"03" грудня 2012 р. м. Київ К-10499/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим
на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2008
та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2008
у справі № 2-16/9040.1-2007А
за позовомПриватного підприємства «ЮВМ-Автосервіс»
доДержавної податкової інспекції в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
Приватне підприємство «ЮВМ-Автосервіс»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0002812303/0 від 08.08.2003, №0002752303/0 від 08.08.2003, №0002762303/0 від 08.08.2003, №0000072303/0 від 30.12.2003, №0001842303/0 від 16.06.2004, №0002012303/1 від 21.06.2004, №0002852303/0 від 09.08.2004, №0002862303/0 від 09.08.2004, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: №0000322303/0 від 26.01.2004, №0000312303/0 від 27.01.2004, №0000542303/0 від 20.02.2004, №0000522303/0 від 24.02.2004, №0000532303/0 від 25.02.2004, №0000612303/0 від 05.03.2004, №0000622303/0 від 11.03.2004, №0000632303/0 від 12.03.2004 №0000073203/0 від 15.03.2004, №0000742303/0 від 15.03.2004, №0000772303/0 від 19.03.2004, №0000792303/0 від 22.03.2004, №0000802303/0 від 22.03.2004, №0000882303/0 від 26.03.2004, №0001062303/0 від 15.04.2004, №0001102303/0 від 20.04.2004, №0001122303/0 від 30.04.2004, №0001422303/0 від 21.05.2004, №0001522303/0 від 26.05.2004.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 у даній справі, вказаний позов задоволено в повному обсязі, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- Державною податковою інспекцією в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим 01.08.2003, 02.08.2003, 03.08.2003, 23.12.2003, 17.01.2004, 19.01.2004, 12.02.2004,
14.02.2004, 16.02.2004, 28.02.2004 02.03.2004, 03.03.2004, 09.03.2004, 10.03.2004р.,
11.03.2004, 14.03.2004, 15.03.2004, 20.03.2004, 08.04.2004, 14.04.2004, 26.04.2004,
17.05.2004, 19.05.2004, 07.06.2004, 16.06.2004, 29.07.2004 проведені перевірки позивача з питання застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книжок, наявності ліцензій;
- за результатами перевірок відповідачем складені акти: №017133, №017132, №017139, №017151, №017151, №017155, №017154, №017153, №017143, №017142, №017141, №017158, №017168, №017144, №017159, №017261, №017163, №017162, №017164, №017165, №017167, №017166, №017170, №017168, №017169, №017173, №017174, №017175, №017176, №017178, №017179, №017185, №017180, №017197, №017198;
- в ході перевірок встановлено порушення п.1, 5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995, яке виразилося у здійсненні позивачем діяльності без застосування РРО, КОРО, надання послуг з перевезення пасажирів автотранспортом без придбання ліцензій;
- на підставі висновків актів перевірок та п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»винесені податкові повідомлення-рішення №0002812303/0 від 08.08.2003, №0002752303/0 від 08.08.2003, №0002762303/0 від 08.08.2003, №0000072303/0 від 30.12.2003, №0001842303/0 від 16.06.2004, №0002012303/1 від 21.06.2004, №0002852303/0 від 09.08.2004, №0002862303/0 від 09.08.2004, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: №0000322303/0 від 26.01.2004, №0000312303/0 від 27.01.2004, №0000542303/0 від 20.02.2004, №0000522303/0 від 24.02.2004, №0000532303/0 від 25.02.2004, №0000612303/0 від 05.03.2004, №0000622303/0 від 11.03.2004, №0000632303/0 від 12.03.2004, №0000073203/0 від 15.03.2004, №0000742303/0 від 15.03.2004, №0000772303/0 від 19.03.2004, №0000792303/0 від 22.03.2004, №0000802303/0 від 22.03.2004, №0000882303/0 від 26.03.2004, №0001062303/0 від 15.04.2004, №0001122303/0 від 30.04.2004, №0001522303/0 від 26.05.2004, №0001102303/0 від 20.04.2004, №0001422303/0 від 21.05.2004. Сума застосованих штрафних санкцій за кожним з оскаржуваних рішень становить 340,00 грн., тобто, в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за невикористання при здійсненні розрахункових операцій розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій.
Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій на підставі п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно п.п.1,5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
У відповідності до п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на застосування штрафу контролюючим органом саме за невикористання позивачем при здійсненні розрахункових операцій РК чи КОРО, а не за невидачу фіскального чека та з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про автомобільний транспорт», Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, викладених вредакції Постанови Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 (в редакції чинній на момент проведення перевірок), Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №106/5297, судова колегія касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення.
Так, у розрізі приписів вищенаведених нормативно-правових актів, таксі дійсно має бути обладнано таксометром, який, в свою чергу, є реєстратором розрахункових операцій та, застосовуючи який, водій таксі зобов'язаний видати пасажиру чек про оплату поїздки. Втім, не встановлено обов'язку при наданні послуг з таксомоторних перевезень легковим автомобілем вести РК, КОРО, товарно-касову книжку, білетно-облікові листи чи здійснювати видачу білетів.
А отже, відсутність законодавчо встановленого обов'язку щодо вчинення певних дій у певний спосіб виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Водночас, штрафні санкції за порушення позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відповідачем були застосовані податковими повідомленнями-рішеннями та визначені податковим зобов'язанням.
Стаття 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, застосовуються шляхом прийняття органами державної податкової служби рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Податкове повідомлення, в розумінні п. 6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», надсилається платнику податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності. При цьому, за змістом п.п. 1.2, 1.3, 1.5 ст. 1, ст. 17 цього Закону штрафні санкції -це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, тобто податкового законодавства.
Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 N253, із змінами та доповненнями, у разі виявлення порушень, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, орган державної податкової служби відповідно до вимог нормативно-правових актів, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, приймає та надсилає суб'єкту господарювання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").
Аналізуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень за виявлені порушення, які не пов'язані з порушенням податкового законодавства.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірні рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний