27 листопада 2012 року м. Київ К-35285/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року по справі № 2а-4373/10/1870 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 року №0000391711/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 16721,03 грн. та №0000411711/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 52107,00 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Конотопською МДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем, за результатами якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Факт використання позивачем отриманої продукції у власній господарській діяльності відповідачем не оспорювався.
Крім того, пунктом 1.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що під податковим кредитом розуміється сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.
Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт сплати позивачем сум ПДВ в ціні придбаного товару, є в наявності у позивача.
Крім того, законодавством не передбачена можливість зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування від можливості чи неможливості податкової інспекції перевірити контрагента платника податку.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року по справі № 2а-4373/10/1870 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписПриходько І.В.