в судовому засіданні.
Вказані податкові накладні (належним чином оформлені) позивач одержав 16.07.2012 року та представив їх перевіряючому 17.07.2012 року, однак останній відмовився прийняти їх до уваги. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідача з листом №19/07-1 від 19.07.2012 року, в якому виклав зазначені факти та посилаючись на п.44.7 статті 44 ПКУ, просив відповідача врахувати їх при прийнятті рішення за результатами перевірки.
23.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом №23/07-1, в якому просив скасувати акт перевірки від 17.07.2012 року №1500/22/36547807.
Листом №26607/22 від 30.07.2012 року Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС повідомила про відмову у задоволенні вимог, викладених у листах позивача за 19.07.2012 року та 23.07.2012 року.
Колегія суддів зазначає, що судом І інстанції безпідставно не надано оцінки вказаним правовідносинам та враховано факт подання належним чином оформлених податкових накладних №130-157 за березень 2012 року відповідачу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Частиною 2 пункту 201.10 статті 201 ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до частини 9 пункту 201.10 статті 201 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Як вже було встановлено, ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь СВ" не відмовилась надати належним чином оформлені податкові накладні позивачу на його звернення, а відтак колегія суддів погоджується із доводами апелянта про відсутність підстав для оскарження дій продавця.
Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПКУ, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 44.7. статті 44 ПКУ визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
З аналізу зазначених статей ПКУ колегія суддів робить висновок, що відповідачем безпідставно не взято до уваги надані позивачем податкові накладні в триденний термін з моменту одержання акту перевірки, оформлені відповідно до наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 року, та які підтверджують здійснення господарської операції позивачем і право на нарахування податкового кредиту з ПДВ.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем сплачено 2146,0 грн. судового збору при зверненні до суду І інстанції з даним позовом, що підтверджується платіжним дорученням №19 від 10.08.2012 року (а.с.2) та відповідно до платіжного доручення №97 від 30.10.2012 року 1073 грн. при апеляційному оскарженні постанови суду І інстанції. Отже поверненню позивачу підлягає сплачений ним судовий збір в сумі 3219 грн.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи порушення судом І інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" задовольнити повністю .
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати та прийняти нову .
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000422330 від 01.08.2012 року та №0000432330 від 01.08.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" 3219 грн. документально підтвердженого сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "07" грудня 2012 р. .
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.