27 листопада 2012 року м. Київ К-42325/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 року по справі № 2а-1753/10/2570 за позовом Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калиновицьке» про стягнення заборгованості, -
У квітні 2010 року Варвинська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Калиновицьке» суми утриманого та нарахованого, але несплаченого (не перерахованого) до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2006-2009 роки в сумі 150118,21 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з податку з доходів фізичних осіб, який виник за період з 01.07.2003 року по 31.03.2010 року. На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на довідку № 127/17-024/03796318 від 02.08.2006 року про наслідки перевірки справляння та своєчасності оплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Пунктом 3.1.13 наданої довідки встановлено, що заборгованість станом на 30.06.2006 року становить 116091,49 грн., а за період з 01.07.2006 року по 31.03.2010 року становить 34026,72 грн. Відповідно загальна сума не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб складає 150118,21 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пп. «в»пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підлягає списанню податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього ж Закону, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, строк давності для стягнення заборгованості за період з 01.07.2003 року по 30.06.2006 року в сумі 116091,49 грн. на момент звернення позивача з позовом сплинув, у зв'язку з чим, на момент спірних правовідносин платник податку вважається вільним від такого податкового зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження того, що податковим органом проводилась документальна перевірка фінансово-господарської діяльності відповідача з питань правильності справляння та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб або звірки наявності не перерахованих до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб на підставі перевірки первинних документів підприємства.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 року по справі № 2а-1753/10/2570 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписПриходько І.В.