"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/16721/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі -Конотопська МДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року апеляційну скаргу Конотопської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року -без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Конотопська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1
ФОП ОСОБА_1 подала письмові заперечення на касаційну скаргу Конотопської МДПІ.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що Конотопською МДПІ з 01.06.2010 року по 21.06.2010 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №201/17-1/НОМЕР_1 від 24.06.2010 року.
Не погоджуючись із зазначеним актом, ФОП ОСОБА_1 були подані заперечення.
Відповідачем направлено відповідь на заперечення до акту перевірки та податкове повідомлення-рішення №0000831711/0 від 09.07.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 457111,50 грн., у тому числі основний платіж -294390,00 грн. та штрафної санкції -162720, 50 грн.
Не погодившись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 була направлена первинна скарга відповідачу про скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000831711/0 від 09.07.2010 року, яка рішенням за №8713/Л/25-10/20ск від 09.08.2010 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
ФОП ОСОБА_1 надіслано повторну скаргу до ДПА Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000831711/1 від 09.08.2010 року у повному обсязі. Рішенням ДПА Сумської області частково скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача за №0000831711/0 від 09.07.2010 року (№0000831711/1 від 09.08.2010 року), в частині основного платежу по ПДВ в сумі 32984, 00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 12893, 00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За результатом розгляду скарги відповідачем винесено інше податкове повідомлення-рішення за №0007491711/2 від 13.10.2010 року.
ФОП ОСОБА_1, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, надіслав повторну скаргу до ДПА України області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000831711/1 від 09.08.2010 року (№000831711/1 від 09.07.2010 року) у повному обсязі, яка рішенням ДПА України залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення відповідача за №0000831711/0 від 09.07.2010 року (№0000831711/1 від 09.08.2010 року) з урахуванням рішення ДПА Сумської області від 01.10.2010 року №14984/Л/25-005-104/145ск залишені без змін. За результатом адміністративного оскарження в ДПА України було винесено податкове повідомлення-рішення №0007491711/3 від 09.11.2010 року.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ»).
Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п. 7.5.1 дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про ПДВ", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037).
Згідно із п. 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.
Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.
Судами попередніх інстанцій підтверджено, що 22.06.2009 року позивачем укладено з ТОВ «СТС «Агро»договір купівлі - продажу №04/06 кукурудзи вагою 650,00 тонн; 30.06.2009 року позивачем укладено з ТОВ «СТС «Агро»договір купівлі - продажу № 06/06 жита вагою 454,545 тонн; 15.07.2009 року позивачем укладено з ТОВ «СТС «Агро»договір купівлі - продажу № 15/07 рапсу вагою 144,00 тон та ячменю вагою 260, 00 тонн; 02.08.2009 року позивачем укладено з ТОВ «СТС «Агро»договір купівлі - продажу №02/08 ячменю вагою 115, 00 тонн; 09.08.2009 року позивачем укладено з ТОВ «Агропром Н.К.»договір перевезення та експедирування вантажів.
Всі зазначені договори підтверджені первинними документами, які знаходяться в матеріалах справи. Крім того, всі первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.
Судами попередніх інстанцій зроблений вірний висновок, що не має будь-яких підстав, визначених Законом України "Про ПДВ", які б виключали право позивача на включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Щодо порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України, то судами попередніх інстанцій вірно зазначили, що позивачем під час проведення перевірки було надано документи, які свідчать про виконання зобов'язань за угодами, які відповідач вважав нікчемними, та виникнення у позивача права на отримання податкового кредиту.
Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «СТС «Агро», ТОВ «Агропром Н.К.»і правомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ вказаних сум, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутні правові підстави для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність Договорів, укладених між позивачем та ТОВ «СТС «Агро», ТОВ «Агропром Н.К.».
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Конотопської МДПІ №0007491711/2 від 13.10.2010 року та №0007491711/3 від 09.11.2010 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров