"16" листопада 2012 р. м. Київ К-38048/09
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області на постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року,
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії для інвалідів ІІІ групи в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком. Зазначені виплати відповідачем були проведені у значно меншому розмірі. Позивач просила визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача призначити пенсію відповідно до частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком -прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком -прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 22 травня 2008 року
Постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 квітня 2009 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за інвалідністю відповідно до статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22 травня 2008 року із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткової пенсії із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області залишено без задоволення, а постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 квітня 2009 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області, судами порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши в межах касаційної скарги за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено статтею 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій визначено мінімальну пенсію за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Проте підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частини третю та четверту статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в новій редакції, відповідно до змісту яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статтю 50 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи -у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач провів розрахунок пенсії позивачу виходячи з положень пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року №530.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області залишити без задоволення, а постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.