"16" листопада 2012 р. м. Київ К-15130/09
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року,
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом І групи та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до положень частини 5 статті 13 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога у 2007, 2008 роках виплачена позивачу не в повному розмірі. При зверненні позивача із заявою про перерахунок та виплату грошової допомоги до 5 травня у повному розмірі відповідачем йому було відмовлено. Позивач просив визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області щодо відмови у нарахуванні та виплати щорічної разової грошової допомоги в розмірі, встановленої цим Законом; зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2007 рік та за 2008 рік, всього в розмірі 7920 грн.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 3650,60 грн, за 2008 рік в розмірі 4310 грн, всього -7960,60 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2008 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни І групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»виплата зазначеної разової грошової допомоги у 2007 році інвалідам війни І групи була встановлена у сумі 450 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними та втратили чинність.
Підпунктом «б»підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 12 березня 2008 року № 183 установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни І групи, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 500 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б»підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов щодо стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 -положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.
Положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, а положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»-з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції встановив, що щорічна разова грошова допомога за 2007 рік у розмірі 450 грн. та за 2008 рік у розмірі 500 грн. була виплачена позивачу у квітні 2007 року та у квітні 2008 року відповідно, тобто до постановлення Рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. Оскільки суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії норм законів про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, то після прийняття рішень Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції зазначених порушень не виправив.
За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги учаснику війни за 2007, 2008 роки.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області задовольнити.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.