ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
01 жовтня 2012 року справа № 2а-1813/12/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000251705 від 17.01.2012
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000251705 від 17.01.2012.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивачем зазначено, що встановлене порушення не відповідає дійсним обставинам справи.
Представником відповідача позов не визнано та надано суду письмові заперечення по справі зі змісту яких вбачається, що оскаржуване рішення винесено з дотримання вимог чинного законодавства та на підставі вчинення позивачем порушень, зазначених в акті перевірки.
Відповідно до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі наказу від 20.12.2011 №3041 податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 по 30.09.2011.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт № 27/17-05-НОМЕР_1 від 04.01.2012, яким встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено, що ОСОБА_1 не вівся облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та здійснювалась реалізація товарів, що не відображені в такому обліку.
На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000251705 від 17.01.2012, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 018 327,00грн.
Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій зроблено на підставі ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме у подвійному розмірі вартості не облікованих товарів за період, що перевірявся, за цінами реалізації.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем надано накладні та інші закупівельні документи на товар, який був реалізований в період, що перевірявся.
Проте, податковим органом зроблено висновок, що в Книзі обліку доходів та витрат за №36497/09 ОСОБА_1 не заповнено графу 3 «витрати на виробництво продукції».
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Позивач являється платником єдиного податку, що встановлено під час перевірки та не заперечується сторонами.
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1269 книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 №599 визначено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за №64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що облік товарів позивач здійснювати не зобов'язаний. Книга ф. №10 є виключно для обліку доходів і витрат підприємця, а не для обліку товарів.
Суд приходить до висновку про те, що фізичні особи-підприємці платники єдиного податку не зобов'язані здійснювати облік товарів у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, оскільки Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що у такому порядку здійснюється облік товарних запасів лише юридичною особою. А фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть даний облік у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва та того, що обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. Тобто, як зазначено вище, лише шляхом ведення книги ф. № 10 для обліку доходів і витрат підприємця.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, передбачена законом відповідальність настає лише за умови реалізації товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.
Проте, як вбачається з акту перевірки, приватним підприємцем надано накладні та інші закупівельні документи на товар, який був реалізований в перевіряємому періоді. Крім того, в матеріалах справи наявна копія Книги №36497/09, з якої вбачається, що позивачем заповнено графу 3 «витрати на виробництво продукції».
Отже, висновки податкового органу про те, що ОСОБА_1 не здійснювала облік товарних запасів за весь період, що перевірявся, на загальну суму 509 164,00грн. не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки для фізичної особи підприємця ведення обліку придбаних або проданих товарів не передбачено, а наявність накладних, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на товар підтверджують ведення такого, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на основі хибних висновків є протиправним.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши наявні у справі матеріали та норми податкового законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 №0000251705 винесене Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук