"16" листопада 2012 р. м. Київ К-15840/09
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року,
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом ІІІ групи та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до положень частини 5 статті 13 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Позивач звертався до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про перерахунок грошової допомоги в повному розмірі, проте йому було відмовлено. Позивач просив визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області у виплаті щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік в розмірі, встановленому частиною 5 статті 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнути з управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на його користь недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік в розмірі 3017 грн.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області у виплаті щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік, встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік в розмірі 3017 грн за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2008 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що інвалідам війни ІІІ групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б»підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 12 березня 2008 року № 183 установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 350 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б»підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов щодо стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 -положення підпункту «б»підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними та втратили чинність, тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Положення підпункту «б»підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Відповідно до досліджених судом першої інстанції довідок, наданих відповідачем, вбачається, що відповідач виплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу двома платежами протягом червня та липня 2008 року, тобто після втрати чинності положень підпункту «б»підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були встановлені зазначені вище обмеження.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.