29.11.12р. Справа № 7/5005/9194/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс", с. Нова Долина Овідіопольського району Одеської області
до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 190 833, 26 грн.
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник Іорданов В.П., дов. №10-08/2012 від 10.08.2012р.;
від відповідача: юрисконсульт 2-ї категорії Северетник Л.В., дов. № 71/12 від 01.11.2012р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 187 785, 60 грн., пені за період прострочення оплати поставленої продукції з 13.09.2012р. по 15.10.2012р. у сумі 2 539, 72 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 13.09.2012р. по 15.10.2012р. у сумі 507, 94 грн., а всього: 190 833, 26 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого позивачем відповідачу товару за видатковою накладною № 132 від 12.09.2012р., наявністю боргу відповідача за поставлений товар у сумі 187 785, 60 грн. На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок № 87 від 12.09.2012р., а також звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість отриманого товару, однак відповідач вартість товару не оплатив. Вимоги щодо стягнення пені обґрунтовані положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 231 ГК України, ч. 1 ст. 548 ЦК України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Пеня розрахована виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення оплати. 3% річних заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.
Позивач у порядку ст. 30 ГПК України заявив клопотання про виклик та участь у судовому процесі працівника позивача Овчаренко Дар'ї Сергіївни, яка обіймає посаду менеджера зі збуту департаменту продаж Криворізького регіону позивача, яка приймала проекти договору поставки № 1311 від 10.09.2012р., запропоновані відповідачем, та може надати пояснення щодо виникнення між позивачем та відповідачем договірних відносин.
Відповідач проти позову заперечує тими обставинами, що поставка зазначеного товару за видатковою накладною № 132 від 12.09.2012р. здійснена позивачем на виконання умов договору поставки № 1311 від 10.09.2012р., укладеного між сторонами, в той час як у позовній заяві позивач стверджує, що між сторонами договір укладено не було. Таким чином, докази, наведені позивачем в позовній заяві, суперечать фактичним обставинам справи. Також, відповідач посилається на неправомірність розрахунку пені та 3% річних, заявлених до стягнення, оскільки такий розрахунок не ґрунтується на умовах договору поставки № 1311 від 10.09.2012р.
У судовому засіданні 20.11.2012р. оголошено перерву на 29.11.2012р.
У судовому засіданні 29.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" за видатковою накладною № 132 від 12.09.2012р. поставило Публічному акціонерному товариству "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" бітум нафтовий дорожній у кількості 25, 240 тонн (товар) за ціною з ПДВ -7 440, 00 грн. за одну тонну, загальною вартістю 187 785, 60 грн.
Видаткова накладна містять підпис особи, яка отримала товар, скріплений штампом відповідача.
Повноваження особи, яка отримала товар від позивача, підтверджуються виданою відповідачем довіреністю № 2471 від 12.09.2012р., термін дії якої до 21.09.2012р.
На оплату зазначеного товару позивач в дату його поставки виставив відповідачу відповідний рахунок № 87 від 12.09.2012р.
19.09.2012р., вих. 1701, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою оплатити товар, поставлений за вказаною вище видатковою накладною, яка отримана відповідачем 25.09.2012р.
Не оплата відповідачем одержаного від позивача за видатковою накладною № 132 від 12.09.2012р. товару, наявність боргу відповідача у сумі 187 785, 60 грн. і є причиною спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. 3 ст. 510 ЦК України).
У зв'язку з отриманням від позивача товару на загальну суму 187 785, 60 грн. у відповідача виник обов'язок щодо його оплати, а у позивача - право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, строк оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу за спірною видатковою накладною та у спірній сумі, є таким, що настав.
Доказів оплати вартості товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 187 785, 60 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 187 785, 60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Стаття 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Отже, у спірних правовідносинах для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату поставленого товару є необхідною наявність укладеного між позивачем та відповідачем правочину, вчиненого у письмовій формі, який би забезпечував виконання зобов'язання таким різновидом неустойки як пеня.
Разом з тим, за обґрунтуванням позову договір між сторонами у письмовій формі, зміст якого був би зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, вчинено не було. Ці доводи позивача також підтверджуються матеріалами справи. Відповідно, про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті поставленого позивачем відповідачу товару, про розмір пені сторони щодо спірної поставки у встановленому порядку згоди не дійшли.
Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у зв'язку з простроченням оплати поставленого товару заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період прострочення з 13.09.2012р. по 15.10.2012р. у сумі 507, 94 грн.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Враховуючи наведені вище правові норми, суд відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача пені за період прострочення оплати поставленого товару.
Частини перша та третя статті 231 ГК України з питання визначення розміру штрафних санкцій щодо окремих видів господарських зобов'язань відсилають до закону. Однак Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", на який посилається позивач, не встановлює розмір пені за прострочку платежу. Відповідно до ст. 1 цього Закону розмір пені встановлюється за згодою сторін. Частина третя наведеного Закону передбачає лише обмеження встановленого за згодою сторін розміру пені, яка підлягає стягненню.
Суд відхиляє доводи відповідача у справі щодо поставки позивачем товару за спірною видатковою накладною на підставі договору поставки № 1311 від 10.09.2012р.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України).
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).
Як посилається сам відповідач, два примірники проекту договору поставки № 1311 від 10.09.2012р., підписані уповноваженою особою відповідача, підпис якої скріплено печаткою відповідача, були передані представнику позивача лише після факту поставки товару, а саме 13.09.2012р.
Про це зазначено у наданому відповідачем відзиві на позов та доданому до відзиву на позов листі відповідача від 07.11.2012р., вих. № 7127/12, підписаному директором із закупівлі та логістики відповідача, адресованому позивачу.
Разом з тим, поставка товару за спірною видатковою накладною відбулась 12.09.2012р.
Позивач одержані від відповідача два примірники проекту договору поставки № 1311 від 10.09.2012р. не підписав.
У судовому засіданні при розгляді справи, яке відбулося 29.11.2012р., суд оглянув надані позивачем отримані від відповідача два примірники проектів договору поставки № 1311 від 10.09.2012р. в оригіналі, які підписані лише зі сторони відповідача.
Також, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач не підписав запропонований відповідачем проект договору, оскільки не погодився з його окремими умовами. Зокрема, позивач не погодився з умовами проекту договору щодо кількості товару, його упаковки та маркування, оскільки попередні домовленості сторін про поставку були лише щодо поставки товару, який і був поставлений за спірною видатковою накладною, а не будь-якого іншого. Позивач не погодився з умовою проекту договору про розгляд спорів та розбіжностей, що виникли у зв'язку з цим договором, Постійно діючим Регіональним Третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" (у відповідності до Регламенту зазначеного суду).
Враховуючи всі наведені вище обставини у їх сукупності, господарський суд не вбачає підстав вважати, що позивач та відповідач уклали у встановленому порядку договір поставки № 1311 від 10.09.2012р., а поставка товару за спірною видатковою накладною була здійснена на підставі цього договору.
Поставка позивачем товару за видатковою накладною № 132 від 12.09.2012р. та його прийняття відповідачем свідчать про виникнення між сторонами договірних відносин, однак не пов'язаних з укладенням договору поставки № 1311 від 10.09.2012р.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд не вважає за необхідне викликати для дачі пояснень у судове засідання працівника позивача - Овчаренко Дар'ю Сергіївну, яка обіймає посаду менеджера зі збуту департаменту продаж Криворізького регіону позивача, яка приймала проекти договору поставки № 1311 від 10.09.2012р., запропоновані відповідачем, та у зв'язку з зазначеним не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання позивача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район, ідентифікаційний код 00191023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" (67822, Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, ідентифікаційний код 30251215) основний борг у сумі 187 785 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 60 коп., 3% річних у сумі 507 (п'ятсот сім) грн. 94 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 3 765 (три тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 91 коп.,
про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог - відмовити.
Суддя Л.А. Коваль
Повне рішення складено 04.12.2012р.