07 грудня 2012 рокум. ПолтаваСправа № 2а-1670/7672/12
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, треті особи: судді Вищого адміністративного суду України Лиска Т.О., Бутенко В.І., Іваненко Я.Л., Президент України Янукович В.Ф., Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Вища рада юстиції, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, Державне казначейство України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, -
06 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вищого адміністративного суду України, треті особи: судді Вищого адміністративного суду України Лиска Т.О., Бутенко В.І., Іваненко Я.Л., Президент України Янукович В.Ф., Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Вища рада юстиції, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, Державне казначейство України про визнання незаконною бездіяльності з приводу неповідомлення Вищим адміністративним судом України про дату розгляду касаційної скарги по справі №2а-45990/09/1670 та нерозгляд суддями касаційної інстанції заявлених у касаційній скарзі клопотань; принесення публічних вибачень Вищим адміністративним судом України та його найманими працівниками за нанесену непоправну моральну шкоду у зв'язку з порушенням конституційних прав гарантованих ст.ст. 1, 8, 55, 124, 129 Конституції України і прав, гарантованих КАС України шляхом опублікування вибачень в газеті "Голос України"; стягнення з відповідача Державного казначейства України на користь позивача коштів у сумі 135 000 000 000 (сто тридцять п'ять мільярдів) грн. на відшкодування завданої непоправної моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що оскаржив до Вищого адміністративного суду України рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №2а-45990/09/1670. 20.09.2012 р. Вищим адміністративним судом винесено ухвалу, проте позивач не отримав повістки чи повідомлення про дату розгляду справи, заявлені ним у касаційній скарзі клопотання суд не вирішив.
Вважаючи порушеними свої права та посилаючись на недотримання Вищим адміністративним судом України вимог ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 робить висновок про умисну бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його прав, як сторони у судовому процесі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неповідомлення про дату розгляду касаційної скарги, а також нерозгляду заявлених у касаційній скарзі клопотань.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно зі статтями 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Оскарження судових актів шляхом подання скарги на дії судді, які пов'язані із здійсненням правосуддя, чинним законодавством не передбачено.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 6 роз'яснено, що у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Таким чином, у судовому порядку можуть бути оскаржені лише акти, дії, бездіяльність посадових і службових осіб суду, якщо такі акти, дії відносяться до сфери управлінської діяльності.
Зазначений висновок підтверджується роз'ясненнями, наданими Конституційним Судом України у Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001, пунктом 4.2 якого визначено, що відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина 1 статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Розділом ІV КАС України визначено порядок перегляду судових рішень, тобто регламентовано порядок процесуального контролю за діями (бездіяльністю) та процесуальними актами суду в ході розгляду адміністративної справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Вищий адміністративний суд України при розгляді адміністративної справи №2а-45990/09/1670 не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, а є суб'єктом відправлення правосуддя, у зв'язку з чим спір, з яким звернувся позивач, не належить до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, треті особи: судді Вищого адміністративного суду України Лиска Т.О., Бутенко В.І., Іваненко Я.Л., Президент України Янукович В.Ф., Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Вища рада юстиції, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, Державне казначейство України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів.
Копію ухвали направити позивачеві разом із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Є.Б. Супрун