"16" листопада 2012 р. м. Київ К-27104/09
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року,
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір'ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області проводило нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі, тому позивач просила визнати протиправною відмову відповідача з виплати недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнути з відповідача недоплачену суму допомоги за період з 9 липня 2007 року по 1 січня 2008 року в розмірі 2031,70 грн; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 2072,74 грн за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 лютого 2009 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно з пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»було зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 14 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 та пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до положень частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України було встановлено річний строк звернення з адміністративним позовом, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У даному випадку позивач дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права з дати отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у меншому розмірі, ніж визначено законом, після загальновідомого Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у цих правовідносинах, про що позивач і зазначала у позовній заяві. Позивач звернулася до суду з позовом 14 січня 2009 року, тобто з пропущенням річного строку щодо частини позовних вимог за період 2007 року. Питання про поновлення строку у позовній заяві позивач не ставила. Суд першої інстанції всупереч вимогам частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, не з'ясував ставлення відповідача до пропущеного позивачем строку звернення до суду, не вирішив питання про його поновлення та ухвалення у цій частині судового рішення в залежності від вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.
Апеляційний суд зазначених помилок не виправив.
За правилами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки зазначені порушення щодо строків звернення до суду та причин їх пропущення пов'язані з необхідністю встановлення обставин у справі, вони не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.