Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
06 грудня 2012 р. № 2-а- 12492/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом акціонерного товариства "Елеватормлинмаш" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
АТ "Елеватормлинмаш" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26.10.2012 року
- № 0001142212 в частині збільшення йому грошового зобов'язання з податку на прибуток на 435 452,41 грн. та відповідною нарахованою штрафною санкцією;
- № 0001152212 в частині зменшення йому суми від'ємного значення з ПДВ на 170 282,60 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Растопчинова О.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Лисенко М.В. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що уповноваженими особами Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка АТ "Елеватормлинмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої 12.10.2012 року було складено акт перевірки № 2371/22-104/00931767, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:
- пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством завищена собівартість виготовлених та реалізованих товарів, прямо пов'язаних з виробництвом товарів всього в сумі 1 126 859 грн. за рахунок неправомірного віднесення до складу прямих матеріальних витрат вартості виконаної роботи, наданих послуг, які не були реалізовані станом на дату складання звіту, а саме: по взаємовідносинам з ТОВ "Газопостачальна компанія "Промгаз Украйни" (код ЄДРЛОУ 37044939) на постачання газу акт № 943 від 31.12.11 р. на суму 827 154,44 грн. з ПДВ (689295,37 грн. без ПДВ);
- пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1 ст. 144 ПКУ через завищення показників у рядку 05.1.3 АМ додатку СВ декларації "амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом, товарів, виконанням робіт, наданням послуг" у сумі 38432,00 грн.;
- п. 138.1, 138.5, 138.10 ПКУ через завищення показника у рядку 06.6 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І кв. 2011 року в розмірі 1 224 989 грн.;
- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, внаслідок чого товариством завищена собівартість виготовлених та реалізованих товарів, прямо пов'язаних з виробництвом товарів всього в сумі 141 171 грн. за рахунок не підтверджених відповідними розрахунковими. платіжними та та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, до перевірки не надані документи підтверджуючи прямий зв'язок понесених витрат з виробництвом товарів.
Зазначені порушення, на думку відповідача, призвели до:
- заниження податку на додану вартість на суму 178 312 грн., що призвело до зменшення "залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації) в сумі 178 312 грн. за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Рокада".
За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.10.2012 року № 0001142212, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 519473,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 22435,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001152212, згідно з яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 178312,00 грн., задекларованого за червень 2012 р.
Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору № 184/11 від 23.09.2011 р. позивач здійснював закупівлю газу у ТОВ "Газопостачальна компанія "Промгаз України" з метою забезпечення належного йому нерухомого майна енергоносіями та підтримання цього майна у стані, придатному для здавання в оренду (основний вид діяльності позивача). Приймання-передача газу здійснювалось за актами прийому-передачі природного газу, що є первинним документами.
Так, у 4 кварталі 2011 року позивач, на підставі акту № 943 від 31.12.2011 року визнав у складі валових витрат згідно п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПКУ суму 689295,37 грн., що становить вартість отриманого у грудні 2011 року газу природного (включаючи збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ 2%) об'ємом 200,54300 тис. куб. м.
Також, на підставі відповідного договору позивачем було придбано у ТОВ "Конвент Харків" кондиціонери MIDEA MSG 07 HR, MIDEA MSG 09 HR, MIDEA MSG 12 HR, MIDEA MSG 18 HR, MIDEA MSG 24 HR з метою обладнання приміщень у будівлі, що належить йому на праві власності та використовується у господарській діяльності шляхом здавання в оренду.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ст. 144 ПКУ позивач у складі витрат за 2 квартал 2011 року - 1 квартал 2012 року врахував амортизацію виробничих основних засобів - кондиціонерів MIDEA MSG 07 HR, MIDEA MSG 09 HR, MIDEA MSG 12 HR, MIDEA MSG 18 HR, MIDEA MSG 24 HR. Розрахунок амортизації був здійснений згідно первісної вартості об'єкта основних засобів - суми, що сплачена постачальникам активів (згідно договору ця сума становить: 413 497,00 грн.).
Стосовно посилання відповідача на пп. 153.2 ст. 153 ПКУ в акті перевірки, що підлягає застосуванню до позивача при оподаткуванні операцій із пов'язаними особами та з особами, визначеними у пп. 153.2.3 ПКУ, суд зазначає наступне.
Позивач та ТОВ "Конвент Харків" не є пов'язаними особами у розумінні податкового законодавства, не належать до осіб, зазначених у пп. 153.2.3 ПКУ, тобто, підстави для застосування звичайних цін замість договірних для обчислення витрат пов'язаних з придбанням кондиціонерів MIDEA 07 HR у ТОВ "Конвент Харків" - відсутні.
Суд також зазначає, що на підставі договору № 3053 від 08.08.2011 р. ТОВ ВКФ "РОКАДА" були надані ремонтно-будівельні роботи. Виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт, оплата - платіжними дорученнями, дослідженими відповідачем в ході перевірки, порушень порядку заповнення цих первинних документів в акті не зафіксовано.
Єдиною підставою для висновку про неправомірність врахування у складі витрат позивача суми амортизації ремонтно-будівельних робіт наданих ТОВ ВКФ "РОКАДА" у 3 кв. 2011 р. у сумі 517,00 грн., 1 кв. 2012 р. - у сумі 5060,00 грн., є припущення відповідача, що ці угоди є нікчемними.
Висновок відповідача про завищення показника у рядку 06.6 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2011 року в розмірі 1 224 989,00 грн., за 1 кв. 2012 року у розмірі 20885,00 грн. мотивований тим, що позивач не мав права на врахування у складі витрат у 1 кв. 2011 року від'ємного значення, сформованого за рахунок збитків минулих періодів, у розмірі 1 224 989,00 грн.
З цього приводу суд зазначає, що згідно підрозділу 4 Розділу XX ПКУ визначені правила, згідно з якими від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підлягає врахуванню при обчисленні податку на прибуток, де зазначено:
- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;
- у 2012 - 2015 роках таким чином: якщо результатом, розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на І січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням, від'ємного значення об'єкта оподаткування станом, на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:
звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом, цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;
звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;
звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах;
звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі, якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах до повного погашення такого від'ємного значення.
При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом. 2012 - 2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.
Для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від'ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду І півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від'ємного значення.
Отже, відповідач неправильно застосував норми податкового законодавства, вважаючи, що позивач не має права на врахування у податковому обліку від'ємного значення податку на прибуток, сформованого за рахунок збитків попередніх періодів. Крім висновку про відсутність у Позивача зазначеного права, відповідач не наводить жодних фактів порушень Позивачем вимог Підрозділу 4 Розділу XX ПКУ.
Також, податковим органом були зафіксовані наступні порушення з боку позивача.
В ході проведення аналізу наданої до органів ДПС податкової звітності, реєстраційних документів по ТОВ ВКФ "РОКАДА" відсутня інформація щодо наявності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, відсутні реальні умови для ведення господарської діяльності, угода між позивачем, та ТОВ ВКФ "РОКАДА" має ознаки нікчемності. В результаті співставлення виявлені розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту АТ "Елеватормлинмаш" та даними податкових зобов'язань з ТОВ ВКФ "РОКАДА" на загальну суму 91 874,00 грн.
Окрім того, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ДОРТЕХСТРОЙ" (за червень 2011 року на 12034,00 грн., за липень 2011 року на 2199,00 грн.), ТОВ "АРГАБУД" (за січень 2012 р. на суму 1952,00 грн.), підставою такого висновку є наявність актів про неможливість проведення зустрічної звірки з зазначеними контрагентами, внаслідок чого відповідач встановлює неможливість здійснення цими підприємствами господарської діяльності, а також з КП "ВТП ВОДА" за липень 2011 року на суму 7681,00 грн.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Суд зазначає, що ст. 200 Податкового Кодексу України встановлено порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).
Так, п. 1-4 ст. 200 ПКУ встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду".
Також, суд зазначає, що укладені позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними.
Водночас, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Обґрунтування відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.
Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті контрагентами, визнані судом недійсними.
А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.
Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.
Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, недійсними.
Окрім того, суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, що мало місце в даному випадку (арк. акту 27) всупереч положенням чинного законодавства.
Щодо інших допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, на які маються посилання відповідача, то вони спростовуються вищезазначеними обставинами.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26.10.2012 року
- № 0001142212 в частині збільшення акціонерному товариству "Елеватормлинмаш" грошового зобов'язання з податку на прибуток на 435 452,41 грн. та відповідною нарахованою штрафною санкцією;
- № 0001152212 в частині зменшення акціонерному товариству "Елеватормлинмаш" суми від'ємного значення з ПДВ на 170 282,60 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 07.12.2012 року.
Суддя Самойлова В.В.