27 листопада 2012 року м. Київ К-34392/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року по справі № 2-а-10017/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2008 року ТОВ «Біо-Лан»звернулось до суду з позовною заявою до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00033101500/0 від 30.10.2008 року та зобов'язання Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції визнати податкову звітність ТОВ «Біо-Лан»по податку на додану вартість за серпень 2008 року та здійснити комп'ютерну обробку податкової звітності ТОВ «Біо-Лан»по податку на додану вартість за серпень 2008 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.12.2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області №00033101500/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову апеляційного суду було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадовою особою податкового органу 21.10.2008 року було проведено невиїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість ТОВ «Біо-лан»з питань неподання податкової звітності по податку на додану вартість за серпень 2008 року.
За наслідками проведеної перевірки встановлено, що позивач у порушення пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 4 Постанови № 271 від 26.02.1999 року «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»не подав податкову декларацію по ПДВ за серпень 2008 року та податкову декларацію по ПДВ за серпень 2008 року (скорочену).
30.10.2008 року податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00033101500/0 за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Так, у пункті 11.29 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зазначено, що до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА від 30.05.1997 року №166 (зареєстрованого Міністерством юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону №168/97-ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року №271 було затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. У пункті 2 цього Порядку зазначено, що його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники ПДВ і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Суди встановили, що з 01.01.2008 року ТОВ «Біо-Лан» зареєстровано платником фіксованого сільськогосподарського податку, виходячи з того, що обсяг реалізації сільськогосподарської продукції за 2007 рік по підприємству становить 86,5%.
За змістом зазначених вище норм права спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.29 Закону №168/97-ВР поширюється на позивача, а отже, подання податкової декларації скороченої форми є його обов'язком.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан»відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року по справі № 2-а-10017/08 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписПриходько І.В.