Справа № 2а/1770/4224/2012
28 листопада 2012 року 15год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Артемяк С.В.,
відповідача: представник Кайданович І.М.,
третьої особи: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"
до Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області,
про визнання дій протиправними та скасування постанови,
Закрите акціонерне товариство «Рівненський ливарний завод» (далі - ЗАТ «РЛЗ») звернулося з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції (далі - відділ ДВС Рівненського РУЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління пенсійного фонду України в Рівненському районі (далі - УПФУ в Рівненському районі), про визнання дій незаконними та скасування постанови.
Позивач просив суд визнати незаконними дії заступника начальника відділу ДВС Рівненського РУЮ щодо винесення постанови про поновлення виконавчого провадження від 22.10.2012р. (ВП №33626176) та скасувати вказану постанову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у державного виконавця не було законних підстав для поновлення виконавчого провадження, оскільки упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі будь-яких виконавчих документів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та суду пояснила, що 22.10.2012р. заступником начальника відділу ДВС Рівненського РУЮ винесено постанову про поновлення виконавчого провадження (ВП №33626176) з примусового виконання вимоги УПФУ в Рівненському районі від 03.05.2012р. №32 про стягнення з ЗАТ «РЛЗ» боргу в сумі 888,53грн. Вказана постанова є незаконною. Так, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.12.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «РЛЗ», введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно з п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. N606-XIV (далі - Закон N606-XIV) провадження у справі про банкрутство боржника є обов'язковою підставою для зупинення виконавчого провадження. Крім того, нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 N2343-XII (далі - Закон N2343-XII) передбачено, що мораторій поширюється, серед інших, також на вимоги органів пенсійного фонду щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Вказала, що із тексту оспорюваної постанови вбачається, що вона винесена у зв'язку з неодноразовими скаргами УПФУ в Рівненському районі, проте така підстава як скарга, відсутня серед тих, які обумовлюють поновлення виконавчого провадження. Зауважила, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази заборгованості позивача зі сплати страхових внесків у сумі 721888,53грн. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю та пояснила суду, що постанова про поновлення виконавчого провадження від 22.10.2012р. (ВП №33626176) є законною та скасуванню не підлягає. Так, згідно зі ст.1 Закону N2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняє заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (в даному випадку до 30.12.2011р.). З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. Тобто, поточні зобов'язання боржника звільнені від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. З інформації, наданої УПФУ в Рівненському районі, вбачається, що заборгованість позивача зі сплати страхових внесків у сумі 721888,53грн. утворилася після введення мораторію, а тому підлягає до стягнення. Зауважила, що вимога органу пенсійного фонду є виконавчим документом, який підлягає до виконання у встановленому Законом N2343-XII порядку. Вказала, що постанова про зупинення виконавчого провадження від 26.07.2012р. (ВП №33626176) була винесена помилково, а тому за наслідками розгляду скарги УПФУ в Рівненському районі вказане виконавче провадження було поновлено. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, від УПФУ в Рівненському районі надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та заперечення на адміністративний позов. У поданих запереченнях зазначено про безпідставність адміністративного позову та правомірність дій державного виконавця, оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного господарським судом у зв'язку з порушенням справи про банкрутство ЗАТ «РЛЗ», не поширюється на поточні вимоги, якою і є вимога УПФУ в Рівненському районі від 03.05.2012р. №32.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 26.07.2012р. заступником начальника відділу ДВС Рівненського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №33626176) з виконання вимоги УПФУ в Рівненському районі від 03.05.2012р. №32 про стягнення з ЗАТ «РЛЗ» боргу в сумі 1158952,13грн. (а.с.51).
Цього ж числа, 26.07.2012р. заступником начальника відділу ДВС Рівненського РУЮ винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (ВП №33626176) з виконання вимоги УПФУ в Рівненському районі від 03.05.2012р. №32 про стягнення з ЗАТ «РЛЗ» боргу в сумі 1158952,13грн. у зв'язку з тим, що господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство (а.с.52).
12.09.2012р. до начальника відділу ДВС Рівненського РУЮ надійшла скарга УПФУ в Рівненському районі на дії державного виконавця відділу ДВС Рівненського РУЮ щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження (ВП №33626176) з вимогою скасувати вказану постанову та поновити виконавче провадження по поточних зобов'язаннях ЗАТ «РЛЗ» (а.а.с.53-55).
У зв'язку з надходженням вказаної скарги, відділ ДВС Рівненського РУЮ звертався до УПФУ в Рівненському районі з листами від 19.09.2012р. №10613, від 02.10.2012р. №11138 та від 12.10.2012р. №11378 щодо надання інформації про залишок нестягнутих з ЗАТ «РЛЗ» сум із зазначенням періодів, у яких утворилася заборгованість підприємства зі сплати страхових внесків (а.а.с.56-58).
22.10.2012р. до ДВС Рівненського РУЮ надійшов лист УПФУ в Рівненському районі від 04.10.2012р. №9444/02 щодо заборгованості ЗАТ «РЛЗ» зі сплати страхових внесків (а.с.59).
22.10.2012р. заступником начальника відділу ДВС Рівненського РУЮ винесено постанову про поновлення виконавчого провадження (ВП №33626176) з виконання вимоги УПФУ в Рівненському районі від 03.05.2012р. №32 про стягнення з ЗАТ «РЛЗ» боргу в сумі 721888,53грн. (а.с.9).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.11 Закону N606-XIV державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, передбачені ст.37 Закону N606-XIV, пунктом 8 частини 1 якої передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до ст.1 Закону N2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Рівненської області про прийняття заяви до розгляду та порушення провадження у справі про банкрутство від 30.12.2011р. у справі №5019/2862/11, провадження у справі про банкрутство ЗАТ «РЛЗ» було порушено 30.12.2011р., цього ж числа вказаною ухвалою суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача (а.с.13).
Вимога УПФУ в Рівненському районі від 03.05.2012р. №32 сформована на суму боргу ЗАТ «РЛЗ» зі сплати єдиного внеску 1158952,13грн. за період січень-березень 2012 року, що підтверджується вказаною вимогою та карткою особового рахунку платника єдиного внеску ЗАТ «РЛЗ» (а.а.с.32-44, 49).
Тобто, заборгованість позивача у сумі 1158952,13грн. утворилася після введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, вимоги УПФУ в Рівненському районі про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 1158952,13грн. є вимогами поточного кредитора у розумінні Закону N2343-XII (абз.6 ст.1 Закону N2343-XII), які законодавець звільнив від поширення мораторію.
Пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону N2343-XII передбачено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.
Як зазначено судом вище, від стягувача, УПФУ в Рівненському районі, до відділу ДВС Рівненського РУЮ надійшла скарга та надалі інформація, відповідно до якої борг за вимогою від 03.05.2012р. №32, є поточною заборгованістю.
Відтак, отримавши вказану інформацію 22.10.2012р, заступник начальника відділу ДВС Рівненського РУЮ у повній відповідності до вимог Закону N2343-XII винесла постанову від 22.10.2012р. про поновлення виконавчого провадження з виконання вимоги УПФУ в Рівненському районі від 03.05.2012р. №32, про стягнення боргу в сумі 721888,53грн. (залишок недоїмки згідно з вказаною вимогою станом на 22.10.2012р).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова про поновлення виконавчого провадження є законною, спрямованою на здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання вимоги УПФУ в Рівненському районі про сплату ЗАТ «РЛЗ» недоїмки з єдиного внеску, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI).
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника позивача на незаконність вимоги УПФУ в Рівненському районі від 03.05.2012р. №32, оскільки вказана вимога отримана ЗАТ «РЛЗ» 10.05.2012р. (а.с.50) та не оскаржувалася підприємством в адміністративному чи судовому порядку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваної постанови про поновлення виконавчого провадження від 22.10.2012р. (ВП №33626176) доказана повністю. Постанова винесена відповідно до вимог Закону №606-XIV, в межах компетенції суб'єкта владних повноважень, права і свободи позивача порушені не були, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" до Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови від 22.10.2012р. про поновлення виконавчого провадження (№33626176 ) відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.