м. Черкаси
16 листопада 2012 року Справа № 2а/2370/3947/2012
15 год. 20 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Бабич А.М.,
при секретарі -Сидорець І.С.,
за участю:
представника позивача -не прибув,
представника відповідача -не прибув,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби до закритого акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект»про стягнення податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб з рахунків у банках, обслуговуючих платника,
15.10.2012 державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект», в якому просить стягнути податковий борг із земельного податку з юридичних осіб з рахунків у банках, обслуговуючих платника, в сумі 19378 грн. 72 коп.
Позов обґрунтовано тим, що закрите акціонерне товариство "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" не сплатило в добровільному порядку самостійно нараховане згідно з декларацією від 27.01.2011 №1367 зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 19364,47 грн., у зв'язку з чим станом на 07.08.2012 воно має недоїмку з відповідного податку, у т.ч. з пенею (в розмірі 14,25 грн.) на загальну суму 19378,72 грн.
Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що станом на час подачі позову відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, під час якої задоволення вимог кредиторів до боржника повинно здійснюватися в порядку черговості згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Оскільки позивач не заявляв вимог до ліквідатора про включення його в перелік кредиторів отже він не має права на стягнення податкового боргу. У зв'язку з викладеним відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач просив розглянути спір за відсутності представника у письмовому провадженні. Представник відповідача 16.11.2012 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні за його відсутності.
У зв'язку з викладеним, суд згідно з ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) дійшов висновку про можливість судового розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.6 ст.12, ч.1 ст.41КАС України фіксація судового засідання не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд встановив, що закрите акціонерне товариство "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" (далі - відповідач) зареєстроване як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією з 07.09.2007 (а.с.20).
Згідно з даними витягу ЄДРПОУ станом на 06.08.2012 (а.с.24-25) відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, з 07.09.2007 змінив юридичну адресу на: к.6, буд.50, вул. Леніна, м. Жашків Черкаської обл., проте лише з 30.10.2012 взятий на облік Уманською об'єднаною ДПІ (Жашківським відділенням), про що свідчить відповідна довідка форми 4-ОПП (а.с.43).
Відповідно до даних позивача, підтверджених зворотнім боком облікової картки станом на 07.08.2012, відповідач має недоїмку із земельного податку в сумі 19378,72 грн. (19364,47 грн. - сума основного боргу та 14,25 грн. - пеня), що виникла у зв'язку несплатою самостійно задекларованих в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва грошових зобов'язань з податку за землю згідно з декларацією від 27.01.2011 №1367.
10.03.2011 позивач виніс податкову вимогу №2146 на суму 1744,78 грн. щодо земельного податку з юридичних осіб та прийняв рішення про опис майна відповідача у податкову заставу №2146/24-128 (а.с.16-17).
Суд звернув увагу на те, що на підтвердження надсилання відповідачу податкової вимоги позивач надав копію повідомлення про вручення та конверту з відміткою відділення поштового зв'язку про відсутність юридичної особи за адресою (а.с.18). Однак згідно з даними поштового штемпеля вміст конверту направлявся 28.05.2012 (повернуто 31.05.2012) за адресою іншою, ніж вказаною в ЄДРПОУ, а саме: вул. Антонова, 5, м.Київ, 03186, - замість: к.6, буд.50, вул. Леніна, м. Жашків Черкаської обл.
Позивач не виконав зобов'язання суду в ухвалах від 17.10.2012, 25.10.2012, 05.11.2012 надати докази належного надсилання податкової вимоги відповідачу про сплату податкового боргу та письмові пояснення щодо направлення останньої за іншою, ніж вказана в ЄДРПОУ, адресою. Не підтвердив позивач дані в довідці про інформацію щодо фінансово-майнового стану відповідача (а.с.5), в якій вказано, що податкову вимогу №2146 від 01.03.2011 вручено поштою, оскільки подана з позовною заявою податкова вимога із вищезгаданим номером датована іншою датою - 10.03.2011 (а.с.16), а поштовий конверт та повідомлення датовані на рік пізніше, що за умови відсутності опису вкладення не можуть бути достатніми доказами направлення саме податкової вимоги відповідачу.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позивач не обгрунтував своє право на стягнення податкового боргу з відповідача, що підтверджується наступним.
Відповідно до пункту 59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до пункту 95.2 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Враховуючи вищевикладене, не надавши докази надсилання податкової вимоги відповідачу у т.ч. за його юридичною адресою, позивач не довів суду, що здійснив усі заходи щодо належного надсилання відповідачу податкової вимоги та виникнення податкового боргу.
З письмових доказів суд встановив, що 24.05.2012 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №10/5026/787/2012 порушувалася справа про банкрутство відповідача за заявою управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі. Згідно з постановою вказаного господарського суду від 31.05.2012, що набрала законної сили відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень, відповідача було визнано банкрутом як відсутнього боржника, встановлено, що останній припинив свою господарську діяльність, на його банківських рахунках відсутній рух коштів (а.с.30); відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Іванюка О.М. Відповідне оголошення опубліковано в газеті "Голос України" (випуск від 12.06.2012 №106(5356) (а.с.41)
До ліквідатора зверталася із кредиторськими вимогами Уманська об'єднана державна податкова інспекція 02.07.2012 (вих.№861/10), в які не ввійшла недоїмка відповідача у цій справі з податку за землю юридичних осіб. Водночас ліквідатор надав у судові засідання докази направлення повідомлення позивачу у цій справі від 23.10.2012 (квитанція про сплату поштових послуг від 24.10.2012) про необхідність направлення своїх вимог до нього. Згідно з письмовими поясненнями представника позивача ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не зверталося до суду стосовно включення його в перелік кредиторів. Відповідно до пояснень представника відповідача позивач не звертався про включення його в перелік кредиторів і до ліквідатора. У зв'язку із встановленими обставинами суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд вважає помилковим посилання позивача на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими податковий орган наділено правом звертатися до суду про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують платника, оскільки відповідно до пункту 1.3 ст.1 цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року (далі - Закон України №2343-XII), з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з ч.2 ст.25 Закону України №2343-XII протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Повноваження ліквідатора визначені ч.1 ст. 25 вищевказаного Закону та членів ліквідаційної комісії, а саме: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до вимог ч.5 ст.52 Закону України №2343-XII ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
Вищевказаних вимог позивач не дотримався.
Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу. (ч.7 ст.52 вказаного Закону)
Згідно з ч.1 ст. 26 вказаного Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Нормами ст. 30 цього ж Закону визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута, забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.
Згідно з ч.ч.7-8 вказаної статті встановлено обов'язок ліквідатора використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з рахунків у банках, що обслуговують відповідача, є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України №2343-XII кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:
1) у першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Суд взяв до уваги те, що відповідно до підпункту 14.1.11. пункту 14.1 ст.14 ПК України вказана позивачем сума недоїмки має ознаки безнадійної заборгованості (заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією).
Беручи до уваги подання позову про стягнення податкового боргу платника з рахунків у банках, що є видом саме адміністративного позову, зважаючи на вищевикладені обставини справи, враховуючи, що відповідача визнано банкрутом, проте ще не ліквідовано, суд вважає не обгрунтованим право позивача на стягнення з рахунків у банках, що обслуговують відповідача, суми недоїмки з плати за землю, а отже позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Керуючись ст. ст. 9, 69-72, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 254 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 26088877; адреса: вул. Багговутівська, 26, м. Київ, поштовий індекс 04107) до закритого акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний інститут «Київагропроект»(код ЄДРПОУ 03578248; юридична адреса: к.6, буд.50, вул. Леніна, м. Жашків Черкаської обл., поштовий індекс 19200) про стягнення податкового боргу в розмірі 19378 грн. 72 коп. із рахунків у банках, обслуговуючих платника, згідно з декларацією з плати за землю від 27.01.2011 №1367 - відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови, складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Копії постанови направити сторонам.
Суддя А.М. Бабич