Справа № 2-а-1930/11/2208
Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.Д.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
10 грудня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Матохнюк Д.Б.
судді: Курко О. П. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському Хмельницької області про перерахунок пенсії,
Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити надбавку до пенсії, як дитині війни з серпня 2010 року по лютий 2011 року та надалі.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року позов задоволено, а саме: визнано дії відповідача неправомірними; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 12 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, позивач має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсій за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної 30 % доплати до пенсії, як дитині війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак суд першої інстанції не врахував позовну вимогу щодо проведення перерахунку доплати до пенсії Позивачу, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в подальшому.
Колегія суддів зазначає, що заявлений позов в цій частині задоволенню не підлягає, такі позовні вимоги суперечать змісту законодавства, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Тому в задоволенні позову в цій частині Позивачу слід відмовити.
Крім того, в резолютивній частині оскаржуваної постанови вказано, що вона підлягає негайному виконанню.
Колегія суддів зазначає, що відповідно п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів--у межах суми стягнення за один місяць.
Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову не вірно здійснив розподіл судових витрат в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позов підлягає задоволеню частково, на користь позивача має бути присуджено 1,70 грн. сплаченого судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову суду.
За ч.2 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському Хмельницької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Абзац перший резолютивної частини постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року викласти наступним чином :
"Позов задовольнити частково ".
Абзац четвертий резолютивної частини постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року викласти наступним чином :
"Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць."
Абзац п'ятий резолютивної частини постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року викласти наступним чином :
"Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору."
Доповнити резолютивну частину постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року абзацом наступного змісту:
"В решті позову відмовити"
В іншій частині постанову залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.